Чудотворна Богоматір унікальної долі

Чудотворна Богоматір унікальної долі

380 років тому біля села Будятичі сталося диво. В крихітному джерельці двоє дівчаток-сиріт знайшли неповторну ікону Божої Матері. І з тих пір – із 1637 р. – святиня незмінно перебуває в храмі. Незалежно від того, чи існував він на землі, чи був зруйнований…

Ікона Будятицької Божої Матері в джерелі виявилася не випадково. Для православного люду Волині тоді настали похмурі часи. Як писав митрополит Петро Могила греко-католицькому єпископові Кассіанові Саковичу, повсюди чинилися гоніння та переслідування.
«Подивися на свою братію уніатську, що вона робить із монастирями та церквами, котрі були наділені власністю!.. Майже всі вони до основ спустошені!», – звертав увагу.

Тож протистояння наростало. І після смерті польського короля Сігізмунда ІІІ в 1632 р. у м. Луцьк на обласний сейм зібралося понад 200 православних волинських вельмож. Зібрання обурювалося невиконанням покійним королем  прав православ’я, котрі були закріплені грамотами литовсько-польських правителів. Тому було обрано делегатів, які відвезли вимоги у Варшаву до нового короля Владіслава IV. І той спеціальним указом вирішив розмежувати повноваження різних гілок християнства. В усякому випадку. А вперше за багато останніх десятиліть православні отримали в своє розпорядження по одній церкві в кількох єпархіях, у тому числі – у Володимирському повіті. Але ці документи виявилися суперечливими, тож, починаючи з 1636 р., конфлікт між православними прихожанами єпископа Пузини і греко-католицькими Почановського розгорівся з новою силою. Він у уже стосувався не лише сільських церков, а навіть права власності на Свято-Троїцький собор у м. Луцьку!
Крім того, поширилися перші козацькі повстання (Павлюка, Остраніна, Гуні), і після їхньої поразки гоніння на православних Волині лише посилилися.
У найближчих від с. Будятичі місцях, утім, намагалися зберегти православ’я всіма доступними методами. Так, воєвода Адам Кисіль, як зазначено в книзі «Волінь. Історичні долі Південно-західного краю» (побачила світ у 1888 р. у м. Санкт-Петербурзі), у 1643 р. він заснував у Низкиничах чоловічий монастир, у якому потім і був похований, а в 1646 – жіночий Могилінський (в с. Могильному? – авт.) на Володимирщині.
Та час повернутися до дивовижної появи ікони Богоматері, яку згодом назвали Будятицькою.
За переказами, в 1637 р. на панському полі раптом виникло джерельце. Люди, які зазирнули вглиб, побачили там образ Божої Матері. 

«Але хто не намагався взяти до рук ікону, вона не піддавалася, – розповідає нинішній настоятель місцевого храму отець Іван. – І лише коли прийшло двоє дівчаток-сиріт із села Кречів, вдалося образ підняти на поверхню».
Люди передали спасенну знахідку в будятичівську церкву Чудотворця Миколая. З тих пір святиня завжди була в храмі, доки існував сам храм. Змурована в 1998 р. із цегли споруда храму, як зазначає священнослужитель, це вже третя церква на тому самому місці за всю її історію.
Спочатку церкву було зведено в 1564 р. Потім вона виявилася спочатку зруйнованою, а в 1668 р. – знову відроджений. Та Друга світова війна знову не пошкодувала храму Святого Миколая Чудотворця, тож вірні перенесли ікону Богоматері в сусіднє с. Грибовицю. А залишки старої місцеві активісти вирішили… стерти з лиця землі. Розтягнули храм так, що від нього тільки фундамент залишився…
Та віра та Боже благословення пересилили тих, хто намагався з ними боротися! І допоміг відродити храм перший та нинішній його настоятель – отець Іван Сабівчак. Ще в 1989 р. він почав навчатися в Ленінградській духовній школі, а потім повернувся не на рідну Львівщину, а на Волинь – у передмістя м. Нововолинська, де й знаходиться с. Будятичі. І, тимчасово мешкаючи в с. Грибовиця, взявся за відбудову разом із місцевими прихожанами, а також православним людом із Космівки, Росович і, звичайно, м. Нововолинська. І – успішно завершив розпочате, тож 26 червня наступного року тут буде ювілейне храмове свято: 20-річчя відродження церкви Святого Миколая УПЦ, поруч із якою збереглася древня каплиця, споруджена за зразком одного із храмів у м. Єрусалимі. 

