Формула Гармаша

Тема припинення війни на Сході України не втрачає актуальності. 

Але що ж, усе-таки, робити спочатку з Донбасом, а потім і з Кримом, аби й максимально інтереси держави відстояти, і нашу територію повернути, і проукраїнськи налаштованих людей захистити, і тих головорізів, у кого на руках кров наших хлопців, покарати? 

Щоб хоча б спробувати відповісти на ці складні та суперечливі питання, треба, насамперед, вилізти з тенет соціальних мереж, де всі все знають, але ніхто ні за що не відповідає, і, найголовніше, не збирається докладати якихось зусиль, аби підкріпити хоча б власні ідеї власними ж діями. 

Мабуть, слід, послухати тих, хто був змушеним ще в 2014 р. залишити рідні домівки на Донбасі і хто, мешкаючи в інших областях України, продовжує мріяти повернутися додому.

Сергій Гармаш, із яким недавно довелося грунтовно поспілкуватися в столиці, працює головним редактором порталу «Острів», заснованим у м. Донецьку ще в 2002 р. Зрозуміло, що після окупації він із колегами змушений переселитися на підконтрольну Україні територію, залишивши на Донбасі все нажите роками майно.

Правда, для Сергія Гармаша повернути вже розграбовану бойовиками хату – завдання вторинне. Він, як і десятки тисяч інших, задає конкретне питання: а на яких умовах його рідну землю мають залишити кремлівські головорізи і що чекає переселенців, коли вони нарешті зможуть повернутися?

Що не відгороджуватися від ОРДЛО «Берлінською стіною» – це, на його переконання, однозначно. З якого це дива ми повинні агресорові віддавати на поталу своїх громадян та добровільно ампутувати частину країни? Але очевидно, що сили української армії для вигнання кремлівського окупанта та його приспішників не вистачить. Значить, залишається лише стіл переговорів, де поклали «формулу Штайнмайєра», яку кожна зі сторін читає по-своєму…

Який оптимальний вихід вбачається? 

Насамперед, спонукати країни Будапештського меморандуму (США, Франція, Велика Британія і Росія, котрі гарантували Україні безпеку в обмін на добровільну відмову від третього в світі ядерного потенціалу!), щоб вони ввели в ОРДЛО свій миротворчий військовий контингент та сформували там тимчасову цивільну адміністрацію. Після цього – проведенні виборів місцевої влади, в яких мають взяти участь і вимушені переселенці. Далі – введення українських військ, інших інституцій державності України в уже звільнені Донецьку і Луганську обл., покарання злочинців, які винні в сепаратизмі та інших антиукраїнських злочинах. І насамкінець – виділення під егідою ООН достатніх коштів на відбудову зруйнованого війною Донбасу.

Така «формула Гармаша» мені імпонує. Бо саме так діяли союзники в Західній Німеччині після перемоги над нацизмом. 

Все інше – від лукавого.