За крок від Європи

2013-й – не виняток. Захід уже 23-й раз підтвердив статус найпрестижнішого і найвпливовішого. Прибули майже 3000 учасників із різних країн світу: державні діячі, політики, представники бізнесу, вчені-економісти, молодіжні лідери і, звичайно, наш брат-журналіст. Серед гостей – голова Європарламенту Єжи Бузек, Прем’єр-міністр Польщі Дональд Туск, німецький соціал-демократ, екс-міністр іноземних справ Маркус Меккель, колишній президент Сербії Боріс Тадіч та багато інших відомих людей. Та й український політичний бомонд був представлений нескупо: віце-прем’єр-міністр Олександр Вілкул, міністр соціальної політики Наталія Королевська, міністр економіки Андрій Клюєв, екс-президент Віктор Ющенко. І то – лише мізерна частинка великих світу цього й тих, які колись були великими або ще ними стануть. Девіз, що об’єднав багатотисячну армію учасників, – «Перспективи нового світового устрою».

Волинській делегації пощастило бути присутніми завдяки активній роботі громадської організації «Форум українських журналістів» та її голови – заслуженого журналіста України Володимира Данилюка. Посприяли також Волинська облдержадміністрація та Генеральне консульство РП у Луцьку. Прибули волинські журналісти на запрошення «Європейського Центру зустрічей – Фундації Новий Став» у Любліні.

Урочисто відкрив масштабну подію Дональд Туск, причому – дуже оптимістично:

– Те, що сьогодні Європа говорить сміливіше, ми можемо підтвердити в Польщі... У мене погані новини для песимістів: у нашій державі не буде ніякого спаду економіки або стагнацій.

Ну, а потім пішло-поїхало. Виступи, коментарі та аналізи, інвестиційні плани, що подаються фірмами, доповіді, котрі широко обговорюються експертами й цитуються у найважливіших міжнародних ЗМІ. Традиційно важливою подією першого дня конференції є презентація списку Європа-500. То – перелік найбільших фірм у Центральній та Східній Європі, підготовлений компанією «Deloitte». 

Тож провели небагато-немало – близько 150 панельних дискусій, пленарних сесій і спеціальних заходів, присвячених проблемам макроекономіки, міжнародної політики, енергетики, інновацій та охорони здоров’я. 

Щодо останнього... Так, вирішувати подібні питання у м. Криніца особливо приємно: гори, лікувальна вода, чудова архітектура, модернові і ретрокостели та ідеально чисті невеликі вулички, віддаленість від основних шляхів сполучення. На таких перевагах географічного розташування міста наголошували й організатори. Мовляв, учасники форуму не зникають одразу ж після закінчення засідань – їх цікавлять дискусії. 

Є така неофіційна інформація, яку поляки полюбляють розповідати: саме під час форуму народилася ідея однієї з найбільш великих трансакцій у Центральній та Східній Європі останніх років вартістю 18,1 млрд польських злотих – операція з придбання величезної компанії. А її початком стала звичайна неформальна бесіда під час форуму. Крім того, останніми роками в роботі масштабного заходу брали участь президенти і прем’єри всіх країн регіону, а також високопоставлені західні політики: такі, як голова Європейської Комісії Жозе Мануель Баррозо. Саме тут у 90-х рр. обговорювали питання системної трансформації та спільного шляху в ЄС і НАТО. Словом, це абсолютно унікальне місце, де тісно переплітаються бізнес і влада. І ця величезна кількість впливових осіб у Криніце зосереджена на просторі близько одного квадратного кілометра. Потрапити туди було доволі просто (якщо, звичайно, маєш спеціальну акредитаційну картку зі шрих-кодом): показуєш її двом поліцейським біля брами – і проходиш у середину. А щоб завітати до залів, де відбувалися засідання або прес-конференції, чи відвідати кафе торговельної мережі «Бедронка», її теж вистачить. Ні тобі металошукачів, ні цілих парканів охоронців біля vip-персон, ні заходів безпеки, що часто відбуваються з несамовитим фанатизмом…

Дискутували на різні теми. Протягом трьох днів учасники конференції шукали відповіді на фундаментальні питання. Наприклад, як забезпечити економічне зростання, боротися з безробіттям (особливо серед молоді), структурно зміцнити Європейський Союз.

