→Архів

«Волиньторф». Між двох вогнів…

На околиці лісу біля Прилісного вдень і вночі горить ватра. Гурт чоловіків обступає вогонь, щоб зігратися в довгому очікуванні. Поруч стоять порожні вантажівки. Це не страйк власників «євро блях». Це – черга «торфобляхарів», які приїхали на місцевий торфобрикетний завод за такою потрібною зараз продукцією, але змушені чекати відвантаження дефіцитної продукції…

Директор державного підприємства «Волиньторф» Іван Киричик щойно повернувся з загальної наради в Міністерстві енергетики і вугільної промисловості, яку проводив директор галузевого департаменту Олександр Владиченко. Говорили про підсумки роботи в нинішньому році і перспективи на наступний. Директор «Волиньторфу» доповів, що перспективи успішної роботи – дуже туманні…

Чому? Ми зустрілися в офісі ДП «Волиньторф», щоб у с. Прилісному Маневицького р-ну знайти відповідь на це ключове питання.

– Я доповів, що маневицький завод фактично вибрав запаси сировини на відведених площах, а нових – немає. Хоча ми маємо ліцензію на видобуток торфу до 2020 р. у дуже чітких координатах… Чомусь однією рукою держава дає право видобувати сировину, а другою – блокує його… З 2012 р. ми з цією проблемою буквально ходимо по колу і ніяк не можемо вирішити, – констатує Іван Миронович. – Ми подали проект документації в облдержадміністрації, звідки вони мали б потрапити в Кабмін. Але, починаючи з 2013 р., з Луцька в Київ нічого не скеровували. Це сталося лише торік. Та й досі всіх погоджень не отримано...

– Довгий «хвіст» залишив по собі екс-губернатор Володимир Гунчик…

– У державі все було б набагато краще, коли б кожен посадовець відповідав перед законом або за свої дії, або за бездіяльність. А цього немає.

– Скільки родовищ треба «Волиньторфу» для ефективної роботи?

– Не менше 400 гектарів. З кожного за сезон ми добуваємо лише 600 тонн сировини. Аби отримати 200 тис. тонн для 110 тис. торфобрикетів, нам потрібно саме стільки площ. А їх не виділяють…

– Можливо, погано працює міжвідомчий механізм державного управління? От, наприклад, із квітня працює радником голови облдержадміністрації Олександр Киричук, хоча Олександр Олексійович уже давно повинен бути в статусі першого заступника! Десь щось не спрацьовує… І якщо це факт на такому рівні, то, погодьтеся, і в справі «Волиньторфу» подібний варіант теж цілком імовірний…

– Так, бюрократична машина справді працює неефективно. Як і в сфері торфовиробництва є суперечності в законодавстві та нормативних документах. Щоб розв’язати цей клубок протиріч, ще в 2015 р. в парламент було подано законопроект. І лише 2 тижні тому дізнався, що нарешті всі комітети його розглянули, і проект потрапив «під купол». Але коли керівництво Верховної Ради України внесе його в порядок денний, ніхто сказати не може. От як працює державний механізм! Я не можу зрозуміти, чому законопроекти, спрямовані на розвиток вітчизняної економіки, по три роки блукають між кабінетами?..

– А, може, вся причина в політиці? Ви ж як депутат облради належите до фракції опозиційного УКРОПу… І голова облради Ігор Палиця, і створена ним більшість уже ж таврували джерело всіх бід в особі екс-голови облдержадміністрації Володимира Гунчика! То, не виключено, все триває просто за інерцією?

