Лікарняна каса чи «ВОЛК»?

Безкоштовна медицина, задекларована у 49 статті Конституції України, за 20 років її дії так і не була реалізована. В чому причина? І як далі розвивати галузь, поєднуючи зусилля державних і недержавних інституцій?

До цього часу усі спроби реформувати медичну галузь закінчувалися невдачею. Ми на порозі системної кризи в галузі охорони здоров’я.

Поглиблюється дисбаланс між бюджетним фінансуванням і потребою в дорогому вартісному обстеженні та лікуванні хворих, яке при загальному зубожінні населення стає для них недоступним. 

Реклама нових можливостей і технологій в медицині викликає у людей тільки відчай і невдоволення. Бізнес – у гонитві за прибутком – не думає про здоров’я людей, наводнює ринок неякісним, а часто навіть шкідливим товаром: від продуктів харчування до дитячих іграшок. Плюс алкоголь і тютюн масово формують армію хворих людей. Ми вже не згадуємо про розгул наркоманії та хвороб, напряму з нею пов’язаних…

Але незважаючи на всі об’єктивні та суб’єктивні обставини, держава зобов’язана піклуватися про життя і здоров’я своїх громадян.

Вкотре розроблена нова Концепція національної системи охорони здоров’я. Тепер термін її реалізації продовжено аж до 2020 р. Найближчим часом проект буде розглянутий Кабінетом Міністрів України. І в ньому намічаються нові підходи до фінансування, вводиться нове поняття «медична послуга», розмежовуються функції замовника послуг і надавача послуг (лікарні), яким надається повна самостійність, узаконюється співоплата громадян поза межами державного замовлення, передбачаються структурні зміни в галузі. 

Окрім створених госпітальних округів будуть утворені Центри контролю за громадським здоров’ям, на які покладаються функції усувати причини, які призводять до захворювань на рівні держави і в індивідуальному житті, а також багато інших нововведень.  

Але все це – у віддаленій перспективі. Навіть якщо бути повним оптимістом, то сумніви в її реалізації так чи інакше залишаються.

Наразі маємо справу з реаліями.  І вони дуже тривожні. 

В Україні останні 10-15 років в закладах охорони здоров’я міцно вкорінилася практика залучення благодійних внесків для підтримки належного функціонування лікарняних закладів або через т. зв. лікарняні каси проводиться сплата регулярних внесків, які йдуть на лікування пацієнтів як доповнення до  дуже незначного бюджетного фінансування. 

Незважаючи на неоднозначне ставлення в суспільстві до цього нового явища, воно насправді дало можливість утримати заклади медицини на належному рівні, забезпечити реальними коштами статті витрат, які роками не фінансуються (крім зарплат і енергоносіїв), та дало можливість простим людям належно проліковуватися за рахунок солідарних коштів організації. 

За прогнозами експертів, ця практика ще довго буде існувати, бо реальної альтернативи немає. 

Але як відділити зерно добропорядної роботи лікарняних кас від полови тих, чия репутація викликає дуже великі сумніви?

Оскільки найбільшого поширення цей процес набув у Луцьку, то звернемо увагу на структури, котрі опікуються цим напрямком роботи. 

Це – Благодійна організація «Муніципальна лікарняна каса», а також дві громадські організації: «Допоможемо собі» та «Волинська обласна лікарняна каса». 

Зазвичай, робота цих та всіх інших організацій має бути під контролем громадськості, членів організації та, звичайно, правоохоронних органів, які повинні реагувати на заяви громадян про обмеження їхніх прав. Основним елементом роботи організацій повинні бути звіти про надходження та використання коштів, в тому числі і на внутрішньогосподарські потреби,  висвітлення їх на сайтах організацій, оприлюднення на дошках оголошень у закладах. Власне, сьогодні в епоху новітніх інформаційних технологій існують й інші ефективні форми та методи, які дозволяють працювати прозоро та відповідально.  

Саме таким чином забезпечується прозорість діяльності БО «Муніципальна лікарняна каса» і ГО «ЛК «Допоможемо собі», адже тільки на довірі можна будувати взаємовідносини з громадою. Люди повинні знати правду про кожну залучену гривню (і обов’язково вимагати прибутковий ордер або чек на ті чи інші фінансові операції), а також знати, скільки витрачено коштів на, власне, лікування. От тоді й не буде непорозумінь, порушень чи зловживань. Наголошуємо, що будь-яка сплата коштів без отримання квитанцій чи касових чеків – це є побори й хабарі, й караються вони законом для двох сторін. Про це, до речі, є повна інформація на дошках оголошень у кожному міському лікпрофзакладі обласного центру.

