Пілсудські – не Бандера

«Поліція та прокуратура перевіряють, чи під час урочистостей у с. Сагринь не дійшло до героїзації нацистської ідеології бандерівщини. Заяву про можливе здійснення злочину одним із учасників написав активіст Замостського «Товариства пам’яті поляків, замордованих на Волині», – так розпочали повідомлення про «другу серію» перебування волинської делегації в с. Сагринь Грубешівського повіту Люблінського воєводства РП журналісти з замостьської газети «Кronika Тygodnia», яка побачила світ 13 березня ц. р., на третій день після події з пошанування українських жертв нападу польськомовних бандитів на мирне село  10 березня 1944 р.

За версією польської сторони, 10 березня 1944 р. відділи Армії Крайової та «Батальйонів хлопських» «ліквідували кубло, де розміщувалася база українських націоналістів». 

«Серед убитих були також цивільні, – зазначає автор статті в газеті «Кronika Тygodnia». – Рішення про атаку на сагринський кущ були ухвалене після отримання інформації від підпільників, які повідомляли, що 16 березня 1944 р. планується українська атака на польські села. Йшлося лише про недопущення масової різні на кшталт Волинської. Під час атаки на Сагринь загинуло 150-300 українців, хоча українська сторона подає, що від 600 до 800».

Слід зазначити, що польські журналісти подають неперевірену інформацію. Адже навіть історичні джерела в самій Польщі подають не лише прізвища організаторів та учасників цього нападу, але й втрати з боку АК і «БХ» – кілька осіб. Відтак, якби в с. Сагринь справді були відділи УПА, то вони, обороняючись, завдали б більшої шкоди супротивнику, що наступав. Відтак, 10 березня 1944 р. в українському с. Сагринь знаходилися лише місцеві селяни та біженці з інших українських сіл. Яких і було по-звірячому вбито… І кожне прізвище, викарбуване на меморіальних плитах монументу – документально підтверджене як в Україні, так і в Польщі…

Саме тому в с. Сагринь на 74-річчя кривавого побоїща прибули не лише волиняни на чолі з першим заступником голови облради Олександром Пирожиком, але й високопоставлені представники Української держави: заступник міністра закордонних справ Василь Бондар, Надзвичайний і Повноважний Посол України в Польщі Андрій Дещиця, Генеральний консул України в Любліні Василь Павлюк та інші поважні особи. В тому числі – громадяни РП українського походження на чолі з головою Товариства українців у Польщі Петром Тимою.

«Сама урочистість відбувалася гідно, з повагою та спокоєм, хоча кожен виступ закінчувався бандерівським вигуком «Слава Україні!», на що натовп відповідав «Героям слава!», – розповів польським журналістам активіст Замостського «Товариства пам’яті поляків, замордованих на Волині» Вєслав Гук, якого представляють як спостерігача. Пильний активіст також запримітив в колоні українців червоно-чорний прапор, який назвав «бандерівським», але якого, за його ж словами, хутко сховали.

«І коли вже здавалося, що українці приїхали в Сагринь тільки для того, щоб помолитися за жертв, один із учасників, одягнутий в вишиванку в бандерівських барвах з приколотим до лацкана піджака значком націоналістичної партії «Свобода», виголосив промову, яка восхваляла УПА, Бандеру і Шухевича, – розказав Вєслав Гук. – Він сказав, що Бандера завжди буде національним героєм України, так само, як Пілсудські – для поляків».

Саме Вєслав Гук викликав на кладовище поліцію після виступу Олександра Пирожика, яка й зафіксувала паспортні дані першого заступника голови облради.

«Деякі українські медіа про це написали, що мала місце… польська провокація, прокоментувала голова Замостського «Товариства пам’яті поляків, замордованих на Волині» Яніна Каліновска. – Ми не можемо собі дозволити, щоб на території Польщі вихваляли Бандеру, Шухевича та інших злочинців».

Вона запевнила журналістів із газети «Кronika Тygodnia», що їхнє товариства завжди буде реагувати на порушення права.

«Так як не можна публічно героїзувати Гітлера і нацистів, так само має бути з Бандерою та ОУН і УПА, – додав директор Центру східноєвропейських дискусій , що діє при «Люблінському католицькому університеті», Володимир Осадчий, який недавно змінив українське громадянство на польське. – Проблема в тому, що бандерівщина зараз стала в Україні панівною та обов’язковою ідеологією»…

Далі події в Люблінському воєводстві розвиваються за стандартним сценарієм.

«Будемо перевіряти, чи під час урочистості не дійшло до публічної пропаганди фашистського устрою чи до заклику до ненависті на тлі міжнаціональних відмінностей, – сказав журналістам газети «Кronika Тygodnia» керівник Регіональної прокуратури в Грубєшові Артур Кубік.

Натомість одне з найповажніших польських видань – «Gazeta Wyborcza» – демонструє лояльний підхід як до вирішення проблеми по суті, так і її висвітлення.

«Павел Смоленські у коментарі для видання «Gazeta Wyborcza» повертається до подій, що сталися в Сагрині Грубешівського повіту на Люблінщині. 10 березня 1944 р. бойовики з Армії Крайової та «Батальйонів хлопських» убили 606 осіб українського населення, у тому числі майже 400 жінок і дітей. 

«Це була різанина цивільного населення», – цитує «Польське радіо» професора Ґданського університету Ігоря Галагіду, який протягом кількох років досліджував цю трагедію.

«10 березня під сагринським хрестом молилися представники офіційної української делегації, зокрема, посол України в Польщі, заступник міністра закордонних справ України та представники місцевої влади у Львівській та Волинській областях, як і місцеві мешканці. Бо злочин у Сагрині, де загинули українські цивільні жертви, повноправні громадяни Польщі, залишається в українській пам’яті символом страждання», – наголошує Павел Смоленські.

Тим часом, коли посадові особи від’їхали, з’явилася поліція, яку викликав один із поляків, звинувачуючи українців «у прославлянні бандеризму». В світлі нового закону про Інститут національної пам’яті, це серйозне звинувачення, яке карається ув’язненням.

«Справа пішла в прокуратуру, тепер прокуратура досліджує, чи клич «Слава Україні! Героям Слава» та вишивані сорочки прославляють отой «бандеризм», – написала «Gazeta Wyborcza».

 А тим часом із ентузіазмом, із яким перевіряють риторику Олександра Пирожика і всіх, хто не лише згадує про Степана Бандеру, але й вигукує «Слава Україні! Героям слава!», в Люблінському воєводстві відбудовують пам’ятники своєму національному героєві Юзефу Пілсудські, який у 1914-1916 рр. у складі Австро-угорської армії на чолі польських легіонерів воював на Волині (в с. Костюхнівка є меморіальний комплекс на честь творця Другої Речі Посполитої, – ред.) із царською армією.

Вже згадувана газета «Кronika Тygodnia» повідомляє, що ініціативна група з відбудови монумента Юзефу Пілсудські в м. Замості вже наблизилася до цілковитої реалізації свого проекту. Міськрада в рамках заходів зі 100-річчя відновлення Польської державності виділила на це достатні кошти.

Мріють про відродження монумента, який на території колишнього військового містечка збудували в 1933 р. військовослужбовці 3 артилерійського полку Війська Польського. Але в 1942 р. цей пам’ятник німецькі окупанти знищили.

Отже, невдовзі монумент Юзефові Пілсудські заново віділлють із бронзи і встановлять на звичному місці. Його висота (без постаменту) сягне 2,5 метра. Вартість – понад 35 тис. злотих (орієнтовно 280 тис. грн). 

Слід зазначити, що пам’ятника Степанові Бандері в м. Луцьку й досі немає. Існує після багатьох років після початку будови лише бетонний постамент.