Із вогню – у полум’я

Із вогню – у полум’я

Війна, збройний конфлікті ворожа пропаганда. Як ефективно працювати в цих екстремальних умовах?

Учасники заключного етапу міжнародного проекту «Зміна перспективи медіа-освіти і політичного діалогу», який відбувся за підтримки МЗС ФРН, приїхали в Вірменію, де саме кипіли пристрасті дочасних парламентських виборів. 
Із України делегація діставалася за умов, коли 10 областей опинилися в режимі воєнного стану. 
З Грузії – де вирували масові мітинги і демонстрації з приводу скасування сумнівних результатів виборів Президента. 
Та й у самій Німеччині сталися кардинальні зміни: замість канцлера Анґели Меркель очільницею правлячої партії Християнсько-демократичний союз обрано Аннеґрет Крамп-Карренбауер… 
250 тис. людей. Фактично цілий Луцьк! Саме така кількість тільки офіційно зареєстрованих вихідців із цієї країни нині проживає в Україні! Тому те, що відбувається на їхній малій Батьківщині, поза всіляким сумнівом, має прямий стосунок до наших реалій. 
І не тому, що чимало етнічних вірмен мешкає на Волині (насамперед уславлений гравець луцького «Торпедо» і тренер ФК «Волинь» Альберт Мікоян або відомий адвокат Артур Мартіросян): у нашій державі є особи вірменського походження, наділені дуже великою владою. Насамперед, двічі екс-глава КМУ, лідер опозиційної «Батьківщини» Юлія Тимошенко (у дівоцтві – Грігян, мама – Людмила Миколаївна Тєлєгіна, в дівоцтві Нєлєпіна (вважається, що вона українка) та батько – Володимир Абрамович Грігян  (вважається, що він або етнічний литовець, або єврей, або вірменин), і нинішній міністр внутрішніх справ України Арсен Аваков (народився в азербайджанському Баку, мати – Тетяна Габраєва, осетинка, батько Володимир Аваков – вірменин), і чимало інших. 



То що ж сьогодні відбувається в сонячній Вірменії, яка межує з Іраном, Грузією та Туреччиною і є наразі дружньою до України державою, хоча й входить у путінські військові, економічні та політичні союзи, що діють під патронатом Москви на території деяких країн екс-СССР? У країні, яка балансує в епіцентрі зіткнення геополітичних інтересів, намагаючись, як це не парадоксально, підтримувати дружні стосунки і з Україною, і з Росією, свідчення чому – хоча б товари в супермаркетах?
9 грудня в дружній Вірменії відбулися перші за історію незалежності позачергові парламентські вибори, зініціювані лідером опозиції, який став главою Уряду внаслідок масових заворушень та переформатування більшості в парламенті, колишнім журналістом Ніколою Пашиняном.
Беззаперечним лідером є партія «Наш крок» екс-революціонера та нинішнього в. о. глави уряду Вірменії Ніколи Пашиняна. Як «Наша Україна» Віктора Ющенка в 2005 р. та «Блок Петра Порошенка» в 2014 р., вона на хвилі народного піднесення також виграє парламентські вибори. Основна інтрига – «Наш крок» отримає 60 відсотків голосів чи більше? 
Що це питання не риторичне, показують події в Вірменії, де в публічних місцях була присутня реклама хіба що прибічників Ніколи Пашиняна, а навіть на нейтральні медіа почався тиск (за день до виборів із обшуком поліція прийшла на сайт «Новини Вірменії»!). Хоча під час зустрічей  всі й говорили про те, що тут завжди була свобода слова і всі мали право вільно виловлювати власні думки, ситуація може кардинально змінитися…



Підрахунок голосів показав, що «Наш крок» Ніколи Пашиняна досягнув позначки понад 70% підтримки, хоча на виборчі дільниці прийшла рекордно мала кількість громадян – заледве 40%. Ця партія отримала конституційну більшість! Ще в парламент потрапили «Процвітаюча Вірменія» та «Світла Вірменія», подолавши 5% мінімальний бар’єр. 
А щоб вчорашній владі служба медом не здавалася, суд за день до голосування вирішив заарештувати другого Президента Роберта Кочаряна за підозрою в злочині, ніби то скоєному ще в. 2008 р. А той сам прийшов у СІЗО, заявивши, що неодмінно вийде на волю...  Зачепили й близьких родичів екс-глави Вірменії Сержа Саргсяна, який відійшов від влади внаслідок революційних заворушень у травні ц. р. Його племінник Нарек Саргсян за поданням вірменської поліції через Інтерпол затриманий у Чехії з паспортом... громадянина Гватемали Франкліна Гонсалеса. Цього громадянина підозрюють суто в кримінальних злочинах...