Тож коротко про роботу згадуваних організацій. Так, касири ЧБО «Муніципальна лікарняна каса» щоденно здають залучені кошти (благодійні внески) на розрахунковий рахунок. Облік ведеться в розрізі кожної медустанови. Загалом робота налаштована за таким механізмом: головні лікарі подають листи по необхідності на одержання безповоротної фінансової допомоги на розрахунковий рахунок (або лист, договір, рахунок на оплату товару чи послуги), медустанова дає доручення на ЧБО «Муніципальна лікарняна каса» на свою матеріально-відповідальну особу для одержання товару, ЧБО «МЛК» відписує доручення на постачальника для одержання товару (товар транзитом), далі «Муніципальна лікарняна каса» відписує накладну на доручення медустанови, і товар по цій накладній оприбутковується на баланс цієї ж медустанови. 

Якщо кошти надаються на розрахунковий рахунок – лікувальний заклад в обов’язковому порядку подає звіт про їх використання, про що відповідно оприлюднюється інформація на дошках оголошень та на сайтах медустанов.

Все прозоро в діяльності ГО «ЛК «Допоможемо собі». Організація давно має власний сайт, звітується перед колективними членами про усі надходження та виплати, про кількість пролікованих, середню вартість лікування тощо,  регулярно проводить звітні конференції, засідання правління.

У місті, щоправда, існує ще одна громадська організація – «Волинська обласна лікарняна каса», яку очолює Дмитро Глазунов: як голова правління і як виконавчий директор в одній особі. 

Варто зазначити, що раніше Дмитро Глазунов працював в облуправлінні СБУ, згодом звільнився з «компетентних органів», а потім став активним членом «Партії регіонів». Крім того, він якийсь час був керівником Благодійного фонду «Рідна Волинь», який почав використовувати для власних цілей, і, врешті-решт, родина покійного голови облдержадміністрації Бориса Клімчука публічно заявила, що не має жодного стосунку до цієї організації та попросила нікого не зловживати використанням імені Бориса Петровича… 

Щодо діяльності ГО «ВОЛК», то пересічному громадянину, журналістам неможливо знайти повну інформацію про її діяльність, склад керівних органів тощо. Навіть за вказаними в реєстраційних даних місцезнаходження (м. Луцьк, вул. Степана Бандери, 5) організація відсутня вже декілька років. Складається враження, що це закрита структура, де відсутня будь-яка звітність про фінансову діяльність. 

Дмитро Глазунов уникає давати відповіді на запити журналістів, на ініційованих ним конференціях, а у багатьох публікаціях в друкованих ЗМІ та інтернет-виданнях звинувачує інших у непрозорості, розповсюджує брудні чутки про банкрутство конкурентів або інших структур, які працюють у галузі, звертається з цього приводу в правоохоронні органи чи суди, витрачаючи на це, напевно, не свої особисті кошти. Однак про діяльність ГО «ВОЛК» абсолютно не звітує та не повідомляє жодних цифр. 

Думається, що колективним членам ГО «ВОЛК» було б цікаво дізнатись, куди цей голова правління та виконавчий директор використовує залишки коштів, які накопичуються в кінці року, і чому він діє майже за принципом страхової компанії, яка є комерційною структурою, працює на прибуток і платить з нього податки? ГО «ВОЛК» є за Статутом неприбутковою організацією і повинна використовувати накопичувальну систему обліку членських внесків, які мають переходити на наступний рік для лікування. Куди скеровуються залишки коштів в кінці року, залишається лише здогадуватись.

Мабуть, на ці та інші питання повинні дати відповідь компетентні органи і заодно провести перевірку всіх трьох вказаних організацій, що б дозволило поставити всі крапки над «і» в цьому протистоянні та засвідчити прозорість чи шахрайство у їх діяльності. Це потрібно, насамперед, людям та громаді, бо кожен, хто прагне долучитися до системи лікарняних кас, щоб у скрутну хвилину порятунку життя та здоров’я не залишитися сам-на-сам із фінансовими проблеми, повинні бути переконаними: кожна копійка тут суворо облікована і використовується виключно за цільовим призначненям. Іншими словами, це не той випадок, коли посередники між лікарем та пацієнтом повинні наживатися на обох сторонах!

З 1 серпня цього року держава посилює контроль за витрачанням бюджетних коштів, запровадивши систему державних закупівель PROZORRO.

Людські кошти, які залучаються для лікування, також повинні бути на особливому контролі і використовуватися за прямим призначенням буквально до копійки.

Тоді відновиться довіра, що є основою всіх суспільних відносин та  будь-якої конкретної справи зокрема.

виконавчий директор ГО «ЛК «Допоможемо собі».