Пліснява на волинській охороні здоров’я

Як відомо, лікарняні каси є громадськими недержавними членськими благодійними організаціями, які об’єднують фізичних і юридичних осіб на добровільній основі і спільності інтересів із ціллю здійснення благодійної діяльності відповідно із Законом України «Про благодійну діяльність і благодійні організації» і не передбачають отримання прибутків від цієї діяльності. Вони  створюються на принципах законності, гуманності, спільності інтересів і  рівності прав її учасників, відкритості, добровільності і самоуправління. 

Чи не настав час, керуючись цим законом, серйозно поговорити про деякі  «благодійні» організації за одним столом із правоохоронними органами? Поки деякі їхні керівники не звели нанівець усі зусилля реформ місцевої охорони здоров’я, про низьку правову культуру чи, навіть, про її цілковиту відсутність?  І про згадану вище  більшість, яка після таких «реформ» нерідко залишається  біля розбитого корита? 

Впродовж  кількох останніх років на волинських сайтах з’являються   матеріали, які прославляють стратегію Дмитра Глазунова і  ввіреною йому  людьми Волинську обласну лікарняну касу (надалі  – ВОЛК). Щоправда, їх автором виступає сам Глазунов…

Завданням таких організацій є медикаментозне забезпечення членів організації у випадку їхнього захворювання ліками і витратними матеріалами; аналіз і  узагальнення передового досвіду, допомога  медичним установам, інформація та роз’яснювальна робота  по залученню юридичних і фізичних осіб для забезпечення фінансування каси тощо. 

Які верстви населення є членами цієї організації? Перш за усе село, провінція – депресивна, бідна, дезорієнтована. І бідні мешканці міста. Хто сьогодні  повірить у те, що з допомогою послуг лікарняних кас і інших благодійних організацій лікуються заможні люди, бізнесмени, чиновники? І сам  Глазунов?

Органами управління каси мають виступати конференція лікарняної каси, правління, спостережна рада і виконавча дирекція. Рішенням конференції  можуть бути створені і інші органи управління, діяльність яких не  суперечить діючому законодавству. 

З тим, аби місцевий благодійник Глазунов за людські гроші не вимагав із мене  в судах різних інстанцій компенсацію за «моральні страждання», я передивився  багато газетних матеріалів. В усіх них без винятку він різко критикує спеціалістів охорони здоров’я Луцька. Це  щось нагадує те, як пігмей  критикує велетня за його зріст. 

Виступивши у місцевих ЗМІ (наприклад, «Сім’я  і Дім», 29.09.2016 р. №39, «Муніципальна  лікарняна  каса»: За лаштунками  благодійності»), він  піддав  нищівній критиці систему охорони здоров’я міста і, зокрема, благодійну  організацію «Муніципальна лікарняна каса». 

«Опубліковані звіти «Муніципальної лікарняної каси» – швидше юридична  «галочка», аніж демонстрація  реального стану речей», – пише критикан. 

Далі йдеться  про «безконтрольність», «побори» і «солідні дивіденди»,  «службовий  автомобіль «ВАЗ». «Піклувальник» лучан зажадав створення  спеціальної комісії з депутатів Луцької міськради, громадськості, які «детально вивчать схеми із залучення і використання «благодійних внесків» згаданою організацією». Завершує він свій опус суворим попередженням, що, мовляв, «…детальна  перевірка діяльності «Муніципальної лікарняної каси»… дасть змогу зрозуміти, чому це протистояння настільки принципове та гостре». 

Детальна  перевірка відбулась і закінчилась повною поразкою  опонента. Є подібні речі цього медичного трибуна  – захисника  усіх знедолених і бідних – у   вже колишньому виданні «Віче-інформ» («Я мзду не беру – за державу  обидно», 7-13 травня  2015  р.),  інтернет-виданнях  «Волинь 24»,  «Під прицілом», на інших місцевих сайтах. Загальний мотив – один: всі погані, а  місцевий Верещагін з «Білого сонця  пустелі»  хороший. В усякому разі, так  він сам вважає.

