→Рубрики →Війна

«Іду у прикордонники, бо це престижно!»

Більше сотні волинян, серед яких чимало – з вищою освітою, йдуть цього року на строкову службу до Луцького загону.

Попри напружену ситуацію в державі й на кордоні, ці молоді чоловіки не побоялися піти до військкомату, аби сьогодні стати на плацу Луцького прикордонного загону. Перші 17 солдатів із понад ста, які пройшли підготовку в навчальному центрі ДПСУ, вже завтра стануть на варту кордону у ВПС «Грабове», що в Любомльському р-ні.

Що підштовхнуло хлопців лишити сім’ю, роботу, мирне життя та вдягнути військову форму?

22-річний Віталій Цимощук каже:

– Що втікати від повістки не буду, вирішив для себе давно. І хоча мав стабільну роботу, відразу з’явився на виклик до військкомату. На вибір мені пропонували морську піхоту, Нацгвардію та Державну прикордонну службу. Рідні та друзі порадили: записуйся в ДПСУ. Бо охорона державних рубежів – це завжди було престижно, за жорстким відбором туди потрапляли тільки розумні та відповідальні. Ось так я опинився у Луцькому прикордонному загоні.

Його товариш, 24-річний Орест Нестерчук погодився на строкову службу в лавах ДПСУ, перед тим здобувши диплом про вищу освіту міжнародного зразка.

– Так, я чотири з половиною роки навчався у місті Бидгощ, що в Республіці Польща. Там здобув фах для роботи у сфері телекомунікацій. Тривалий час працював за спеціальністю. Та коли Україна покликала, вирішив так само, як тисячі моїх співвітчизників, виконати свій громадянський обов’язок. А оскільки Державна прикордонна служба завжди викликала в мене повагу, то одягнув саме зеленого кашкета.

Перші навики несення варти на державних рубежах хлопці отримали під час місячного перебування в «Оршанці» – навчальному центрі, що віднедавна носить ім’я генерал-майора Ігоря Момота, загиблого в зоні АТО.

– Все для нас було новим. Усе – цікавим, – вже після команди «Вільно!» діляться враженнями строковики. – Тепер уміємо стріляти з автомата Калашникова, пістолета Макарова. Вправно володіємо бойовою гранатою.

Найтяжче, зізнаються хлопці, було звикнути до щільного режиму та фізичних навантажень. Утім, хто за тиждень, хто за два – адаптувалися. А от найцікавішими, кажуть, виявилися заняття зі слідознавства. Бо хоча чимало строковиків – вихідці із сільської місцевості, втім навіть вони не знали, скільки інформації може «ховати» трава, як «читати» сліди звірів та птахів, завдяки чому виявляти контрабандистів.

Тиснучи руку кожному новобранцю, генерал-лейтенант Аркадій Яворський, який був першим командиром Луцького прикордонного загону, попередив хлопців: далі їх чекає сувора служба на ділянці кордону, де відбувається стик трьох держав: України, Польщі, Білорусі.

– Лінія рубежу тягнеться як суходолом, так і річковою ділянкою. Це «приваблива» територія для протиправних елементів. Тому слухайте ваших старших товаришів, підтримуйте одне одного.

– А якщо виникають якісь питання, – додав начальник Луцького загону підполковник Олександр Соловей, – можете сміливо звертатися в управління та особисто до мене. Адже всі ми служимо спільній меті: захисту кордонів України.

Оксана БУБЕНЩИКОВА.

Фото автора.