→Регіони →Захід

Ліки від амнезії

Любомлеві цивілізовано нагадали про єврейську сторінку в його історії.

Є щось символічне у природі, коли вона хоче бути у повній гармонії з людиною, її діями та помислами. Подібна спорідненість особливо яскраво проявилася листопадовими днями. Розвіявся холод. І в повітрі. І в душі…

Волинська релігійна громада прогресивного іудаїзму нарешті відкрила меморіальну дошку у Любомлі неподалік того місця, де колись знаходилася єврейська синагога. У такій спосіб нинішнє покоління волинян різних національностей прагне очистити від усілякого історичного намулу імена своїх предків, які полягли від рук катів різних мастей. Листопадовий сніг робив чистішою і землю, застилаючи її білим простирадлом. Природа думала в унісон з людиною…

Ранішній Луцьк був окутаний білою пеленою, яку рвучкий вітер щедро розносив вулицями та площами міста. Та негода не стала на заваді тим сміливцям єврейської громади на чолі з виконавчим директором єврейської громади Сергієм Швардовським, які вирішили особисто доторкнутися до історичної минувшини нашого краю, котрий був колискою для їхніх співвітчизників, а згодом з вини різних зайд став для них і могилою. Їм не тільки дорога згадка про своїх попередників, а й болить душа за безневинними жертвами, з якими багатьох єднає коріння генеалогічного дерева. Вони добре знають один одного, а тому час від часу пригадують якісь цікаві та, водночас, трагічні факти не такої уже й далекої минувшини. Ці сумні спогади, здається, скорочують відстань із Луцька до одного з найвіддаленіших райцентрів Волині – Любомля.

Гості приєднуються до нечисельного гурту місцевої громади, серед якої, на жаль, не виявилося місцевих очільників влади. Та їхня неувага не стала на заваді проведенню наміченого заходу, вступним словом який відкрила член релігійної громади прогресивного іудаїзму Ольга Козирська:

– «Шалом»,– саме таким словом – «Мир вам» – вітаються євреї в усьому світі. Багато століть воно звучало і на цій землі. Сьогодні нас зібрала разом історія цього міста, яка є невід’ємною частиною літопису усього нашого краю. Цікавим є той факт, що події, які відбувалися у єврейських поселеннях Волині під час Другої світової війни, тотожні одна з одною, між ними багато спільного».

– Я щиро вдячний усім, хто, незважаючи на примхи погоди, прибув на це місце, аби особисто взяти участь у відкритті меморіальної дошки на честь знищеної уже за радянської влади єврейської синагоги, – говорить виконавчий директор Волинської релігійної громади прогресивного іудаїзму Сергій Швардовський. – Ми зібралися тут, щоб не тільки нагадати сьогоднішньому поколінню про колишнє приміщення синагоги, а й вшанувати пам’ять про єврейську громаду, що жила в Любомлі та на теренах цього району з давніх-давен. Вона жила і діяла тут до 1942 р. минулого століття, та потім усе обірвалося…. Більшості присутніх добре відома її історія. Не буду переповідати. Хочу подякувати всім, хто посприяв нам у відкритті меморіальної дошки.

Відомо, що синагогу зруйнували «другі совєти» у 1947 р. Із цього напрошуються цікаві паралелі між двома, з точки зору радянської історіографії, антагоністичними системами – гітлерівською і більшовицькою (читай – комуністичною). Обидві, по суті, без суду та слідства (про якесь милосердя взагалі згодувати не доводиться!) мільйонами винищували людей, які ні перед ким і ні перед чим не завинили на цьому світі. У цьому своєрідному м’ясорубному багатоборстві пальму першості, усе-таки, належить віддати комуністам. Чому? Бо тих, хто не потрапив під їхній караючий меч, вони хотіли перетворити на безособових істот, витравлюючи з їхніх душ усіляку віру. Тож не дуже вникали, кому який храм належить. Не буде де молитися, людина відкинеться від віри і згодом почне поклонятися червоним ідолам, пам’ятники яким виростали повсюди, мов гриби після дощу. Зруйнована синагога – не єдина у своєму роді жертва тоталітаризму. Такої участі від рук вандалів ХХ ст. зазнали сотні православних, греко-католицьких і римсько-католицьких храмів. І не лише: стерто з лиця землі пам’ять про духовність караїмів, німців, чехів, навіть мусульман.

Та раз ми сьогодні вшановуємо іудеїв, то кілька слів докладніше на цю тему. Ще в літописах Київської Русі зазначається, що на території Галицько-Волинського князівства ще у ХІІ-ХІІІ ст. проживали єврейські громади. Любомль у той період був великим центром. Серед значної кількості власників-ремісників було чимало євреїв, які займалися різними видами діяльності. Як свідчили на організованому заході виступаючі, у тому числі член єврейської громади Борис Карп, директор Любомльського краєзнавчого музею Олександр Остап’юк, місцевий краєзнавець Микола Дзей, жителі міста впродовж століть жили дружно й толерантно ставилися один до одного. Якщо окремі суперечки і виникали, то вони носили суто побутовий характер. Про ворожнечу на національному ґрунті не було ні чутки, ні мови. Це вже потім, як дізнаємося з сьогоднішньої ще далеко не досконалої історії, цю «прогалину» постаралися заповнити комуно-кадебістські ідеологи. І, треба визнати, інколи небезуспішно.

Та, на щастя, моральні якості більшості населення виявилися набагато міцнішими і вищої проби, ніж розраховували людиноненависники. Ризикуючи власним та життям своїх дітей, українці переховували громадян єврейської національності, яких нацистські нелюди взялися масово винищувати у 1942 р. Цифри такого геноциду просто жахають. Тільки вдумайтеся: з 8-тисячної єврейської громади, що проживала на теренах Любомльщини, вціліла лише 51 людина! Не дай Бог ще комусь таке пережити. Саме за це і молилися учасники траурного мітингу на братській могилі безневинно убієнних неподалік міста…

Володимир ПРИХОДЬКО.

На фото автора і Ярослава ГАВРИЛЮКА: шана полеглим від рук нацистів; під час відкриття меморіальної таблиці в Любомлі; відвідини місцевого музею; надмогильні плити зі сплюндрованого кладовища в Ковелі.

Від редакції. «Волинська газета» щиро радіє за чергову добру справу, яку вдалося реалізувати представникам національно-культурних товариств нашого краю, яких зараз меншість серед іншого населення. В Любомлі кілька років важко було знайти розуміння в місцевих начальників та власників споруди, де відкрито пам’ятну дошку, але, врешті-решт, із допомогою керівників іншого рівня проблему вирішено. На порядку денному – подолання рукотворних бюрократичних перепон для відкриття в м. Ковель меморіального комплексу на старому єврейському кладовищі, де в тому ж 1942 р. нацисти розстріляли кілька тисяч місцевих жителів. Завдяки впливу медіа депутати та виконком хоча б відмовилися від негідної практики організації гастролей цирку і звіринця на території, политій кров’ю безневинних жертв Голокосту…Тому навіть профільна комісія облради настійливо рекомендувала місцевій владі в особі Ковельського голови Олега Кіндера нарешті припинити гру в «історичний пінг-понг» та гідно пошанувати пам’ять наших земляків, які загинули від рук «коричневої чуми». Але попереду ще багато роботи, доки настане момент, коли десятки надмогильних плит зі сплюндрованого ковельського кладовища ляжуть біля підніжжя спорудженого обеліска…