«А мiй милий вареничкiв хоче…»

«А мiй милий  вареничкiв хоче…»

У вікно заглядав місяць. Леся ніяк не могла заснути. Крутилася в ліжку. Хоч і втомилася: клопотів і взимку вистачало. Цілий день як білка в колесі. Менший Іванко – в сусідній кімнаті теж спав. Старша Оксана – вже студентка. В городі вчиться. Таки втерла носа сусідській Каті, яка зосталася вдома і тільки того, що ходила до клубу співати. Якийсь ансамбль молода завклубша організувала. А вона своїй Орисі казала завжди: «Вчися, дитино, більшого досягнеш, ніж тут у селі»... 
Микола он спить поряд – і хоч би що йому. І совість дивись не мучить. Спить собі – як немовля… Вкотре перебирала в голові сьогоднішню розмову з Іркою-сусідкою. Та прийшла ніби цукру трохи позичити. Бо пироги взялася пекти. Звичайно, і побазікали про те про се. Леся знову взялася доню вихваляти: яка молодець, і гарно вчиться в городі. А Ірка мовчала, але жінка по очах бачила, як тій аж завидки беруть. Потім сусідка витримала паузу (ото стерва!) і раптом так солоденько каже:
– Слухай, Лесю… Ну не можу мовчати…Твого Миколу моя Катя в клубі вже кілька разів бачила, – тут Ірка багатозначно витримала паузу. – Біля нашої нової  завклубши крутився. Щось там у кабінеті разом балакали за зачиненими дверима.. І чого б це раптом?  Але то таке… Не переймайся, Лесю. Я ж просто сказала... По-сусідськи.
І видно ж по ній, що втішена. Бо таки зачепила за живе. Микола ж не такий, як усі чоловіки в селі. Не вип’є ніколи зайвого, не палить. Під магазином не стоїть. Часом його мужики штундою називають. Мовчазний. Знай собі щось у машинах колупається. А Лесі й добре.  І копійка завжди в хаті є. А Ірка заздрила, бо її Петро таки любив хильнути. Ще й поскандалити.
… Сусідка, задоволена (по обличчю ж видно було!), пішла. Ще ж по селу поголос пустить. Стерво таке. 
І от хоч гнала Леся від себе погані думки, а вони все одно лізли в голову. А раптом справді – Микола із тою завклубшою???  Її аж у жар кинуло… Зразу згадала, що чоловік став частенько відлучатися кудись. Невже таки щось є між ними?...І ото зараз спить собі. Лесі захотілося розштурхати Миколу. Але потім передумала. Ні, вона сама сходить завтра до тої лярви і влаштує їй мерву. Буде знати, як жонатих чоловіків чіпати… 
Вранці після сніданку, попоравши, жінка швидко вдягнулася і попрямувала до клубу. Микола й не питав нічого. Взявся до роботи…
Дорогою відчувала, як усе всередині закипало. Ні, треба взяти себе в руки… Завклубу була на місці. Добре, що одна. 
– Ви щось хотіли? – запитала.
І тут Леся не стрималася, її відразу понесло:
– Так, хотіла дізнатися, де це вас так вчили до чужих чоловіків чіплятися?.. Як не соромно! Така молода.. Що – хлопців тобі мало?..
Дівчина спочатку розгубилася, певно, не второпала про що мова. Отож, Леся їй пояснила, як могла. Аж у горлі запершило.
– Он ви про що! – вже розсміялася завклубша. – То Микола – ваш чоловік. А я до вас в гості збиралася! Микола приходив проситися до нас в ансамбль співати. Кілька разів заходив. І знаєте, у нього справді гарний голос. Хвалився, що й ви гарно співаєте. Просив побалакати з вами теж. Бо ви, коли він скаже, не захочете…
Леся стояла, наче їй хто на голову відро холодної води вилив. Микола хоче співати? Чи то здурів? І її кличе?.. От воно що! А вона ж дурепа… Таке подумала… Враз пригадала юнацькі роки. Микола тоді гарно співав. Вони інколи дуетом виступали в школі. Завдяки цьому й зійшлися. Всі в школі гуділи про них: мовляв, яка гарна пара. А потім не до співів стало… 
А невдовзі на дні села їм уже знову через стільки років гаряче аплодували, особливо, як співали на сцені дуетом… Оту – «А мій милий вареничків хоче…»
Орися ДМИТРУК.

  • Коментуйте FaceBook
  • Коментуйте ВКонтакте
  • Опитування
  • Результати

Децентралізація влади в Україні...

Децентралізація влади в Україні...

...В Україні децентралізація? Ні, не чув (59) - 15.9%
...відбувається, але не так! І не варто чекати чогось доброго (167) - 44.9%
...відбувається успішно. Це - реформа, що дає поштовх усім наступним змінам у європейському напрямку (100) - 26.9%