«Дєтдомовський» – це вже в минулому

«Дєтдомовський» – це вже в минулому

Історичною назвав зустріч у Луцьку Уповноважений Президента Юрій Павленко.

І не тому, що вона в часі збіглася із Всеукраїнським днем молитви за сиріт, а через те, що проблема сирітства об’єднала на Волині виконавчу та представницьку владу, міліцію, прокуратуру і навіть священиків. Тож тема «Дитина-родина» стала ключовою під час розмови Юрія Павленка з головами облдержадміністрації Борисом Клімчуком і облради Володимиром Войтовичем, Луцьким міським головою Миколою Романюком, духовенством різних конфесій і всіма тими, кому не байдужа проблема сирітства.

Початком цієї розмови стала в неділю спільна з волинянами молитва за сиріт у Свято-Покровській церкві м. Луцька. Тим, до речі, особлива, що правив Службу Божу митрополит Луцький і Волинський Ніфонт, який сам зростав сиротою.

– Православна церква ніколи не лишалася осторонь проблем сирітства. Ми постійно допомагаємо інтернатам. Але скільки іграшок цим діткам не привозь, їхні очі все одно лишаються сумними. Бо найбільша мрія такої малечі – мама і тато, – звертаючись до прихожан, зізнався отець Валентин Марчук.

– І тільки ми, дорослі, можемо цим діткам помогти, – додав присутній на молебні Борис Клімчук. – Адже любити весь світ – це просто. А от полюбити одну конкретну дитину – набагато тяжче.

Як же зробити так, аби дитині зберегти рідних батьків, аби осиротілій подарувати нову сім’ю, аби дорослій сироті дати підтримку й допомогу – ось ті найважливіші питання (й на перспективу завдання), які обговорювалися під час візиту Юрія Павленка на Волинь.

Отож: запобігти сирітству. Учасники Волинської Ради Церков, які зустрілися з Уповноваженим Президента, зійшлися на думці: проблема надто глибока. Бо після війни діти без батьків – це зрозуміло. А чому так відбувається сьогодні – питання до тих, які кидають свою малечу для «життя без клопоту», які міняють її на горілку чи розмінюють на заробітчанські євро.

– Кожен із нас, тут присутніх, не повинен лишатися осторонь навіть «зародків» майбутнього сирітства, – зауважив митрополит Михаїл, керуючий Волинською єпархією Української православної церкви Київського патріархату. – Небажана вагітність, розлучення, скандали в родині – дуже часто першим порадником у цих проблемах стає священик.

Тому саме він може підтримати прийомну родину, якій лихослови закидають: мовляв, заробляєте на сиротах (і таких Борис Клімчук назвав «баба Галя з чорним піднебінням»). Саме настоятель разом із іншими небайдужими людьми покликаний допомогти сім’ї у тій чи іншій ситуації.

Причому не тільки і не стільки грішми. Тож Волинська єпархія УПЦ за підтримки Уповноваженого Президента запроваджує в Луцьку пілотний проект під гаслом «Кожній дитині – родина». І якщо співпраця священика та соціального працівника дасть хороші результати, цю програму можна буде реалізовувати по всій Україні.

– Також болючою стала проблема дітей заробітчан, які подалися за кордон, щомісяця надсилають пару сотень євро, але ці гроші калічать дитину, лишаючи без основного – уваги, ласки, любові, – продовжив Юрій Павленко. – Дуже турбує ситуація, коли дітям із проблемних сімей ставлять діагноз «розумова відсталість» і забирають до спецінтернату. А в обмін на п’ятиразове харчування позбавляють дитину нормального розвитку і повноцінної родини.

Наступна теза розмови: знайти нову сім’ю дитині, яка все-таки лишилася без рідних батьків.

– Бо якими б чудовими не були умови в інтернаті, його вихованця все одно називатимуть «дєтдомовський», – зізнався Борис Клімчук, наводячи факти із власного минулого. – Це поняття має відійти в минуле. Тому навіть інтернати на Волині вже перейменовані в ліцеї. Хоча й того мало. Необхідно, аби кожна дитина мала тата й маму.

В цьому плані наша область – серед кращих в Україні. Бо в нас лише одиниці відмовляються від своїх чад, а охочих забрати маля стільки, що черга – на сім років уперед! Як показник, на Волині із 1 тис. 804 сиріт лише 91 виховується в інтернаті. І то це, в основному, діти із серйозними вадами або ті, яким виповнилося більше 12-ти.

Відтак логічно ми підійшли до третьої тези розмови: допомога сиротам, які прямують у доросле життя. Як зазначили учасники зустрічі, за орієнтир тут варто взяти три моменти: освіта, робота, житло.

І Волинь у цьому сенсі знову серед перших в Україні. Адже, зазначив Володимир Войтович, волинські депутати завжди одностайні в підтримці дітей, тому в області діє декілька регіональних програм, спрямованих на допомогу сироті.

А як вони реалізовуються, найліпше продемонструвала в Луцьку зустріч Юрія Павленка із прийомною родиною Устінових. У День молитви за сиріт Настя, Олена та їхній брат Назар отримали двокімнатну квартиру в одній із новобудов обласного центру.

– Ця квартира вже з ремонтом. Її площа – 70 квадратних метрів. Оснащена індивідуальним опаленням. Половину коштів для придбання житла перерахувала обласна рада, ще половину ми виділили з міського бюджету, – пояснив Луцький міський голова Микола Романюк.

А на додачу до квартири сім’я Устінових отримала холодильник від Юрія Павленка, газову плиту від обласної влади і пральну машинку – від міської. «Це хороший старт для самостійного життя», – зауважив Борис Клімчук. І відрадно, що для подібного «старту» Волинь уже цього року знайшла 3 млн грн. Бо таким чином 25 обездолених дітей отримали нове житло, а ще 19 сиріт побачили ремонт у власних оселях.

Оксана БУБЕНЩИКОВА.

Фото автора.  

  • Коментуйте FaceBook
  • Коментуйте ВКонтакте
  • Опитування
  • Результати

Чи варто Україні запровадити візовий режим із громадянами Білорусі та Росії?

Чи варто Україні запровадити візовий режим із громадянами Білорусі та Росії?

Давно пора (8) - 61.5%
Пізно (1) - 7.7%
Яка різниця? (1) - 7.7%
А як тоді наші заробітчани поїдуть у РФ і РБ? (0) - 0%
Мені байдуже (2) - 15.4%