«Тіні забутих предків…»

Сергій Параджанов народився в столиці Грузії – м. Тбілісі – далекого 1924 р. у родині антиквара, і батько ніколи не сподівався, що син не продовжить родинної справи. Втім, Сергій Йосипович вирішив стати творцем кіно і таки став кінорежисером всесвітнього рівня!

Слава та визнання одночасно прийшли до нього в 1964 р., коли 40-річний Сергій Параджанов на кіностудії імені Олександра Довженка екранізував повість Михайла Коцюбинського «Тіні забутих предків». Фільм спочатку здобув гран-прі на Міжнародному фестивалі в м. Києві, а загалом – 29 дипломів в усьому світі!

«Це один з найдивовижніших і найвитонченіших фільмів, які траплялося нам бачити протягом останніх років. Поетична повість на межі реальності й казки, дійсності й уяви, достовірності й фантазії…», – написав про стрічку польський журнал «Екран».

Але потім прийшла біда. У 1965-1968 рр. Сергій Параджанов разом із іншими відомими діячами української науки та культури, протестуючи проти масових політичних арештів в Україні, звертався у вищі партійні та державні органи з вимогою роз’яснити причини переслідувань українських інтелектуалів і виступав за проведення відкритих судових процесів, що мало б забезпечити справедливість розгляду справ. Неодноразово висловлювався за дотримання свободи слова у пресі», – зазначається в «Вікіпедії».

Тож 30 червня 1966 р. ЦК Компартії України схвалив постанову «про серйозні недоліки в організації виробництва кінофільмів на Київській кіностудії ім. Олександра Довженка», в якій розвінчано низку кінофільмів, у тому числі й авторства Сергія Параджанова. 

А щоб зробити з Сергія Параджанова не лише політично неблагонадійним, але й збоченцем, режисера все життя переслідували за гомосексуалізм…