Ювілей родинної майстерні

Ніби дата невеличка, зате скільки малечі ювілярами залучено до прекрасного мистецтва.

А, здається, лише вчора завітали до мене пані Тетяна Паливода і отець Августин Запоточний із новою ідеєю. Ми сиділи у монастирській світлиці за чашечкою чаю і розробляли логотип для нового проекту – майстерні родинного дозвілля «Дерево Життя». Пригадую, як подумалось тоді: «І як це отця на все вистачає, адже наш театр забирає чимало сил і часу?!». 

Та, вочевидь, така вже він людина, спрагла дарувати себе ближньому. Поталанило стати учасником цього чудового колективу й мені. Оскільки за фахом я вчитель образотворчого мистецтва, то втілення в матеріалі наших ідей та розробка методики проведення занять лягла на мене. Хоча поясненням процесу виконання займаюся, зазвичай, я, та під час проведення майстер-класу роботи вистачає всім трьом, адже до кожного треба підійти індивідуально, щось допомогти, щось підказати. 

Звісно ж, одній тут не впоратися, коли в залі виконують тридцять, а іноді і п’ятдесят робіт.

Розпочалась робота майстерні у березні 2014 р. Відтак, щомісяця, окрім літніх канікул, збирали ми дітвору з батьками, бабусь з онуками і проводили різні майстер-класи. Чого тільки не робили за ці п’ять років! І ляльку-мотанку у всіх можливих варіаціях, і декупаж, техніку гарячого батику освоїли, писанки писали, м’які іграшки шили, подушки, ялинкові прикраси з використаних лампочок, традиційними стали вироби з солоного тіста до Різдва. Та хіба все пригадаєш?!

Спершу заняття проходили лише у м. Ківерці. Тетяна Паливода люб’язно виділила у своєму ресторані-кафе «Гопачок» чудову світлу залу, а згодом на її стіні намалювали логотип майстерні. Зручно, адже деякі заняття тривали 5 і навіть 6 годин, отож традиційними стали частування чаєм із булочками та печивом. Поволі цілісінька стіна нашої зали обросла світлинами з різних майстер-класів, і дітвора з гордістю демонструвала на них свою присутність новачкам. 

Тетяна Паливода також належить до тих людей, яким болить Україна, тому завжди готова долучитися до справи, що сприяє духовному зростанню нації. Точніше було б сказати, навіть не долучитися, а заснувати таку справу! Адже метою створення майстерні було прагнення зміцнювати та збагачувати сім’ю у процесі спільної творчості, навчати всіх бажаючих плідно та корисно проводити дозвілля.

Досить швидко ківерчани звикли, що раз у місяць на фасаді «Гопачка» з’являється афіша чергового майстер-класу, і охоче приходили. Самовіддано долаючи перешкоди (втому, зламані голки та проколоті пальці, пролитий гарячий віск чи плями барвників, фарб або ґрунту) учасники майстерні натхненно шили, клеїли, ліпили. Коли, нарешті, щойно «народжені», вироби міцно стискали обійми їх творців – радість не знала меж. Мабуть, найприємніший момент – закінчення майстер-класу. Не перестаю дивуватись, як щоразу однаково щиро сяють усмішки всіх: від наймолодшого до найстаршого. Попри втому, після тривалої кропіткої праці, усміхнені та щасливі бабусі, мами, тати і, звісно, ж дітвора несуть додому не лише плоди спільної праці, а й масу спогадів про чудово проведений час в родинному колі майстерні.

А коли до Ківерець регулярно приїздили уже і лучани, заняття почали проводити ще й в одному з приміщень монастиря святого Василія Великого ЧСВВ у Луцьку. Тож із грудня 2016 р., як і від початку заснування майстер-класи проводяться один раз на місяць, але вже в двох містах. І щоразу – це тепла родинна атмосфера та неймовірна кількість позитивних емоцій. Здається, якби хтось випадково зайшов до кімнати на звук дитячого сміху, неминуче вийшов би сповнений чудовим настроєм і бажанням приєднатися до наступних майстер-класів.