Так ікона Будятичівської Божої Матері в 1998 р. знову повернулася в рідну домівку й досі знаходиться в церкві на почесному місці. Тому в цьому храмі – завжди люди. Навіть у звичайний будній день, коли завітав у це унікальне місце, отець Іван Сабівчак здійснював богослужіння, а після його завершення малесенький хлопчик із великою вдячністю отримав від священика проскурку…
До речі, день хоча був і будній, та для родини отця Івана – святковий. Адже, як зізнався, разом із дружиною Світланою Миколаївною, дітьми Іваном, Ангеліною і Таєю, всією родиною та друзями відзначали 30-річчя з дня весілля.
Але цей образ – невід’ємна частина Святого джерела, де Богоматір знайшли 380 років тому. До нього від с. Будятичі через уже згадуване с. Космівка – якихось 1600 метрів. Але як у древні часи, так і тепер, шлях цей складний і тернистий. Нині влада Іваничівського р-ну і м. Нововолинська ніяк не можуть відремонтувати цей невеличкий шматочок дороги, кудою щодня йдуть і їдуть сотні людей. А колись слава про чудотворний образ Богородиці та цілющу воду Святого джерела швидко поширилася краєм, і чимало православних здійснювали сюди паломництво. Оскільки вони протоптували стежку панським полем, за «високовельможним» наказом криничку… засипали. 
«Однак незадовго вода пробилася в іншому місці! А пан – осліп. Його охопив великий розпач. А якось уві сні йому з’явилася Богородиця і сказала: «Відкрий Святе джерело і вмий очі». Він так зробив, і тоді зір повернувся. Після цього він став глибоко віруючою людиною, відновив криничку і звів біля неї каплицю», – говорять перекази.
В роки атеїстичних гонінь на Церкву не лише руйнували храм Святого Миколая в с. Будятичі, але й капличку неодноразово руйнували, джерело – засипали, замуровували бетоном… Та цілюща вода завжди пробивала нову течію. Врешті-решт, у 1989 р. біля Святого джерела звели нову каплицю, котра дії й донині. Тут також споруджено місце для омовіння, а також – криничку, де кожен паломник може набрати для себе цілющої рідини.

Тож коли б ви не приїхали на це місце в полі біля с. Космівка, завжди тут буде людно. Історій про чудодійні зцілення тих, хто повірив у Господню силу та чудодійність Будятичівської богоматері – за сотні років – тисячі. Деякі сталися буквально зовсім недавно… Хтось із малечку паралізований почав ходити, хтось відновив зір, хтось позбавився псоріазу, але всі – просто отримали додаткову енергію для життя.
«Ми сюди завжди приїжджаємо, – говорять мешканці м. Нововолинська, які прибули до Святого джерела цілим бусом. – І помолимося тут, і водички цілющої наберемо».
«А я тут – змалку, – додає юнак, який дістався сюди велосипедом. – Вже навіть не можу себе уявити без води зі Святого джерела! Вона лікує і духовно, і фізично»..
А оскільки сталося підняття ікони в 1637 р. у п’ятницю, на десятому тижні після Великодня, то саме цього дня упродовж століть до побудованої на цьому місці каплиці йдуть люди, щоб поклонитися образу Божої Матері, яку приносять із церкви, і попросити в неї заступництва. У наступному році, до речі, урочиста відправа біля Святого джерела відбудеться тут 15 червня. І знову буде тут велелюдно. Як у далекому 1902 р., коли за присутності понад 10 тис. православних урочисту відправу здійснював владика Арсеній, і в новітні часи, коли в церкві та біля Святого джерела проводили богослужіння такі відомі в християнському світі владики як Павел, Ніфонт, Никодим і нинішній єпископ Володимир-Волинський і Ковельський Володимир.
А що місце для православного світу справді унікальне, то ще один факт. За найновішими дослідженнями саме в с. Будятичі народився майбутній хреститель Київської Русі Володимир Святославович. Його матір – княгиня Ольга – саме сюди відправила молоду Малушу, яка й породила на світ майбутнього рівноапостольного князя Володимира в 957-962 р.

Роман УСТИМЧУК.

На фото автора: церква Святого Миколая в с. Будятичі Іваничівського р-ну; Чудотворна ікона Божої матері; внутрішній інтер’єр храму; отець Іван Сабівчак; древня каплиця; біля Святого джерела.


  • Коментуйте FaceBook
  • Коментуйте ВКонтакте
  • Опитування
  • Результати

Чи варто Україні запровадити візовий режим із громадянами Білорусі та Росії?

Чи варто Україні запровадити візовий режим із громадянами Білорусі та Росії?

Давно пора (503) - 88.4%
Пізно (18) - 3.2%
Яка різниця? (9) - 1.6%
А як тоді наші заробітчани поїдуть у РФ і РБ? (20) - 3.5%
Мені байдуже (17) - 3%