→Рубрики →Колонка редактора

Мадярський «соус»

З добропорядного сусіда Угорщина несподівано перетворилася на агресивного хижака, котрий прагне відтяпати в нас частину території.

Безпідставні звинувачення пролунали англійською мовою в угорському виконанні у французькому Страсбурзі, де розміщений офіс Парламентської асамблеї Ради Європи. Отже, Україна вступила в період, коли «югославський сценарій» її розчленування став актуальним, як ніколи. Внутрішня слабкість і зовнішня неспроможність призвели до того, що анексія росіянами Криму та окупація Кремлем частини Донбасу стали для багатьом сигналом: Україна втратила міць, і настав час для її розчленування по-живому.

Як і в випадку з Донбасом, Владімір Путін не придумав нічого іншого, як підняти на щит «мовне питання». Тільки поясненням вторгненням окупаційних військ на Сході стали «утиски» російської мови, а причиною демаршу угорців, румунів і деяких інших наших західних сусідів – «переслідування» мов цих нацменшин.

Формально – неправа наша сторона, яка ухвалила недосконалий закон про освіту. По суті ж цей закон цілком вписується в стандарти ЄС, і причина – зовсім в іншому. Через мову та громадянство мадярський режим, схоже, прагне захопити під свій контроль усе Закарпаття.

До речі, Владімір Путін відвідував Будапешт двічі – в лютому і серпні ц. р. І говорили вони з шовіністично налаштованим Прем’єр-міністром Угорщини Віктором Орбаном, мабуть, не лише про дзюдо чи соус із помідорів…

І що мадяри тепер виконали роль авангарду в боротьбі з українською державністю на наших західних рубежах, теж немає нічого дивного. Ще з часів Австро-Угорської імперії вони бачать частину нашої території своєю провінцією. Під час Другої світової війни саме угорські війська були частиною окупаційної влади в Україні, а на Волині навіть німецькі нацисти не скоїли стільки злочинів, скільки мадярські гонведи, «охороняючи» залізниці від Цумані до Ягодина і всіляко знущаючись над місцевим українським населенням.

Коли в 1945 р. Закарпатська обл. увійшла до складу УРСР, словаки, румуни, угорці в цих теренах почуваються, як риба в воді. Що в кожного з них уже по два-три паспорти, то це давно відомо. І що української мови там майже ніде не почуєш, також. Але чому навіть на будинках сільрад роками поруч із українським державним прапором розвіваються стяги сусідніх країн, то це питання не до їхньої влади, а до нашого безвладдя.

Як зупинити агресію Будепашта, який діє за вказівкою Москви? Дуже просто: як поляки висунули претензії до німців за збитки, заподіяні під час окупації 1939-1945 рр., так і ми повинні виставити Будапешту рахунок: за кров, сльози і розруху, котрі вчинили в період минулої війни батьки й діди нинішніх угорських недругів України. І вимагати відкриття в цій країні українських шкіл та університетів!

А тим часом українці вже програли. Не допомогла навіть промова, проголошена Президентом України Петром Порошенком одразу кількома мовами. Згідно з результатами голосування, 12 жовтня 82 делегати ПАРЄ (11 висловилися проти, 17 утрималися) засуджують те, що Верховна Рада України ухвалила закон про освіту, зокрема – норму про мову освіти, без консультацій із представниками національних меншин. У документі асамблея визнає право України підтримувати українську мову в освіті, водночас наголошуючи на важливості захисту прав національних меншин навчатися рідною мовою.

Це – черговий результат провальної зовнішньої політики, яку забезпечує в цій канцелярії уродженець Росії Павло Клімкін. Бо навіть те раціональне зерно, який містить новий закон, МЗС не зуміло донести до свідомості дражливих сусідів.

Володимир ДАНИЛЮК.

На фото AFP: Владімір Путін і Віктор Орбан під час секретних переговорів у Будапешті.