→Регіони →Схід

Патріотична осінь

Минулої неділі вона виявилася напрочуд теплою та сонячною. І погода, і природа «працювали» в унісон та підсилювали піднесений настрій, який несли та везли з собою ті, хто забажав побувати на ІУ патріотичному фестивалі «Криївка Перця».

Саме через те згодом «наші визволителі» виселяли західняків у дрімучі ліси російської Півночі, звільняючи землі від справжніх господарів, які жили тут віками. Коли тіла загиблого Василя Чепелюка та побратимів кати возили селами, люди опускали очі, робили вигляд, що нікого не впізнають. Навіть рідна мати, зціпивши зуби та стиснувши волю в кулак, не зізналася, що то «Перець» – її син. Ось вам безмежжя материнського горя і подвигу водночас (біль і велич матері, хіба не вартує уваги скульптора? – ред.).

Тільки з незалежністю України ми почали говорити правду про нашу історію. Її мають знати наші діти, щоб дотримуватися тих ідей і тої незламності духу, яку несли українські повстанці.

Не менш емоційним був виступ директора Гораймівської школи з Маневиччини Миколи Давидюка.

– Нинішній фестиваль присвячено пам’яті Василя Чепелюка, – говорить Микола Степанович.– Останнього на той час провідника УПА Цуманського на той час району, який діяв на наших землях, а також усіх героїв, які воювали в інших регіонах в основному Західної України. Оцінювати історію дуже важко. Особливо такі трагічні її сторінки. З самого початку виникнення Київської держави наші землі завжди були територією зазіхань різних ворогів чи то із Заходу, чи то зі Сходу. І бували моменти, особливо після монголо-татарської навали чи в криваві часи селянсько-козацьких повстань, що ці краї ставали пусткою. Тоді важко було повірити, що на тих спустошеннях щось відродиться, а тим більше повстане незалежна держава. Були моменти коли наш народ, здавалося, розчинявся в народах інших державотворень. Але, попри усі негаразди, Україна зродилася як казковий Фенікс з попелу. І добре, що знаходилися люди, які були готові завжди відстоювати і захищати нашу незалежну державу. Саме такий період припадає на передвоєнні, воєнні та післявоєнні роки. У найважчий період нашої історії на теренах Волині виникла Українська Повстанська Армія. Згодом її формування почали діяти і на інших частинах України. Її основним джерелом підтримки стало місцеве населення. Воно допомагало одягом, їжею, медикаментами та інформацією. Воно на той час і саме не розкошувало, бо потерпало від різних здач чи то на «пляцувки», чи то на «фатерлянд», чи то від грабунків «червоної партизанки», яка волочилася нашими лісами. Повстанцям доводилося воювати проти різношерстих ворогів, які нерідко маскувалися під друзів.

Василь Івахів в 1943 р. загинув у боях з німцями. Василь Чепелюк у 1951 р.під Липно в боях з енкаведистами. А скільки ще таких Василів та патріотів із іншими іменами полягло за Україну від рук її різномастих ворогів! Їх годі й перелічити. Усе це історія. У 50-х роках минулого століття повстанський рух пішов дещо на спад. Багато боївок припинило збройну боротьбу, пішовши в глибоке підпілля. На той час уже в сусідньому с. Холоневичі уже діяв загін МГБ для боротьби з боївкою «Перця». Та Василь Чепелюк, незважаючи на те, що кільце навколо нього звужується,не припиняє боротьби. Завдяки своїй великий статурі, фізичній та моральній силі вдавалося неодноразово вислизати з різних засідок. Але за доносом одного з місцевих жителів, за архівними даними, уже біля с. Майдан енкаведисти точно визначили криївку... Нині це місце названо Перцева гора. Бій був не рівний. Бачачи, що вислизнути не вдасться, повстанці пішли на добровільне самознищення, аби не потрапити живими до рук катів. Так засвідчують дані архіву.

На жаль, історія боротьби повторюється. Нині на Сході триває війна, яку нам нав’язала путінська Росія. Ворог окупував частину нашої території, аби захистити її, гинуть кращі сини і дочки України. Отже маємо робити все для того, аби наша держава ставала сильнішою. Такою, про яку мріяли мільйони патріотів, що поклали свої голови, аби Україна відбулася.

Гостей та учасників фестивалю щиро вітали депутат облради Юрій Ройко, перший заступник Луцького міського голови, колишній голова Ківерцівської райради Григорій Недопад, інші високоповажні гості.

Аплодисментами зустрічають гості свята танцюристів та групу дівчат у національних одностроях і жовто-голубих футболках із національним прапором та жовто-голубими стрічками. Але родзинкою фестивалю стала історична реконструкція бою УПА з підрозділом Вермахту. Глядачі уважно спостерігають за вояками УПА, які виголошують присягу. Збуджені та веселі хлопці не помічають наближення ворога. Бій спалахує зненацька. Чужинці отримують належну відсіч. Через кілька хвилин вони знову кидаються на повстанців при підтримці танкетки, яку воякам вдається влучним гарматним вогнем підпалити. Врешті і друга атак зайд захлинається…

Насиченою також була і музична програма. Участь у фестивалі взяли аматорські, народні колективи м. Луцька, Ужгорода та сусідніх ОТГ. Окрасою пісенної частини став виступ Державного академічного Волинського народного хору.

Працівниками Ківерцівського національного природного парку «Цуманська пуща» була організовані екскурсія для школярів смт Цумань на Перцеву гору – місце останньої криївки «Перця», а також «Екогалявина», на якій дітей розважали іграми екоосвітнього спрямування.

Гостей фестивалю частували смачним кулішем та іншими стравами народної кухні. Тут свою кулінарську майстерність демонстрували члени Спілки ветеранів АТО та волонтерів Цумані, зокрема, Віктор Левун та Володимир Шнит.

Після завершення основної програми та із настанням темряви – було запалену ватру, як символ об`єднання громади. Гуляння до ночі продовжилися українською дискотекою.

Володимир ПРИХОДЬКО.

На фото Віктора РАЙОВА: цуманська фестивальна осінь.