На звернення Дмитра Глазунова  відповіла депутат Луцької міськради Алла Надточій. Вона підкреслила, що заявник  висловив лише власні  емоції і голі   факти. Депутати міста неодноразово цікавились роботою цієї благодійної організації, але  ніяких порушень не знайшли, – констатувала депутатка.   Проте Дмитро Глазунов не заспокоївся. Влаштувавши прес-конференцію для  місцевих ЗМІ, він голослівно переконував останніх, що в управлінні охорони здоров’я міста «привласнюють кошти з благодійних внесків». Але жодного доказу про такий стан речей  він не надав. Навпаки, благодійна  організація має власний  сайт, де прозоро звітується про фінансову діяльність перед пацієнтами.

Журналісти звернулися до голови правління ВОЛК Дмитра Глазунова з тим, аби надати їм документи зі звітністю ввіреної йому організації, але отримали повну відмову. 

Сьогодні ніхто не знає, в яку суму обходиться утримання ВОЛК, посаду  виконавчого директора якої посідає сестра Дмитра – Катерина Глазунова.  Молодій благодійниці на свою скромну зарплату у 2014 р. вдалось придбати  автомобіль «Вольво ХС90»,  ринкова вартість якого складає щонайменше 22 тис. доларів США. Сам благодійник до недавнього часу користувався автомобілем «Опель Вектра», придбавши його у 2007 р., а  в наступному році йому вдалося цілком погасити позику на його придбання. Нині він користується  автомобілем  представницького класу «Порше Коен», ринкова  вартість якого залежно від робочого об’єму двигуна складає від 70 до 106 тис.  американських доларів.  Ціна авто і зарплата Глазунова ніяк не в’яжуться в якусь елементарну логіку і не піддаються коментуванню. 

Ось так виглядає та частина «сімейного бізнесу» Глазунових на людських грошах, яка на поверхні.  

Глазунов  – голова правління і виконавчий директор ВОЛК в одній особі. Це щось нагадує курятник, в  якому лисиця одночасно займає посади головного бухгалтера і ревізора.  Можливості його, як він сам не соромиться похвалитись, «широкі»: він вийшов з управління  СБУ («компетентних органів», як  називає він сам). До  Революції гідності він був активним  членом Партії  регіонів, навіть сподівався зробити політичну кар’єру. Одночасно Дмитро очолював    Благодійний фонд «Рідна Волинь». Що там трапилось, і до сьогодні достеменно нікому не відомо: відомо лише те, що члени родини Бориса Клімчука публічно заявили через місцеві ЗМІ, що не мають і не хочуть мати жодних стосунків до фонду і переконливо просили не  зловживати використанням в ньому імені покійного – чоловіка і батька рідні – Бориса  Клімчука. 

В соціальних мережах відсутня будь-яка  інформація щодо діяльності ВОЛК.  Сам Глазунов уникає відповідей про її діяльність на запити представників ЗМІ, одночасно звинувачуючи  аналогічні міські організації в «непрозорості». З достовірних джерел відомо, що «благодійник» використовує кошти людей на  власні  потреби, веде безбідний  спосіб життя, не застосовує накопичувальну систему обліку членських внесків, про що є багато нарікань членів ВОЛК. Тобто, працює за принципами страхової компанії, але жодних податків із фінансової діяльності організації не сплачує. 

Як  врятувати лікарняну касу і її членів від Дмитра Глазунова? З таким і іншими запитаннями автор звернувся до кваліфікованого юриста-медика, який  не побажав себе називати в публікації. Назвемо його Володимиром.

– Пане Володимире, з такими «благодійниками» лікарняні каси у нас незабаром будуть лікувати бідних людей, як кажуть у народі,  «хрестом і постом». Чи не так?

– Якщо в загальному, то вибудувана Дмитром Глазуновим система  «благодійності» за рахунок бідних верств населення не принесе в місцеву систему охорони здоров’я якийсь позитивний ефект, не зменшить навантаження на  її державне фінансування, не буде працювати на суспільний результат. І причина лише одна – якість «людського матеріалу», який  стоїть за кермом організації. Ця «якість» створює плісняву на тілі місцевої системи охорони здоров’я. Проте, тим часом, благодійні організації і каси Луцька принесли в сучасну систему охорони здоров’я міста великий позитив. Я про нього не говоритиму – нехай про це скажуть пацієнти. Власне, вони вже з вдячністю про них сказали. Адже декларація держави про безоплатність медичної допомоги держави покриває лише маленьку частину на неї. Та й ту доводиться  «вибивати».

