Ще студентки, а вже – зірки

Ще студентки, а вже – зірки

Віктор Гюго стверджував, що майбутнє відтепер належить двом типам людей: людині думки і людині праці. По суті, обидва вони складають одне ціле, бо мислити – значить трудитися. Вікторію та Людмилу саме так можна й охарактеризувати, адже вони працюють і навчаються одночасно.

Людмила Пастушок і Вікторія Червяк навчаються у Східноєвропейському національному університеті ім. Лесі Українки, де здобувають фах журналіста. Окрім того, дівчата працюють на місцевому телебаченні ведучими художніх програм та інформаційними кореспондентами. Переможці XXІІ Міжнародного дитячого, молодіжного фестивалю аудіовізуальних мистецтв «Кришталеві джерела», здобули друге місце в номінації «Молодіжна інформаційна телепередача» . Як красуням вдається усюди встигати, вирішила дізнатися з перших уст.

– Кажуть, робота не вовк – в ліс не втече. Чи важко вам поєднувати роботу і навчання?

– Чесно: надзвичайно важко. Вільного часу абсолютно немає, але ми не жаліємо, а навпаки – пишаємося цим, оскільки вже зараз набираємося величезного досвіду. Тим більше нині всі роботодавці вимагають як мінімум два роки стажу роботи, а де ж узяти студентові після закінчення університету той стаж? От тому це – наші напрацювання на майбутнє. Та й дуже класно, коли постійно в русі, коли все розписано по хвилинах і знаєш, що не марно проживаєш своє життя. Звичайно, вчитися стало трохи важче, майже постійно доводиться вчитися вночі, бо ми – на державній формі навчання і не хочемо втратити стипендію. А взагалі ці труднощі – дріб’язкові, вони лише загартовують.

– Чому вирішили працювати на ТРК «Аверс», а не на Волинському телебаченні?

– Наш університет співпрацює з цим телеканалом. А взагалі, немає різниці, на якому телебаченні працюєш, якщо хочеш, прагнеш, шукаєш – то обов’язково себе зреалізуєш. Головне – дійсно багато працювати і ні в якому разі не жаліти себе.

– Знаю, що ще з першого курсу працюєте над програмою «Студентський канал». Звідки виникла така ідея?

– Нам запропонували співпрацю, але студентам потрібно було запропонувати свої ідеї, а вони були в усіх різні. В результаті четверо студентів придумали створити програму, яка би повністю висвітлювала найцікавіше в житті студентів. Бо такого продукту, котрий би повністю відповідав формату молодіжної програми, навіть на центральному телебаченні немає.

– Ви починали працювати учотирьох. Чому залишилася ти і Людмила?

– Як-то кажуть, у кожного свій шлях. Один наш колега більше зацікавився журналістськими розслідуваннями, вирішив займатися професійно тільки цим, тож пішов працювати в інтернет-видання «Четверта влада». Ще одній дівчинці, котра з нами працювала, не зовсім припав до душі цей фах, і вона серйозно заглибилась у навчання.

– Як ставляться колеги до того, що ви частенько втікаєте з роботи на навчання?

– Зазвичай із розумінням, але роботи постійно надзвичайно багато, тому час від часу можливі конфлікти. Вони бачать, що ми ще вчимося і це необхідно, бо ж кому потрібні непрофесійні та необізнані працівники?!

– Часто зіштовхуєтеся з труднощами на роботі і якими саме?

– Без труднощів не буває. Важко робити серйозні сюжети, а точніше – журналістські розслідування. Проблеми виникають, коли потрібно об’єктивно показати владу. Журналіст має нейтрально ставитися до усіх і до всього, але то надзвичайно важко, важко байдуже дивитися на чиїсь сльози, це часто збиває з пантелику. За свої правдиві сюжети часто можна поплатитися спокоєм. Уже неодноразово траплялося, що телефонували до редакції телеканалу і погрожували судом. Ще важко, коли лише показуєш проблему, а допомогти нічим не можеш. До прикладу, знімали сюжет про дівчинку, яку батько, котрий нею ніколи не опікувався, незаконно хотів вивезти в Росію, забравши в бабусі. В результаті йому це вдалося. Ми змогли це лише показати, але не запобігти цьому.

– Знаю, що ви брали участь у різних конкурсах і навіть перемагали в них. Що це були за конкурси?

– Ми посіли друге місце у Вінниці на XXІІ Міжнародному дитячому, молодіжному фестивалі аудіовізуальних мистецтв «Кришталеві джерела» і цим пишаємося. Також виграли університетський конкурс «За що я люблю свій факультет», де представили найкращий відеоролик про свій університет.

– На вулиці вас ще не впізнають як телеведучих?

– Ні, на жаль, ми ще не настільки відомі, але все попереду.

– Які плани на майбутнє?

– Звичайно, хочеться здобути другу вищу освіту, зробити кар’єру як телевізійних журналістів, так і телеведучих, але загадувати наперед не варто: час покаже. Головне – мати мету, а вона у нас точно є, ну і працювати, звісно, над собою.

Аліна ВІЛІЩУК, студентка Інституту філології та журналістики СНУ ім. Лесі Українки.

 

  • Коментуйте FaceBook
  • Коментуйте ВКонтакте
  • Опитування
  • Результати

Чи варто Україні запровадити візовий режим із громадянами Білорусі та Росії?

Чи варто Україні запровадити візовий режим із громадянами Білорусі та Росії?

Давно пора (620) - 86%
Пізно (28) - 3.9%
Яка різниця? (14) - 1.9%
А як тоді наші заробітчани поїдуть у РФ і РБ? (24) - 3.3%
Мені байдуже (30) - 4.2%