Похорон Героя: повернення з Дебальцевого ФОТО

Більше ніж через рік після загибелі боєць 128 окремої гірсько-піхотної  бригади Олександр Кінах із с. Годомичі Маневицького р-ну нарешті повернувся додому. Він – один із тих, хто поліг у Дебальцівському котлі. Хоча рідні досі не знають достеменних обставин його смерті. Востаннє вони чули голос Саші 18 лютого 2015 року. А потім були довгі місяці надії, пошуків і відчаю. Тривалий період Саша вважався зниклим безвісти.

Було встановлено, що Олександра Кінаха поховали у Дніпропетровську. Звідки його у ніч на 12 березня й привезли додому волонтери.

Село зустріло хлопця на колінах. Зі свічками на руках. О 2 год ночі не спали всі Годомичі: від старого до малого. Школярі встеляли дорогу, якою несли труну із тілом Олександра , гілочками весняних котиків, ялинки та туї. Плакали жінки, втирали сльози чоловіки, а небо цієї ночі було без жодної зірки: темним і суворим…

Через усе село пронесли труну – аж до батьківської хати загиблого. Олександр – простий хлопець. Народився 15 травня 1990 року. Вчився у сільській школі. У сім’ї, крім нього, ще двоє дітей. У самого Саші – юна дружина і маленька донечка, яку він тримав на руках двічі…

Однокласники і друзі згадують його як дуже веселого товариша, доброзичливого, щирого. Знову війна забрала кращих…

Поховали Олександрі Кінаха у тому ж селі, на місцевому цвинтарі, відспівавши у Свято-Покровському храмі с. Годомичі. 

Під час прощальної молебені протоієрей Валентин Марчук, представник Волинської єпархії УПЦ: «Так сталося, що, на жаль, на нашій Україні триває війна і багато молодих людей сьогодні покладають життя, щоб ми з вами жили під спокійним, благодатним українським небом. Тому я закликаю усіх присутніх віддати йому останню належну шану. Разом помолитися за нашого Героя , щоб блаженний Бог простив йому гріхи вільні та невільні, і в цей особливий важкий день для його сім’ї, для нас з вами, всі пам’ятали слова Спасителя: більше за цю любов ніхто не матиме, хто душу свою положить за ближніх своїх. Він з ближніх своїх поклав життя. Віримо, що милосердний Бог з високого неба зглянеться над ним, прийме його душу у своїй райській обителі, а саме головне – подарує мир для нашої святої Батьківщини і підтримку для рідних».

Прийшли попрощатися із побратимом і його бойові товариші із 128 бригади. Були серед них і ті, котрі у лютому 2015 вирвалися із Дебальцевого. 

Щоправда, документи про смерть Олександра свідчать, що той загинув 23 квітня. Фактично ж – 18 лютого. Офіційна правда про Дебальцеве, як бачимо, інша. Доля Саші – свідчення того, що правди про кількість загиблих у тому котлі ми не знатимемо ніколи. 

Вічна пам’ять Героєві! Подвиг свого земляка Годомичі пам’ятатимуть завше.

Довкола цього населеного пункту вже майже не лишилося сіл, у яких би не хоронили воїнів АТО.