«Я тебе на Донбас не посилав»?!

Скоро – друга річниця від офіційного початку т. зв. «Антитерористичної операції», яка давно має ознаки повномасштабної війни з російськими окупантами. За цей час понад 200 волинян заплатили своїм життям у боротьбі за територіальну цілісність України. Але все везуть і везуть із Донбасу бездиханні тіла наших земляків під грифом «Вантаж 200»… І не видно кінця-краю кривавій м’ясорубці, закінчити яку перемогою було обіцяно за 2 тижні ще влітку 2014-го… 

І якщо вже майже рік війська на Донбасі заклякли в точці, яка називається «ні миру, ні війни», якщо в світі відбувається кардинальне переосмислення військових доктрин та зміна критеріїв оцінки визначення союзницької допомоги, то, вочевидь, настає момент, коли треба не тільки схиляти голови перед пам’яттю все нових і нових волинян, які полягли як Герої в боях із вишколеними кремлівськими агресорами. І не лише ставати на коліна, зустрічаючи домовини з їхніми тілами… Пора й у законний спосіб примушувати тих, від кого залежить ухвалення стратегічних для захисту країни рішень, діяти в нових обставинах професійно, адекватно і з користю для українського народу та держави.

Цими святковими днями на Волинь привезли один за одним ще двох убитих молодих хлопців. Обидва полягли в бою внаслідок обстрілу наших позицій ворожими військами в період, який за «Мінськими угодами» мав відбуватися без жодного пострілу…

14 січня в с. Гірка Полонка Луцького р-ну попрощалися з юним Ігорем Климюком. Його призвали в армію в 2015-му. Ще повністю не відбув термін строкової служби, як підписав професійний контракт. І за короткий час опинився на передовій лінії фронту. Служив гранатометником у першому батальйоні 24-ої Окремої механізованої Бердичівської Залізної бригади ім. Князя Данила Галицького.

10 січня під час чергового обстрілу наших позицій із важкого озброєння осколок ворожого снаряду влучив солдатові в голову. Ігор Климюк загинув там, де й зазнав смертельного поранення…

А далі все відбулося за звичним сценарієм. Волонтери і родичі взяли на себе всі клопоти зі спорядженням траурного кортежу з Донбасу на Волинь. У Гіркій Полонці люди зустрічали солдата, стоячи на колінах. Потім відбувся чин похорону. Й Ігор Климюк назавжди поповнив лави «Небесного батальйону» з Волині, бійці якого так і не вийшли із бою…

Буквально наступного дня, 15 січня, зі східного боку в’їзду в Луцьк транзитом із Донбасу прибула ще одна колона з «вантажем 200». Цього разу від Станиці Луганської доставили домовину з тілом 22-річного Богдана Корнелюка. Його в ніч із 11 на 12 січня прицільним пострілом убив ворожий снайпер… 

Незважаючи на темну пору доби, автомобілі продовжили рух до Міста шахтарів, де, як і в випадку з Ігорем Климюком, нововолинського Героя зустрічали земляки, волонтери, деякі депутати міськради та представники інших органів місцевої влади… До честі місцевого військового комісара Олександра Плужника, він також прибув віддати останню шану бездиханному фронтовикові… Труна з тілом Героя переночувала в Низкиничівському монастирі, а потім випускника одного з нововолинських ПТУ провели в останню путь.

Що в світі відбуваються блискавичні і незворотні зміни, показують й інші події останнього періоду. Франція, Італія і Німеччина заговорили про створення єдиного командування власними національними Збройними силами, які будуть здатні швидко та якісно захистити Західну Європу від можливого вторгнення російського окупанта. 

Польща аплодує прибуттю першого контингенту американських танкістів, яких розквартирують, щоправда, не біля східного кордону, а в центральній і західній частинах сусідньої країни.

Новообраний Президент США Дональд Трамп за кілька днів до офіційного вступу на посаду зустрівся з британськими і німецькими журналістами, яким сказав як мінімум 2 ключових тези. 

По-перше, він вітає вихід Великої Британії з ЄС, бо вважає цю бюрократичну структуру нездатною захистити стратегічні інтереси континенту перед лицем навали незаконних мігрантів та російського впливу, який тільки посилюється. По-друге, президент-республіканець скептично ставиться до НАТО, бо вважає Альянс застарілою і неповороткою структурою, котру, крім усього іншого, фінансують хіба що США, тоді як інші учасники намагаються лише сховатися під її оборонною парасолькою…

Все це говорить про те, що Україна повинна негайно і ефективно змінювати свою внутрішню та зовнішню політику та застосовувати для переможного закінчення війни на Донбасі і повернення Криму інші, дієвіші механізми. 

Інакше день за днем на фронті розриватимуться снаряди і свистітимуть кулі. І щомиті падатимуть убитими наші хлопці, щедро поливаючи рідну землю своєю кров’ю…

Єдине, що допоможе вистояти – це тверде розуміння, що кожна втрата – не даремна. І що кожен «вантаж 200» зустрічатимуть, насамперед, представники влади, яка несе повну відповідальність за стан справ у країні. Хоча б для того, щоб потім (як після війни в Афганістані) ніякий черствий чиновничок не сказав: «Я тебе на Донбас не посилав»…

Вранці 11 січня 2017 р. Богдан Корнелюк поділився з користувачами соцмережі такими рядками Ліни Костенко: