Доля української пісні

Важко бути байдужим до української пісні. Слухаючи її, кожен з нас згадує своє далеке дитинство, безхмарну юність та чисте перше кохання. Пісні ввібрали в себе найясніші почуття любові й розлуки, гіркої долі та смутку, радості та печалі. Вони то крають серце невимовним жалем, то сміються і кличуть до танцю. Співаючи та слухаючи народні пісні, кожен плекає бажання бути красивим і ніжним, сильним і хоробрим.

Пісня надихає митців безмежною широтою і чарівною силою до творчості. Вона викликає в душі людини найскладніші, найтонші, найглибші асоціації, почуття, думки і прагнення всього, що є кращого в людині, що підносить її до вершини людської гідності, до людяності, до творчості.

З давніх-давен під час воєн бійці знаходили для себе у народних піснях силу і завзяття, любов до народу. Пісня була і в кривавих січах, у походах по дорогах ратної слави. Злітаючи з кобзаревих вуст під гомін кобзи, повідала вона про народних героїв Байду Вишневецького і Дорошенка, Сагайдачного і Богдана Хмельницького. Пісня була спільницею воїнів і повстанців, чумаків і бурлаків, наймитів і кріпаків. Селяни, працюючи в полі, черпали легкість і бадьорість, наспівуючи чарівні мелодії. А яка мати не співала пісень, легких, як сон, над колискою своїх діточок?

Доля української пісні не була простою. Були часи, коли тільки за співи українською мовою могли   відправити у холодний, далекий Сибір на десять, а то й більше років. Українців позбавляли багатьох можливостей, і вони виливали свої душевні болі у співанках.

Українська пісня – це геніальна поетична біографія нашого народу. Це історія народу-трудівника, народу-борця, народу, що цілі віки бився за свою свободу,за право на повноцінне життя, на виявлення всіх своїх здібностей.

Пісні є безсмертними скарбами народної культури. Вони живуть, примножуються, квітнуть, передаються з покоління в покоління, в них історія нашого народу, його душа, характер, вдача. З народних пісень беруть початок наші тривоги і радощі, сподівання і надії. Кожна пісня – то надія на завтрашній день, то приклад прийдешнім поколінням самовідданого служіння рідному краю, своєму народові.