Несамовита битва

Команда ДП «Шацьке УДЛГ» удома приймала футболістів ДП «Старовижівське ЛГ» – минулорічних бронзових призерів. Гості приїхали з серйозним вболівальницьким екскортом – директор держпідприємства Анатолій Ярмолюк, голова профспілкового комітету Анатолій Дунець, директор відомого деревообробного підприємства Володимир Сарапін і навіть благочинний Старовижівського благочиння, настоятель ієромонах Давид. Забігаючи наперед, скажемо, що присутність останнього врятувала і трибуни, і футболістів від агресивних дій. Бо ж і з боку шачан була серйозна підтримка своїй команді – редактор районної газети «Шацький край» Віктор Грицюк, лісівники Андрій Самолюк, Микола Кузнецов, Марія Семерей, екс-голова держадміністрації, депутат райради Володимир Найда і ще до сотні фанатів місцевого клубу. 

Суддівство здійснювали  головний арбітр Віталій Дмитрук, бокові – Сергій Стаднік та Олександр Мизовець. Здоров’ям футболістів опікувався лікар-терапевт, вищої категорії, майстер спорту з боротьби Шацької ЦРЛ Валерій Савчук. Погода сприяла грі: хмарно, легкий вітерець. 

З перших хвилин ініціативу захопили гості. Тренер футболістів ДП «Шацьке УДЛГ» інженер електронного обліку Сергій Сендер зі своєю дружиною, вочевидь, не сподівалися на такий розвиток подій. Досить довгий час вони не могли опанувати ситуацію і тільки на 16 хв. його вихованці завдали першого удару по воротах старовижівців. А на 17 хв. арбітр змушений був призупинити гру, адже удар старовижівського нападника був настільки потужним, що воротар, який прийняв його, на якусь мить відчув біль у серці. 

На 27 хв. Стара Вижівка відкриває рахунок – 1:0. Наступної хвилини, після розіграшу м’яча у центрі поля, гравець ДП «Старовижівське ЛГ» за необережну гру отримує жовту картку. Штрафний. Удар – мимо воріт. Гра набирає обертів і… емоцій. Дехто з футболістів Шацька свої невдачі намагається перекласти на арбітра або ж суперників, то ж на полі лунають претензійні вигуки, а дехто вдається й до нецензурщини. Зростає напруга й серед болільників, один ієромонах Давид, здається, залишається незворушним, промовляючи подумки молитви.

Другий тайм починається з атак шацьких форвардів. Стара Вижівка обороняється. Чи то тренер дав їм завдання перейти до оборони, чи далася взнаки втома, але тепер гості тільки захищаються і контратакують. На 49 хв. недозволеним прийомом швидкий рейд шацького нападника перериває захисник господарів. Суддя без вагань показує на позначку «одинадцятиметровий». Протести старовижівських футболістів не можуть вплинути на рішення арбітра Віталія Дмитрука. Нападник господарів Ігор Кедик виставляє м’яч, розбігається, б’є… Мимо. Старовижівці торжествують: і на зеленому газоні, і на трибунах. 

Наступної хвилини вже старовижівці б’ють штрафний, намагаючись вразити ворота господарів, та захисник відбиває м’яч і вже шачани випробовують воротаря гостей. Той стоїть, мов Олександр Шовковський. Здається, ворота заворожені. Шацькі футболісти і навіть болільники поглядають у бік приїжджого монаха-батюшки отця Давида: «Це він молитвою береже ворота гостей! Ось, були б шацькі батюшки і все могло б складатися по-ншому». Але шацьких батюшок – ні отця Миколая з УПЦ (МП), ні отця Богдана з ПЦУ  на стадіоні нема. Тільки ластівки літають над самісіньким полем, вихоплюючи з-під самісіньких бутс гравців комашню. Йде запекла боротьба за кожен м’яч. 

Змагаються верхи… М’яч хвилинами зависає над полем, переходячи з голови на голову. Здається, футболісти поставили собі за мету якнайдовше протримати його у повітрі… Всі стрибуни, всі можуть забивати й голово, і носом, і потилицею, а навіть і в підкаті ногою чи п’яткою послати його у небо. Азарт футболістів розгоряється… На полі – справжня битва футбольних титанів! Грають жорстко. І не тільки ногами і головами, а й словами тиснуть один на одного, готові зійтися навіть у рукопашній… Воротар старовижівців, дивлячись на цей сплеск спортивної агресії, розгублено мовить: «Це ж – спорт, всього дружня зустріч лісівників, чи вартує вона такої напруги, емоцій і навіть погроз?!».

