Солідарність... за графіком?

Коли вурдалаки з Врадіївки поглумилися над молодою жінкою, першим проти свавілля перевертнів у погонах постало місцеве населення. І це цілком зрозуміло: люди втомилися миритися з беззаконням. Мало того, і Міністерство внутрішніх справ одразу змінило весь керівний склад цього осиного гнізда псевдоміліціонерів, а розслідування кримінальної справи було взято під особистий контроль на найвищому державному рівні. Проте оказією продемонструвати свою солідарність одразу скористалися деякі опозиційні політики. Вони з усіх усюд (зокрема з Волині) прибули у Врадіївку, попривозили своїх прихильників і, врешті-решт, перетворили справу боротьби зі злочинністю в черговий передвиборчий піар.

Схожа картина виникла і після того, як у середині липня в Азовському морі катер берегової охорони Росії протаранив рибальське судно з українцями на борту. Дивом вижив один чоловік із Донецької області, якого правоохоронці сусідньої держави, втім, забрали на свою територію, де порушили кримінальну справу за браконьєрство. Оскільки справа стосується міждержавних стосунків, то за визволення нашого рибалки взялося вітчизняне Міністерство закордонних справ, яке здійснює все можливе, щоби наш громадянин вийшов на волю, а убивці-прикордонники були покарані. Ця проблема піднімалася неодноразово і під час переговорів керівництва двох держав. Проте деякі так звані опозиціонери й тут спробували скористатися чужим горем задля демонстрації власної політичної лінії. В багатьох містах України, зокрема й у Луцьку, пройшли малолюдні пікетування. І якщо жителів Львова можна було зрозуміти (вони мітингували під стінами Генерального консульства Російської Федерації, де їх могли почути і побачити іноземні дипломати), то логіку поведінки приблизно трьох десятків людей попід стінами адміністративного приміщення органів обласної влади на Київському майдані в Луцьку зрозуміти важко. В який спосіб волиняни можуть впливати на російських прокурорів чи дипломатів, так і залишилося загадкою… Тому й результат «солідарності по-врадіївськи» та «солідарності по-азовськи» у виконанні доморощених опозиційних діячів виявився близьким до нуля.

Проте кожен новий місяць вимагає від них демонстрації хоча б якоїсь активності. Щоб про існування «опозиціонерів» не забував потенційний виборець, вони продовжують ретельно виконувати план. Недавно, наприклад, депутат облради від «Свободи» та керівник однойменної фракції Олександр Пирожик виступив із рішучим протестом проти реформування медичного закладу в смт Цумань Ківерцівського р-ну. 

В чому ж суть справи?

Система охорони здоров’я Ківерцівського району є особливою насамперед тому, що в кількох населених пунктах там досі діють самостійні стаціонарні медичні установи (окрім центральної районної лікарні, є такі ж заклади в смт Цумань та Олика). У кожній лікарні, як і належить, – головний лікар… У Цумані, скажімо, він «управляє» чотирма десятками стаціонарних ліжок (20 дорослих і стільки ж дитячих). Та біда в тім, що наш народ досі думає, що ліжка… лікують. Якість медичних послуг залежить не від кількості ліжко-місць в окремо взятому медзакладі, а від рівня його оснащення, – професіоналізму працівників.  Так-от, ніхто не ставить під сумнів доцільність функціонування в селищі хорошого медичного закладу! Але там є потреба не тільки в ліжках, а й у якісному медичному обслуговуванні місцевих жителів. Реорганізація цуманської лікарні в амбулаторію призведе всього-на-всього до втрати… юридичного статусу закладу: він буде підпорядковуватися центральній районній лікарні. Ото й усього. Причина змін – необхідність розмежування та впорядкування вторинного і первинного рівня системи охорони здоров’я. 

А як же «обіцяні» скорочення, через які зняли стільки чергового ґвалту?..  Як запевнив заступник начальника управління охорони здоров’я облдержадміністрації  Іван Грицюк, ті 100 людей, які працювали в цуманській лікарні, працюватимуть і в цуманській амбулаторії. Мало того, сьогодні ці спеціалісти – вкрай необхідні! Медикам лишень треба буде пройти навчання, аби працювати лікарями загальної практики сімейної медицини. Бюджет? Він теж залишиться незмінним, бо кошти виділятимуться з розрахунку на душу населення, а фінансово «первинка» після розмежування навпаки почуватиметься більш упевнено. Сьогодні в усій області відбувається розширення мережі лікарських амбулаторій, а Ківерцівський р-н – не виняток. Насправді, єдине, що зміниться у Цумані після того, як місцева медустанова змінить статус, це – якість медичних послуг. Установа буде лікувати, а не просто утримувати своїх 40 ліжок. Тобто насправді – у страху очі великі…

То з якого це дива Олександр Пирожик, який народився на Турійщині, вчився у Володимирі-Волинському та Луцьку, проживає в обласному центрі й чия трудова книжка лежить в Апараті Верховної Ради України в Києві, раптом перейнявся цуманською лікарнею? І чого подібним чином не діє жоден з інших депутатів облради, які й досі живуть у Ківерцівському р-ні та представляють на обласному рівні інтереси своїх земляків? 

На це відповіді, як завжди, немає. Хіба що припущення: у жовтні можлива організація якоїсь схожої «акції протесту». Наприклад, мітинг щодо застосування хімічної зброї в Сирії, який відбудеться в Маневичах під монументом вождеві світового пролетаріату, рідна країна якого й досі допомагає режимові ненависного Башара Асада…