Зима спитає…

В українському політикумі знову скандал: винна Юлія Тимошенко, яка з 2009 р. уклала газовий договір із Росією на невигідних для держави умовах, що є синонімом повного нехтування інтересами українського народу? Чи вона намагалася врятувати неньку-Україну від замерзання та погибелі, ставлячи свій підпис під угодою з «Газпромом», попередньо провівши переговори з Владіміром Путіним у Кремлі?

Одні кажуть, що Юлії Тимошенко за цей договір ледь не звання Героя України треба присвоїти. Другі заперечують, мовляв, «Леді Ю» далеко від свого «патрона» Павла Лазаренка не втекла, вже отримала судовий вирок і навіть якийсь час відбувала термін покарання… А треті (яких, вочевидь, більшість) не слухають нікого, а вже зараз починають пітніти не від літньої спеки, а від думки, як будуть зігрівати свої помешкання взимку. А вона прийде. І спитає…

Що півроку на Волині буде холодно, то це очевидно. Що старі котельні та зношені системи теплопостачання будуть виходити з ладу – також. Що газ, електрика, дрова, вугілля і навіть торфобрикети дешевшими не стануть – ясно, як білий день. І що рівень життя «маленького українця» не покращиться – теж без сумнівів. Тому «входити в зиму» доведеться на «старих запасах».

У селах та невеликих містечках треба вже зараз (якщо добрий господар цього взимку не зробив!) – заготовляти тверде паливо. А в містах, де звикли до централізованого або індивідуального обігріву носіями на основі газових чи електричних систем – до накопичення… грошей. Саме вони знадобляться для того, щоб цілими пачками буквально жбурляти їх щомісяця в ненажерливе горнило обігріву за найвищими в Європі тарифами. Не в прямому значенні, звичайно, а в переносному. 

Але від значень тепліше не стане. Вже зараз борг Держбюджету перед енергогенеруючими та газопостачальними компаніями складає понад 50 млрд грн. Врахувавши, що в Україні мешкає трохи більше 42 млн осіб, то можна тільки уявити, скільки припадає на кожного з нас оцього «подушного»! Тому неминучим буде наступний крок у країні, де майже 80% людей на пільгах, субсидіях і доплатах: скорочення числа тих, хто має право на оплату за меншими тарифами, мабуть, чи не на половину…

Якщо ж урахувати, що фронт реформ докотився вже не тільки до сільської школи, районної санепідемстанції чи якогось обласного управління, а росте в ширину і глибину, то й безробітних в Україні до початку нового опалювального сезону збільшиться в рази.

Додавши нові «зайві руки» до тих, кому «вріжуть» субсидії, можна тільки уявити, скільки осель будуть темними, холодними і, можливо, й голодними…

Якщо песиміст – це добре поінформований оптиміст, то саме на цій ноті треба думати про зиму. І – заготовляти та заощаджувати. 

Володимир ДАНИЛЮК.