Головне, на чому акцентувалася увага під час зустрічей учасників проекту у м. Єревані з керівником «Publik radio of Armenia» Ліліт Туманян, гендиректором інформагенції «Armenpress» Арамом Ананяном, керівником служби інформації телеканалу «Armenia TV» Артаком Алексаняном, засновником і директором центру військової кінодокументалістики «Bars media» Варданом Говганесяном, у студіях Інтернет-телебачення «24 News» і приватного «Radio 106.5», із одним з 105 депутатів парламенту Міраном Акопяном і навіть заступником керівника представництва невизнаної Республіки Арцах у Вірменії (більш відома в нас як Нагірно-Карабаська республіка) Ашотом Меяном – як ефективно та дієво боротися з ворожою пропагандою, брехливими новинами та адекватно висвітлювати тему воєн і збройних конфліктів. Вони зачепили наші країни всерйоз і надовго. 
Насамперед, Вірменію, де війна з Азербайджаном у Нагірному Карабасі точиться ще з радянських часів і кінця-краю їй не видно, бо Росія та її союзники озброюють обидві сторони. 
Маємо на увазі і Грузію. Тут у 2008 р., скориставшись сепаратистськими настроями, Кремль вдався до відкритої військової агресії, анексувавши силою Абхазію і Південну Осетію.



Як забути про наше горе? Адже навесні 2014 р. путінські «зелені чоловічки» окупували Крим, відторгнувши його від України, а потім почалася війна з агресором на Донбасі, де він на частинці української землі створив маріонеткові недореспубліки під умовними назвами «ЛНР» і «ДНР». А буквально недавно в наших акваторіях Чорного та Азовського морів біля м. Керч штурмом узяв три кораблі українським ВМС та полонив 24 наших моряків…
Не будемо забувати й фактично анексоване Росією молдовське Придністров’я, а також проблему краю Косово в екс-Югославії, який як державу Україна не визнала й досі.



Тому журналістам, науковцям, студентам і громадським діячам дуже важливо навчитися цивілізовано та на основі демократичних принципів основних країн ЄС і НАТО адекватно осмислювати минуле, професійно реагувати на виклики сьогодення та робити в майбутньому все, щоб ніякий ворог із допомогою фейкових маніпуляцій не зміг розхитати зсередини будь-яку демократичну державу. І це проекту «Зміна перспективи медіа-освіти і політичного діалогу», яким від Німеччини опікувався Вольфганг Рессман, від України автор цих рядків, від Грузії Ніно Чіковані та Мамука Андґуладзе, від Вірменії Грант Мелік-Шахназарян і Мкртіч Тоноян у співпраці з Інститутом журналістики Київського національного університету імені Тараса Шевченка, НУ «Юдеська юридична академія» і освітніми установами з Тбілісі і Єревану повністю вдалося!
А що суспільствам, які переживають перманентні масові заворушення проти влади, важко повернутися в цивілізоване поле мирного співіснування, показують й інші вірменські події. 
У кожного свої «бляхи»: якщо волинські власники машин із закордонною реєстрацією на знак протесту блокували роботу міжнародних пунктів пропуску на кордоні з Польщею, то в Вірменії, де заборонили експлуатацію і ввезення з Японії через Грузію автомобілів із правостороннім кермом, власники місцевих «блях» заблокували єдину дорогу з Єревана в Тбілісі...
І навіть від цього тема циклу заходів «Зміна перспективи медіа-освіти і політичного діалогу» стає ще актуальнішою. Тому вона продовжиться.

Володимир ДАНИЛЮК.

На фото автора, Ґохар ҐРІҐОРЯН , Дарії ЯРАНОВСЬКОЇ і Мкртіча ТОНОЯНА: краєвиди м. Єреван; древній символ вірменського християнства; вхід до радіостанції; українська делегація під час відвідин «Armenia TV»; пам’ятник уславленому композиторові Араму Хачатуряну біля єреванського оперного театру, де зазвичай починаються всі революційні події; древньогрецький храм у м. Гарні, побудований ще в першій половині І ст. нашої ери на честь бога Сонця Мітри, зруйнований землетрусом у 1679 р. і повністю відбудований в 1979 р.

  • Коментуйте FaceBook
  • Коментуйте ВКонтакте
  • Опитування
  • Результати

Чи варто Україні запровадити візовий режим із громадянами Білорусі та Росії?

Чи варто Україні запровадити візовий режим із громадянами Білорусі та Росії?

Давно пора (569) - 87.4%
Пізно (23) - 3.5%
Яка різниця? (12) - 1.8%
А як тоді наші заробітчани поїдуть у РФ і РБ? (23) - 3.5%
Мені байдуже (20) - 3.1%