– Політика, може, й присутня, але дуже віддалено. Бачу іншу причину: бал правлять кланові інтереси якихось дуже сильних бізнес-груп, котрі хочуть спочатку «покласти» «Волиньторф», а потім забрати його за безцінь. Цілком імовірно, що велике значення в цьому процесі відіграє і… бурштин, будь він неладний… Колись ще депутат облради Василь Байцим (спочатку заступник голови облдержадміністрації, потім – заступник Луцького міського голови, – авт.) пропонував, щоб «Волиньторф» зайнявся ще й видобутком «сонячного каменю». Я відхрестився від такої ідеї. А тепер? Імовірно, що на земельних ділянках, які нам потрібні для видобутку торфу, і є бурштин. Але наше підприємство цікавить тільки торф, який зверху. А що нижче – це не наша компетенція…

– Не боїтеся, що ця історія здатна закінчитися для вас особисто… камерою попереднього ув'язнення? Пригадую, як не так давно ваш попередник Леонід Ятчук спробував проводити самостійну економічну політику, що завершилося порушенням щодо нього кримінальної справи, а ковельські прокурори навіть запроторили його на час слідства за грати!

– І таке може бути… Наприклад, на звернення «Укрторфу», до якого структурно ми належимо, щоб провести нараду з пошуку шляхів розвитку підприємства, отримано відповідь: наразі вона неможлива, доки не завершиться розслідування щодо порушення «Волиньторфом» процедури зняття верхнього шару ґрунту на ділянці, де добувається сировина. Офіційно написано, що «перевірка триває, за результатами якої будуть нараховані збитки»… Треба казати, як Держгеокадастр проводить перевірки?

– Може, не будемо згадувати структуру, яку нещадно критикують обидві гілки влади, а ветерани АТО готові буквально розірвати її на шматки?..

– В червні працівники Держгеокадастру ніби то проводили перевірку, нам не повідомивши. Акт за її результатами написали в жовтні, а документ нам надіслали в листопаді… Що це таке?

– Відстоюючи своє право на працю, ваш колектив і маневицьку трасу перекривав, і на Київському майдані мітингував, а на сесії облради виступав… І все безрезультатно. То які ще методи залишилися, аби врятувати «Волиньторф»?

– Розумієте, 100 людей, скорочених через відсутність сировини – це 30 тис. тонн недоотриманих споживачами торфобрикетів! Це величезні неплатежі в бюджет. Це навіть втрати для приватних підприємців, які возять людям нашу продукцію… Це велика соціальна бомба сповільненої дії… Зараз в державі реалізовується політика енергозаміщення, масово встановлюються твердопаливні котли. А чим їх топити? Лісу ж фактично вже немає! Тоді як 1 гектар видобутого торфу замінює 20 гектарів лісу, який треба порізати на дрова! Тому я продовжую стукати в усі двері, щоб у найвищих кабінетах усвідомили: якщо треба, я піду з посади, але заводи мають працювати. Погодьтеся, не всі хочуть їхати в Польщу на заробітки, коли на нашому підприємстві можна за місяць заробити понад 10 тис. грн. А тракторист у сезон заготівлі торфу може заробити й 20 тис. грн! Ми ж не можемо взяти й поставити на цьому всьому жирний хрест, правда? Тому я переконаний, що нове керівництво в особі голови облдержадміністрації Олександра Савченка, який уже відвідував наше підприємство, переламає негативні тенденції та допоможе і на рівні області, і на інших рівнях, вирішити елементарні проблеми.

– Дай Боже, щоб так і відбулося! Успіхів!

А після розмови з Іваном Киричиком показову картину довелося спостерігати біля воріт державного підприємства, куди приїхало кілька десятків вантажівок за дефіцитними торфобрикетами. Люди змушені чекати не одну годину, щоб завантажити паливо для грубок і котлів… Гріються, наче на Майдані, біля багаття, розпаленого на околиці лісу біля Прилісного… Не кричать, не мітингують і не блокують… Але холодно не тільки їм, бо думка про параліч роботи «Волиньторфу» морозом віддається в свідомості кожного, хто знає, що таке енергетична безпека держави та тепло в домівках, школах та дитсадках. І лише віра, що все зміниться на краще, зігріває краще, ніж язики нестійкого багаття…

Роман УСТИМЧУК.

На фото автора: Іван Киричик; вантажівки очікують на торфобрикети.