Волинська майстриня освоїла мистецтво гейші!

Волинська майстриня освоїла мистецтво гейші!  Квіти, виготовлені в японській техніці канзаші, для Тетяни Кисіль стали хорошим бізнесом.

«Захотіла – і зробила» – ось із яким правилом  прямує по життю 27-річна жителька с.Мокре Старовижівського р-ну. І тепер про молоду майстриню Тетяну знають не лише у рідному селі, районі, області. Філігранні роботи цієї жінки користуються популярністю у всіх регіонах України, а її жовто-блакитний віночок носять модниці навіть Києва, Харкова й Донеччини!
– Починалося все із простих дівчачих забавок: вишивки, в’язання, пошиття якихось одежинок для ляльок. Багато секретів  рукоділля передала мені бабуся: в’язання спицями, гачком, – пригадує Тетяна Вікторівна час, коли була третьокласницею.
Вже тоді в нашої героїні були власноруч виготовлені жилетки, шарфи, серветки. Згодом, коли дівувала, робила всякі модні штучки на зразок намиста і браслетів. У декретній відпустці часу було обмаль, тому з ранку до вечора мусила каструлями й підгузками займатися. А рік тому, коли меншенький син пішов у перший клас і в мами з’явилося більше вільного часу, Тетяну Кисіль зацікавило рукоділля, яким колись у Японії займалися… гейші! 
Так-так, не дивуйтеся. Виготовляти з атласних стрічок квіти і прикрашати ними волосся почали саме красуні із Країни сонця. Просто гейшами, щоб ви знали, там називають артисток-професіоналів, які приймають гостей, організовують чайні церемонії, розважають піснею і танцем, ведуть світську бесіду.
Так-от, саме в Японії жінки придумали, як зробити себе неповторною в ту пору року, коли живих квітів у природі нема. Придумали і стали прикраси виготовляти за допомогою голки, вогню, ножиць, клею та яскравих атласних стрічок.


– Коли на наших сільських базарчиках я побачила заколки, виготовлені в техніці канзаші, дуже засумнівалася, чи зможу сама такі ж зробити, – зізнається майстриня. – Але донечка-школярка, чиї подружки вже мали яскраві заколки-квіти, мене надихнула. І  я вирішила спробувати…
Отож, Тетяна Вікторівна знайшла в Інтернеті безплатні майстер-класи. Щоб не збіднювати сімейний бюджет, купувала для навчання найдешевші стрічки. Перші трояндочки і справді виходили не зовсім привабливі. Але Тетяна – людина терпляча, цілеспрямована. Вона не лінувалася щодня різати, шити, клеїти. У смітник пішло метрів із 20 атласу й чимало воскових свічок. Зате через шість місяців тренувань майстриня нарешті добилася свого – таке атласне диво виготовила, що не соромно було й людям показати! 
– Багато хто на моєму місці, мабуть, плюнув би і взявся за традиційне рукоділля. Але мені було цікаво довести свої вироби до ідеального вигляду. І ось, як бачите, старання не минули дарма, – демонструє жінка цілу скриню саморобних прикрас.
Першим поціновувачем заколок у техніці канзаші стала Тетянина кума. Вона тоді ой прицмокувала, розглядаючи маки та соняшники, які, здавалося, аж пахнули свіжістю!
Із кожним днем усе більше дівчаток у Мокрому стали прикрашати голівку яскравими атласними квітами майстрині Кисіль. Оголошення про продаж виробів у стилі канзаші почали приваблювати покупців із різних регіонів України. І що цікаво, найбільше замовників – із Донецької області. 
– Якщо, приміром, на Хмельниччину я відправляю маки, хризантеми, то
у барвах української вишиванки: білий-чорний-червоний, – зізнається майстриня. – У спілкуванні з донеччанами я жодного разу не відчувала якоїсь  ворожості. Ми навіть розмовляємо українською.  Єдине, чим вирізняється той регіон, – довше доходить посилка: за тижнів два-три.
Аби продукцію здешевити (а відтак – зробити більш привабливою для покупця), майстриня замовляє сировину в Одесі. Щоб устигнути всі замовлення виконати – працює щодня по шість-сім годин. Могла б і більше, каже. Проте мусить і господарству дати лад, чоловіка нагодувати, з дітьми уроки повчити.
– Хоча тепер я – бізнес-вумен, але й обов’язки господині ніхто з мене не знімав, – погоджується співрозмовниця. – Проте коли займатися якоюсь справою цікаво, то працювати – одне задоволення.
Попри жорсткі правила ринкової економіки, Тетяна Кисіль не боїться конкуренції. Навіть готова ділитися своїми секретами з усіма, хто цікавиться технікою канзаші. Тож на запитання, чи хотіла би проводити майстер-класи у місцевій школі, Тетяна Вікторівна ствердно киває головою: чому б і ні? 
– Оскільки я пропоную вдвічі дешевшу продукцію, то вже маю стабільне коло замовників. Позаяк постійно розширюю асортимент, то тепер до мене телефонують не лише за заколками, а й просять оздобу до суконь, декоративні букети. Зараз, приміром, я вже вправляюся у виготовленні тюльпанів – чим не гарний дарунок до Дня закоханих чи Восьме березня?
Спостерігаючи за роботою мами Тані, донечка Мар’яна і собі потрохи опановує японську техніку. Звісно, виходить не все й не відразу. Та головне – що є зацікавленість, заспокоює мама. І раз так, то й результат прийде неодмінно.
Оксана БУБЕНЩИКОВА.
Фото автора. 

  • Коментуйте FaceBook
  • Коментуйте ВКонтакте
  • Опитування
  • Результати

Децентралізація влади в Україні...

Децентралізація влади в Україні...

...В Україні децентралізація? Ні, не чув (59) - 15.8%
...відбувається, але не так! І не варто чекати чогось доброго (168) - 45%
...відбувається успішно. Це - реформа, що дає поштовх усім наступним змінам у європейському напрямку (100) - 26.8%