– Але я про інше: чи є сьогодні потреба доводити аксіому, що охорона здоров’я в сучасній Україні може вижити без залучення позабюджетних коштів? 

– Безкоштовна медицина, задекларована у 49-ій статті Конституції України, впродовж усього періоду незалежності держави так  і не була реалізована. Немає сумніву, що практика залучення коштів на підтримку охорони здоров’я буде існувати до прийняття закону про страхову медицину, введення якої поетапно планується до 2020 р., а з огляду на сьогоднішні події в державі, ця дата може відтерміновуватись. Тобто, поки що людські кошти місцевих фондів повинні працювати, бути на особливому контролі і якомога далі від глазунових.

Я не беруся давати оцінку доступу населення до медичної допомоги: вона дуже складна, неоднорідна  і неоднозначна. Я просто констатую факти: ВОЛК працює закрито.Правовий «нігілізм» Глазунова призведе ВОЛК до банкрутства, до повного розвалу організації. А публічні його випади перед журналістами з безпідставною критикою міського управління охорони здоров’я і його інших благодійних організацій – ніщо інше, як спроба їх рейдерського захоплення.

Які  тут висновки чи невеселий епілог? Як  відомо, частина людей із так званих «компетентних органів», які володіють «гарячим серцем і холодною головою» (за відомим визначенням Фелікса Дзержинського), ніколи не відзначались особливим гуманізмом і високою мораллю.  Чим завжди відкидали недобру тінь на своїх колег. Дмитро Глазунов (прослуживши 8 років, добровільно вийшов у відставку у званні капітана СБУ), скажемо м’яко, не створює  позитивного враження своїми здібностями  і талантами. Подейкують, що йому «допомогла» піти з органів професійна непридатність. Існують й інші думки, які зовсім не прикрашають нашого «благодійника». 

Він нічого собою не представляє, крім самого себе. Так сказали десятки опитаних мною пацієнтів  ВОЛК. Автору цих рядків дуже хотілося  б, щоб члени благодійної організації, яку вони довірили Дмитру Глазунову, мимоволі не стали членами поховальної комісії цієї ж організації: від неї вже давно пахне поховальними паперовими квітами. Цьому можна запобігти, якщо хто-небудь, крім журналістів, занепокоїться такою ситуацією. Я маю на  увазі правоохоронні органи області.

З допомогою своїх журналістських каналів я поцікавився клієнтурою ВОЛК. Невтішна вона: масовий вихід із організації юридичних осіб, розірвання угод із фізичними особами. На приватному підприємстві «Модерн-Експо», наприклад, мені повідомили, що колективний договір на перерахування внесків на працівників підприємства розірваний. Причина  – «вимога зміни умов договору зі  сторони ВОЛК».  Перераховуються кошти лише на окремо взятих клієнтів. 

Які умови диктує Глазунов  місцевому бізнесу, можна лише здогадуватись. Такі  ж випадки і банальні факти його «співробітництва» з іншими організаціями. Це власні враження. Можливо, вони суб’єктивні. Мені не вдалося зустрітись із Дмитром Глазуновим. Існують випадки, коли журналіст повинен замовкнути перед силою документів. Документів мені не надали... 

На моє прохання по телефону про зустріч він дуже здивувався: «Чому?», «Як?», «Навіщо?»,  «Про що ми будемо вести мову?». Тобто, прикинувся не вельми розумним  казковим героєм. Яким саме, з певних етичних міркувань я не називатиму.

 «Ну добре, я вам зателефоную…», – прозвучало в слухавці. На цьому розмова обірвалася. 

За  кілька днів я нагадав йому про своє існування. 

«Ні в якому разі!», – категорично заявив мій співрозмовник, пославшись на «занятість наприкінці  року», «на  звітність» і пообіцяв  зустріч… наприкінці  січня  2017  р.  Запала гнітюча мовчанка і знову короткі гудки…

Нагадаю, що Глазунов і його сестра Катерина стоять за кермом громадської організації, де не може бути таємниць від людей і від ЗМІ. 

Чи зможе хтось зупинити цього чоловіка, щоб не було, як вище сказав сам Глазунов, «за дєржаву обідно». І не було пізно для тієї більшості, про яку йдеться вище?