Хай живе всесвітнє рабство?!

Коли в світі нестабільність, тоді на перший план виступають зовсім інші, ніж буквально вчора, цінності та їхні мірила. Це як 100 літ тому: спочатку асигнація в 100 царських рублів вважалася синонімом багатства, а після Жовтневого перевороту цими папірцями бабусі скрині зсередини обклеювали…

Власне те, що гроші буквально за одну ніч можуть втратити всю свою цінність, підтвердив і один із останніх урядів СССР під керівництвом Валентина Павлова, коли в 1991 р. затіяв авантюрну кампанію з обміну 100-рубльових купюр одного зразка на банкноти іншого варіанта… Та й українські мільйонні купоно-карбованці нам усім також іще не забулися…

Проте всі ці негаразди буквально тьмяніють на тлі нечуваної хвилі кризи, що з новою силою спалахнула в Новому Світі. Виявилося, що Сполучені Штати Америки, які претендують на роль вершителя долі сучасного світу, нагадують голого короля. З одного боку вони витрачають шалені гроші на «підтримку демократії» та «боротьбу з тероризмом» далеко за межами своєї країни, а з другого – не можуть впоратися з внутрішніми економічними проблемами. Кожен новий Президент США під час виборів клянеться скоротити видатки та зменшити державний борг країни, але після отримання влади лише збільшує запозичення. На вершині цієї сумної піраміди виявився нині діючий американський лідер Барак Обама: за його правління держборг сягнув 73% від валового внутрішнього продукту та став найбільшим із часів Другої світової війни! 

Щоб криза не перетворилася на стагнацію, Барак Обама вже звернувся до Конгресу США з пропозицією вкотре за останніх кілька років збільшити верхню межу боргу, що дозволило би продовжувати друкувати папірці з зображенням мертвих американських президентів і ними як грошима заповнювати всі фінансові дірки. Але заокеанські парламентарі вирішили не плестися в хвості нинішньої владної колони та примусити її піти на болісні, проте життєво необхідні зміни.

Але якими вони повинні бути і коли початися? Ось довкола цієї теми й точаться найгостріші дискусії. Бо грошей в американській казні реально залишилося тільки на фінансування всіх видатків до 17 жовтня ц. р. Далі – повний нуль, потім – довжелезний мінус. Це мовою фахівців називається дефолтом. 

Аби хоча б якось зменшити шок «недоїмки», американська влада вже пішла на безпрецедентні заходи: наприклад, відправила в неоплачувані відпустки навіть співробітників розвідки! 

Політики ж намагаються переконати один одного в правильності того чи іншого кроку. Міністр фінансів США Джейкоб Лью, наприклад, всіляко закликає конгресменів піти на чергові поступки, бо «запізніле рішення щодо підвищення верхньої межі держборгу – якраз те, чого не потрібно економіці країни, це рана, завдана самим собі». 

Натомість Бюджетне управління Конгресу прогнозує, що коли все залишиться так, як є, то через 25 років, тобто 2038-го, держборг США сягне 100% ВВП! Чи варто пояснювати, що це – повний крах не лише американської економіки, але й американського способу життя? А коли врахувати, що економічні та фінансові потоки в світі є дуже пов’язаними, то друга серія Великої американської депресії бумерангом ударить по всіх, у тому числі – по європейських країнах і, відповідно, по нас із вами?!

Незалежно від того, як вирішиться ця драматична колізія на Капітолійському пагорбі, вже стає остаточно зрозумілим головне: сучасний світ опинився в ситуації, коли ним реально управляють не громадяни, які обирають собі владу. І не носії влади, які здійснюють керівництво своїми державами та цілими міжнародними інституціями, а хтось інший, набагато могутніший і впливовіший. Судіть самі: якщо цілі країни беруть позики, а потім не можуть ні основного тіла кредиту віддати, ні відсотків за ним, то значить – хтось іще ж виділяє для цього фінансові ресурси? А раз виділяє – значить володіє ними? А яким є еквівалент цих ресурсів? Бо в сфері економіки та фінансів кожна грошова одиниця окремо і всі разом узяті повинні чимось забезпечуватися! Наприклад, природними ресурсами, золотими запасами, наявністю робочої сили тощо. Проте виходить, що позадержавні і наднаціональні структури реально цим усім не володіють, але поволі заганяють навіть найпотужніші держави планети в глуху фінансову кабалу. Й американські долари, спільна європейська валюта чи китайські юані насправді вже не є ні мірилом добробуту, ні ознакою стабільності.

То на кого ж ми всі працюємо? Й чи не перетворилися земляни на елементарних рабів якихось доморощених, але вже «позаземних» істот?