Підтримка та взаєморозуміння

Південний регіон Волині завжди славився своїми працьовитими людьми, справжніми патріотами, що добре знають героїчну історію українського народу, який пройшов нелегкий шлях боротьби до своєї Незалежності, шанують  давні традиції своїх предків, бережуть звичаї та традиції попередніх поколінь, українське слово та пісню. Чому так? Горохівчани повсякчас тягнуться до витоків нашої духовності, джерел національного патріотизму. І допомагають їм у цьому друковані засоби масової інформації нашого славного краю.

На день передплатника до Горохівського центру поштового зв’язку прибули працівники «Волині-нової» на чолі з головним редактором Олександром Згоранцем, газети «Сім’я і дім», «Волинської газети» та місцевої районки «Горохівський вісник», котра користується неабиякою популярністю серед жителів району і котру упродовж тривало часу редагує Олег Дідик. Особливістю, а може і фішкою цього своєрідного газетярського свята стало те, що друковані видання серед потенційних передплатників, крім працівників редакцій, пропагували зі щирою усмішкою на обличчях юні українець та україночка в національних одностроях – другокласниця Саша Білик та її ровесник Дмитрик Солтис. Це надавало добре продуманому організаційно заходові надзвичайного шарму.

Відвідувачів поштового центру того дня особливо не треба було зваблювати призами передплатної лотереї, котрі привезли усі медіа.  Вони у більшості непогано орієнтувалися у своєму виборі. Якщо у когось виникали деякі труднощі, то на допомогу відразу приходили поштовики, зокрема, начальник вузла зв’язку Ірина Курило, листоноші Катерина Міщук, Лілія Басай, Вікторія Чикалюк, Олена Гусак, Наталія Коханська, Віра Солтис, Маргарита Лотоцька, Світлана Ткачук та Наталія Бойко, підтримку та взаєморозуміння від яких ми відчували постійно. За це їм сердечне спасибі від «Волинської газети», про що ми щиро сказали на завершення Дня передплатника начальникові центру поштового зв’язку Горохова Олександрові Кмиті. А ще коротко з ним поспілкувалися.

– Олександре Васильовичу, яку оцінку за десятибальною шкалою Ви поставили б сьогодні своїм підлеглим за організаційні моменти Дня передплатника?

– Мені не з руки хвалити чи ганити самого себе – це нонсенс. За будь-які прорахунки завжди питають з керівника, а вже він може робити зауваження комусь з підлеглих. Брати таку не вельми приємну місію на себе, на щастя, доводиться не часто. Команда підібралася дружна, згуртована та ініціативна. Підганяти нікого не треба, усі свідомі того, що працювати абияк сьогодні просто соромно і до того ж матеріально не вигідно. До нинішнього заходу готувалися заздалегідь, то ж кожен досконало знав свої обов’язки та місце.

– З Ваших слів можна зробити висновок, що свято передплатника вдалося б, якби начальника раптово покликали на нараду до обласного центру чи у Київ?

– Абсолютно правильно. Вважаю, що працюю з командою однодумців і щирих друзів, де слова «Один за всіх, а всі – за одного» не пустий звук, а наповнені реальним змістом. Стверджувати так маю усі підставі, оскільки День передплатника проводимо не вперше. Він відбувається у нашому центрі, до якого належить і Локачинський район, чотири рази на рік. Проходить завжди оперативно та організовано. Ці події анонсуємо наперед, аби залучити якомога більшу кількість людей. Телефонуємо також керівникам редакційних колективів і запрошуємо приїжджати особисто. Переконався, що спілкування передплатників з працівниками видань дає добрий результат. Тому ігнорувати такі заходи ніколи не варто.

Що раціональне зерно у словах Олександра Васильовича є, довелося переконатися під час спілкування з нашими шанувальниками. Саме від них дізналися про досить неприємний факт. Виявляється, один з обласних очільників порекомендував головам сільських рад Горохівщини ігнорувати наше видання і не передплачувати його. Хто цей «інкогніто», що діє так підло та цинічно, догадатися не важко. Ця мізерна людина, яка десь запозичила звички унтера Пришибеєва, не тільки нікого не поважає, а любить тільки самого себе, і то один раз у рік. Тож керуватися її рекомендаціями просто не варто. Ще раз нагадаємо, що наше видання незалежне і давно вийшло з-під опіки владців у самостійне плавання розбурханого життя України. Упевнені, що воно буде досить успішним при Вашій підтримці, шановні і щирі наші друзі. Газета повсякчас писала і буде писати про те, що турбує і болить кожного, не оглядаючись на ранги та посади. Вони у цьому тлінному світі тимчасові. Вічні людські цінності. На жаль, дехто, всівшись у керівне крісло, забуває просту істинну, мовлену Ісусом Христом на судилищі у Пілата. Усе з волі Божої.

 Щасти і Вам разом з нами!