Поляки, наприклад, погрузли у кредитах, за житло вони змушені платити більше, ніж їхні батьки, тож молоді люди стали просто боятися народжувати дітей, говорили місцеві політики (що вже казати про українців?!): 

– Маємо тривожні статистичні прогнози: через 50 років поляків стане на 8 мільйонів менше, ще гірше – кількість працюючих людей знизиться на 16 мільйонів. 

Зачіпали також теми, актуальні для Центральної та Східної Європи, тобто питання прийняття євро, підписання угод про Асоціацію з країнами «Східного партнерства». А це для України нині – першочергове завдання, на якому наголосив Президент України.

Наш Олександ Вілкул запевнив європейську громадськість: Україна взяла курс на Європу і вже не схибить на манівці. 

На думку віце-прем’єра, європейська інтеграції є ключовим пріоритетом зовнішньої політики України. Підписання Угоди про асоціацію в листопаді проведе модернізацію різних сфер життя для українців.

– У Вільнюсі під час саміту Східного партнерства буде підписано історичний документ – Угода про асоціацію та створення зони вільної торгівлі. Це не тільки допоможе Україні зробити величезний крок уперед у модернізації правової, економічної і соціальної системи, а й відкриє світові європейську Україну.

А що ж сама Європа? Вона ж то знає і не приховує: наша держава майже дозріла, аби стати повноцінним учасником їхньої спільноти, проте нема ще в нас демократії, кажуть, хоч активно пропагуємо загальновизнані цінності. Тож політики й економісти взялися ретельно обговорювати, як же будувати взаємини з такою непростою Українською державою.

Більше того, для цього створили спеціальну «Групу мудреців», тобто об’єднання досвідчених європейських і американських політиків, які займаються українською проблематикою, щоб вони потім у формі звітів подавали свої пропозиції.

От і вирішували під час дискусії, як організувати присутність України у європейському й трансатлантичному контексті, якщо внутрішні політичні події в нашій державі не створюють належних умов до такої розмови. Подискутували фахівці і вирішили прозвітувати з цього приводу під час своєї грудневої зустрічі, що відбудеться у Вашингтоні.

Звісно, не лише таке питання хвилювало європейську громадськість. Вдруге Україну частенько згадували під час обговорення проблемних історичних моментів. Публіка зібралася досить серйозна – уже згадувані Маркус Меккель, Боріс Тадіч, а також чеська письменниця Петра Хулова… А от колишній Президент України Віктор Ющенко цього разу не запізнився. Він – узагалі не прийшов…

– Шкода, що серед нас немає екс-глави Української держави. Він би чимало пояснив усім нам стосовно цієї проблеми, – зазначив модератор засідання, президент міста Краків Яцек Майхровскі, коли торкнулися теми Голодомору.

І дійсно було шкода, адже через це позиція України у так званих проблемних історичних питаннях, у тому числі й тих, котрі ще зовсім недавно створили колотнечу на польсько-українському тлі взаємин, лишилися повислими у повітрі.

Честь і гідність своєї країни відстояв інший колишній лідер держави – президент Сербії 2004-2012 рр. Боріс Тадіч. Його виступи завершувалися оплесками слухачів.

Ось кілька цитат:

 «Чи ми повинні лишити історію – історикам? Це страшно. Політику – політикам? Ще страшніше… Правда, не можна приховати, що політики часто псують питання минулого». «Говорячи про причини подій, ми забуваємо про емоції. А історію творили політики – звичайні люди у звичайному для себе житті».

Що ж, форум завершився. Як казав під час минулорічного зібрання Президент Хорватії Іво Йосипович, такі зустрічі – це важливі події і важливий голос не лише для керівників держав, а й  Європейського Союзу в ситуації, «коли ми обличчям до обличчя стикаємося з кризою, яка зачіпає наш світ».

Проте доволі активна позиція української сторони засвідчує, що наші європейські перспективи не такі вже й туманні.