Наступної миті боковий сигналізує головному рефері про положення поза грою шацьких футболістів… На це стадіон реагує криками, ображає суддю, та він, здається, навіть цього не чує… Вже рятує ситуацію воротар господарів, і сильним ударом посилає м’яч на поле суперника, атака шачан завершується голом, але боковий суддя піднімає червоний прапорець… Що тут зчинилося! Бійка, здавалося, неминуча. Футболісти обох команд кидаються до Віталія Дмитрука, обступають, кожен наполягає на своїй правді…

Вочевидь, що головний арбітр не знає, як вчинити. Він біжить до бокового судді і уточнює, що ж сталося, чого такого він не помітив, що побачив помічник. Виявилося, боковий суддя сигналізував про порушення при вкиданні м’яча у з аута. Цей епізод передував атаці, з якої і було забито гол у ворота старовижівців. Головний арбітр цього разу гола не відмінив, а показав старовижівцям на центр поля. Отож 1:1. Господарі, відчувши запах перемоги…

Але емоції на полі розпалюються з більшою пристрастю… Цьому сприяє жорства гра з обох боків, суддя час від часу перериває матч для надання медичної допомоги. У взаємних образах перехрещуються словесні шпаги болільників, які вже пропонують навіть вийти за стадіон, щоб з’ясувати стосунки. Від агресії їх стримує тільки присутність духовної особи – ієромонаха Давида. М’яч пролітає поміж ногами одного, другого, третього футболіста, мов керований. Гравці, замість грати, не можуть опанувати своїх емоцій. Лиш головний рефері навдивовижу спокійний, вже потім довідався, що емоції і йому було не просто стримувати, та досвід (він свого часу обслуговував матчі Прем’єр-ліги, а ще ж – кандидат наук ЛНТУ) дозволяють досить гідно стримувати бурхливе протистояння на полі.

На 70 хв. під час чергової атаки форвард гостей забиває гол у ворота господарів, та боковий суддя показує «поза грою». Гол не зараховано.

Основний час закінчується нічиєю. Два додаткових тайми ні одній з команд перемоги не приносять. Футболісти віддали всі сили боротьбі та переграти один одного не змогли. Долю матчу мають вирішити післяматчеві пенальті. Останній, п’ятий удар: Шацьк забиває, а старовижівчанин промахується, хапаючись за голову. Що ж, це спорт, це футбол. Тут попри майстерності потрібні розважливість і холодний розум, а ще вміння приборкувати емоції.

Голова обласної організації профспілки працівників лісового господарства Павло Матіюк вручає бронзові медалі команді ДП «Старовижівське ЛГ»: як і минулого року, вони знову серед найкращих!

А вже наступного дня на стадіоні смт Маневич зустрічалися у півфіналі команди ДП «Маневицьке ЛГ» та ДП «Городоцьке ЛГ». Перед тим пройшла злива. Грати командам довелося на футбольному полі, де було чимало калюж. М’яч, потрапляючи у воду, збивав з пантелику гравців. Тут також була, як мовили глядачі, «заруба», тобто жорстка наступальна гра з обох боків. Кожна з команд із завзяттям боролася до останньої хвилини, та Фортуна проявила прихильність до господарів поля. Вже у першому таймі вони забили 3 голи, четвертого рефері не зарахував. 

Це був чи не найкращий подарунок директору ДП «Маневицьке ЛГ» Володимиру Радіону, який напередодні відсвяткував свій день народження. Команді ДП «Городоцьке ЛГ» вручили теж бронзові медалі, кращим гравцям команд – персональні премії.

Директор, головний лісничий та голова  профспілкового комітету ДП «Городоцьке ЛГ» Віктор Данилюк, Сергій Бабік та Олена Некришевич, втім, цим результатом залишилися задоволені.

– Рівень команди наших суперників був вищий, ніж у нас, – скромно мовлять городківці. – Та ми раді, що пробилися аж у півфінал. Краще зіграємо наступного року.

Отож фінальний матч відбудеться 28 червня, на День Конституції України, між командами ДП «Шацьке УДЛГ» та ДП «Маневицьке ЛГ».