→Архів

Вибори

У народу України буде гарний Президент

У Луцьку +18! Місто, за рідким виключенням, познімало з голів хустини і шапки. Легко зодягнуті не тільки діти і молодь, а й старші жителі обласного центру. На площах, сквериках та вулицях люди діляться враженнями від виборів. Зараз у Луцьку – пік голосування. Адже чимало виборців іде на вибори після ранкових молитов у храмах обласного центру.

Ми також завітали на виборчу дільницю №071054. Після офіційної реєстрації, взяли коротке інтерв’ю у голови виборчої дільниці Наталії Табак , членів комісії, спостерігачів, виборців.

– О котрій годині відкрилася виборча дільниця?

– На нашій дільниці голосування розпочалося о 8-ій ранку, – каже Наталя Василівна.

– Першим виборцем був чоловік чи жінка?

– Віддати свої голоси за своїх кандидатів прийшов одразу цілий гурт чоловіків і жінок. Навіть не можу сказати, хто із них першим проголосував. Головне, що виборчий день у нас розпочався вчасно і досить активно.

– Першою все ж була жінка… – долучається до розмови секретар виборчої комісії Валерій Нерубайлов.

– Чи не було черг за бюлетенями?

– Впродовж цього ранку був стабільний наплив виборців, – продовжує розповідь голова виборчої комісії. – Черг, як самі бачите, нема. На 11 ранку у нас проголосувало 230 осіб. Загалом же свої голоси за майбутнього президента України мають віддати 1906 осіб.

– Йдучи до вас, бачив, як побіля дільниці пригальмувала автівка, з якої при допомозі супроводжуючих вийшла поважного віку людина із паличкою в руках. Важко, але свій шанс цей виборець не втратив завдяки опіці близьких людей. А чи є серед ваших виборців такі, що на дільницю дістатися не можуть?

– Так. Таких виборців на нашій дільниці – дванадцятеро. До них додому вже пішли члени виборчої комісії. Завітають до усіх дванадцяти і вони зможуть також обирати у Президенти свого кандидата.

– Як працюється членам виборчої комісії?

– Досить комфортно. Як бачите, Луцький педагогічний коледж надав нам простору залу. Тут досить місця не тільки для столів, за якими працюють члени виборчої комісії, а й для численних закритих кабінок, де виборці можуть поставити позначку навпроти свого кандидата у бюлетені, та прозорих урн, також залишається ще вільний простір для комфортної роботи спостерігачів?

– Яка чисельність вашої команди?

– На цій дільниці працює 18 членів виборчої комісії, зареєструвалося 9 спостерігачів. Ви – перший журналіст, який відвідав нашу дільницю.

– Я у вас ще й буду голосувати, – мовлю. – Але перед цим прошу вашого дозволу зробити кілька світлин для «Волинської газети».

Отримавши такий дозвіл, зробив цілу фотосесію: члени комісії – за роботою, виборці – отримують бюлетені, спостерігачі – контролюють законність голосування. Помітив, що багато з дорослих прийшли на дільницю сім’ями, з дітьми чи онуками. Що ж, зі мною також прийшов старшенький онук Максим, який проходить «стажування юного виборця» вже не вперше. Громадянський і політичний досвід нашим дітям і онукам обов’язково піде на користь. Дитячі ручки разом із руками дорослих тримають бюлетені, опускають їх в урни, посвідчуючи, що Президента ми обираємо разом – і для дорослих, і для дітей. Хотілося б, аби Президенти це знали і були відповідальними не тільки перед нами, дорослими виборцями, а й перед ось цими маленькими громадянами, задля яких усі ми й живемо.

– Як іде голосування? – запитую у членів комісії, що спостерігають за ходом голосування. – Чи всі дотримуються виборчих правил?

– За цей час ніяких порушень ми не зафіксували, – розповідає Микола Бухарець. – Люди ведуть себе досить спокійно, врівноважено, мають піднесений настрій, святково одягнуті. Важко навіть сказати, чи це їх звичний недільний настрій, а чи на них так позитивно впливають вибори.

– Вибори Президента відбуваються раз у п’ять років, – каже дехто з останніх. – І це єдиний день, коли наш голос може вирішити долю котрогось із претендентів у Президенти. Звісно ж, кожен має свої симпатії і мріє про обрання Президентом свого улюбленця, але загалом для усіх громадян України – це таки свято, бо почуваєшся потрібною Людиною, Громадянином, від якого залежить майбутнє України.

Багато хто з виборців після голосування зупиняються на вуличках, щоб обговорити серед кола знайомих свій «президентський день», декотрі відкрито говорять про свій вибір, аргументують, чому саме так проголосували.

Судячи з уривків розмов, кожен із них віддав свій голос за людину, яку вважає здатною подбати за державу і кожного із громадян. А дехто ще й уточнював: «Ніколи б не продав свій голос ні за тисячу, ні за десять, ні…» Про мільйони, звісно, не йшлося, але люди свідомі того, що продавати свій голос на виборах, навіть коли у тебе скрута, – це нашкодити насамперед самому собі, своїм рідним, друзям, усьому народові, бо ж за витрати на «купівлю голосів» підкупник-президент у майбутньому з того ж «продажного виборця» здере сім шкур.

Особисто автор цих рядків, віддавши фотоапарат на зберігання членам виборчої комісії – у кабінках для таємного голосування навіть журналістам «Волинської газети» фотографувати забороняється, перечитавши довгий список кандидатів, серед яких чимало гарних політиків та патріотичних людей, навіть дещо розгубився. Думаю, з такою ситуацією стикається ледь не кожен виборець. Ніби й обдумав за кого голосувати, давно обговорив якості своїх улюбленців з найбільшими друзями і навіть встиг подебатувати на предмет достойності тих чи інших претендентів з їх опонентами чи й супротивниками, а ось тут, у «президентській кабінці» – рука не поспішає ставити плюсик чи хрестик навпроти «Долі» претендента у Президенти. Тож автор цих рядків пригадав поради усіх друзів і мудреців, які радять у таких випадках «голосувати серцем або ж розумом», а ще краще «Серцем і розумом», або ж «розумним серцем чи сердечним розумом!». І… нічого з цього не вийшло. Серце – за одного, розум – за іншого… Отож, аби не сварити серце із розумом, а розум із серцем довелося долучити до цих двох ще й власну інтуїцію. І віриться, що у нас із онуком буде Президент, котрий любитиме свій народ, захищатиме країну і дбатиме про кожного, мов батько про рідну дитину.

Сергій ЦЮРИЦЬ.

Фото автора.