→Архів

«Наше село в Манхеттен перетворимо!»

Ці амбітні плани називають реальністю жителі Тростянецької сільської ради.

Він відслужив у прикордонниках. Зайнявся бізнесом. А потім вирішив піти у раду. Не Верховну. Та от рідне село очолити спробував. І тепер Тростянецький сільський голова Олександр Ковальчук крутиться, мов білка в колесі. Бо громада довірила.

– Як тільки сільським головою став, одразу взявся «гайки закручувати». Щоб ніякого хуліганства у селі не було, розборок, поламаних лавочок. Хтось вовком зиркав. Сталіном позаочі називав. Але з нашими людьми інакше не виходить, – прямо каже Олександр Миколайович.

І що чоловік діло говорить, чуємо відразу, як заходимо до місцевого дитсадка.

В дитсадку і справді – як гласить вивіска– мов у казці. Завдяки виграному стараннями колишнього голови Валерія Ткачука проекту ПРООН малеча отримала дарунок вартістю в 700 тис. грн! Не готівкою, звичайною. Але новим опаленням на твердопаливних котлах, ремонтами у групах, добротними меблями. Меценати встановили гірки та качельки. А Олександр Ковальчук, щойно ставши головою, виділив кошти на нову загорожу. Бо, сказав, сам про цей дитсадок лише хороше пам’ятає, тож хай і нинішній малечі яскраві враження залишаться.

Далі, аби тростянецький прогрес показати, голова підводить до місцевої амбулаторії. Квіти на клумбах. Фасад пофарбований. І – що для Луцька дивина – медики є, а черг під кабінетами немає. Ото щастя пацієнтам!

– Ось тут, поруч із амбулаторією, приміщення ремонтуємо, аби аптеку відкрити. Зручно ж із рецептом відразу за медикаментами зайти, – показує сільський голова, чує ствердне «Так» і пропонує показати ще одне «будівництво століття».

– Це колись колгоспна контора була. А тепер сільська рада працює. В рамках децентралізації наша громада об’єднає 17 сіл. Відповідно, й приміщення мусить бути на належному рівні, – водить коридорами Олександр Миколайович.

Що робота кипить, бачимо у кожному кабінеті, де як не працівник апарату, то майстри трудяться.

– Щоб у Тростянці спокій та порядок панували, тут, у центральному офісі, працюватиме штаб оперативного реагування. Комп’ютерами поліцейських забезпечимо. А ще виведемо на монітор датчики із камер спостереження, які плануємо встановити по всіх вулицях. Так що і правоохоронці, і я постійно будемо бачити, що в Тростянці відбувається. Бо як ні – зреагуємо миттю! – впевнено каже голова.

Оскільки про ліхтарі на сонячній енергії «Волинська газета» вже писала, то здивувати якоюсь родзинкою Олександр Ковальчук пробує в інший спосіб і везе до тутешнього ставка.

– Місцевий люд у прибережній зоні весь час порибалити любить. Але ж не всі і не завжди хочуть вудочку закинути. Тому як альтернативу відпочинку пропонуємо гостям нашу рекреаційну перлину, – показує на два приміщення, споруджені з дерев’яного брусу й оздоблені декоративною кованкою. – От весілля, приміром, або хрестини провести – люди не в шалаші сидять, а сюди – у центр культурного дозвілля приходять. А ще у кого спина болить, зайва вага дошкуляє чи загальна втома – на тих у Тростянці чекає масажист. Він так майстерно кості мне і віником працює, що із сусідніх областей до нас оздоровитися приїжджають!

Їдучи сільською вулицею і все ще балакаючи про культурне дозвілля, зупиняємо погляд на старенькій хаті з почорнілими стінами й забитими віконницями.

– Колгоспна баня, – здогадавшись про моє запитання, пояснює сільський голова. – Колись до неї в чергу записувалися. Тепер же розвалюха. Так само як із цим магазином, полинялі букви на котрому нагадують: майно кооперації. За кордоном такого давно не побачиш. Тому й у нас, майбутньому Манхеттені, таких об’єктів бути не повинно.

Доки розмірковуємо, машина зупиняється біля двох чоловіків у білих сорочках.

– Знайомтеся: наш «золотовалютний запас», – жартує Олександр Ковальчук. – Один золоті руки до столярки має. Тому все, що в селі будується-ремонтується, без його пальців не обходиться. А отой другий, що соромиться, – то ас у техніці. Хлопці відповідальні, роботящі. І уявіть собі – також холостяки!

Слово «також» означає, що й 33-річний сільський голова ще на дружину не розбагатів. А на пряме питання «Чому?» відверто каже:

– Бо щоб міцну сім’ю побудувати (як, до речі, й державу), спершу треба надійний фундамент закласти. Отож, якщо захотіти, можна й тут, у Тростянці, волинський Манхеттен розбудувати. І ми це зробимо!

Оксана БУБЕНЩИКОВА.

Фото автора.