→Рубрики →Духовні обрії

З новим головою

Перша неурядова доброчинна організація в Україні з’явилася 11 квітня 1987 р. Нею став Український фонд культури. Серед її фундаторів – Олександр Білаш, Олесь Гончар, Сергій Данченко, Іван Карабиць, Олекса Коломієць, Федір Погребанник, Володимир Нероденко, Віталій Русанівський. Першими співпрацівниками були Євгенія Алексєєнко, Борис Біляшівський, Ігор Бугаєнко, Віктор Акуленко, Віктора Сенченка, Віра Ковшура, Леся Лупій, Ніна Кравченко, Наталя Охмакевич, Галина Косян, Лариса Стрельченко, Марія Ярко, Дмитро Янко та інші. Головою обрано письменника і громадського діяча Бориса Олійника, який очолює Фонд і понині. Почалося формування його обласних, міських і районних осередків.

– У вересні цього ж року ми утворили обласну організацію, – каже громадський діяч і письменник Микола Онуфрійчук. – Першим головою обрали директора Волинського театру ляльок Данила Поштарука. Я, як його заступник, особисто об’їздив усю Волинь, заснувавши відділення УФК у кожному районі.

Геннадій Сарапін

Відтак, на прохання першого голови ВОО УФК Микола Антонович перебирає керівництво Фондом на себе й очолює його впродовж 12 років. Волинська обласна організація УФК з 1993 р. має свій Статут, 20.11.1998 р. (Свідоцтво № 11) пройшла перереєстрацію в управлінні юстиції. Після Миколи Онуфрійчука керівництво Фондом здійснювали Олексій Онишко, а після його смерті – вихованець Луцького музичного училища Олег Баковський, а ще зголом – член Спіки незалежних письменників Волині ім. Павла Чубинського Валерій Гнатюк. Та нещодавно Валерій Йосипович отримав запрошення на роботу до Львова. Постала потреба керованості Фондом. То ж районні відділення УФК зініціювали проведення зборів мистецької громади, щоб обговорити подальшу його роботу. У свою чергу член ради ВОО Українського Фонду Культури Геннадій Сарапін узгодив такий порядок дій з чинним головою. Мистецьке товариство, серед якого були художники, письменники, актори, народні майстри, митці запропонували очолити ВОО УФК Геннадію Сарапіну. За це висловились, зокрема, письменник Іван Чернецький, заслужений журналіст України, член ради Фонду Анастасія Філатенко, художники Оксана Тарасенко, Світлана Кирилюк, музикант і композитор Богдан Гембік, актриса Світлана Органіста, завідувач відділу ОНМЦК Ігор Баранюк, народний майстер Ігор Лукановський, Іван Панасюк, Наталя Блонська, Надія Приймук, Степан Кузьмич – голови Ковельського, Любомльського, Шацького, Ківерцівського районних відділень, інші відомі митці.

– Це схоже на путч чи переворот, – мовив голова спілки філателістів Анатолій Сєрков, бачачи таку одностайну підтримку.

Довелося пояснити, що і Олег Баковський, і Валерій Гнатюк, який зараз перебуває у Львові, і благословили провести таке зібрання.

То ж товариство тільки підтримало попередніх голів, а ще навело багато аргументів на підтримку саме кандидатури Геннадія Сарапіна, котрий, як член Ради і голова Ковельського відділення, впродовж усіх цих років проводить велику роботу з пошуку і підтримки талантів. До того ж, що і зовсім у дусі часу, – учасник Ковельського, Луцького і Київського Майданів. Людина-патріот, організатор багатьох мистецьких і громадських акцій, ініціатор відбудови храму святого Георгія на території військового містечка, перший голова ВОО Партії Зелених України. То ж товариство попросило новообранця провести консультації зі своїми колегами з попереднього складу Ради, мистецькими спілками, знаними культпрацівниками і за місяць запропонувати новий склад Ради та розгорнуту програму діяльності ВОО Українського Фонду Культури.

Збори мистецької громади

Вже пишучи ці рядки, зателефонував до Миколи Онуфрійчука, Олега Баковського, Валерія Гнатюка, усі троє заявили про свою підтримку новообраному голові, побажавши йому енергії, сил і втілення всіх творчих планів. Валерій Йосипович додав, що найближчим часом передасть справи своєму наступнику.

Сергій ЦЮРИЦЬ.

Фото автора.

Довідка

- Разом з Українським товариством охорони пам'яток історії і культури 1987 року перед керівництвом Республіки та Міністерством оборони СРСР було порушено питання про відродження Києво-Могилянської академії і вивільнення військовим відомством їй же колись належних приміщень. Борис Олійник особисто вручив маршалу Дмитру Язову листа зпропозиціями з цього приводу, на якому він вчинив позитивну резолюцію;

- з 1987 року починаючи, визначив одну зі своїх станових програм «Рідна мова»;

- 1989 – за багатотисячного велелюддя першим освятив хрест на кургані скорботи в пам'ять жертв голодомору 1932-33 на околиці Лубен, біля Мгарського Свято-Преображенського монастиря, де згодом зведено поминальний дзвін;

- 1989 – за ініціативи й участі фонду створена перша в історії України Вища школа кобзарського мистецтва;

- 1990 – основні клопоти по створенню Спілки кобзарів України;

- в березні 1990 – створив Спілку краєзнавців України на чолі з академіком Петром Тимофійовичем Троньком;

- в листопаді 1991 – організував першу Всеукраїнську конференцію з проблем відживлення національної топоніміки.

Фонд був причетний до:

- організації установчих зборів історико-освітнього товариства «Меморіал»;

- процесу проектування пам'ятника жертвам репресій у Биківні;

- заснування Товариства української мови імені Тараса Шевченка, яке згодом переросло у Всеукраїнську «Просвіту», що діє нині під орудою Павла Мовчана;

- заснування програми «Тарас Шевченко, в рамках якої фонд:

- вів затяжну боротьбу на захист заповідної території в Каневі від промислової забудови,

- брав участь у створенні художньо-документального багатосерійного кінофільму про життя і творчість Шевченка. Відомий кінорежисер Станіслав Клименко благословив у світ значний, вкрай потрібний серіал, якому необхідно дати зелене світло.

- брав участь у спорудженні пам'ятників великому Тарасові у Львові, Санки-Петербурзі, Білій Церкві та інших містах і селищах України.

- на проведеному Фондом вечорі духовної музики „Хорова вітчизняна спадщина“ 27 травня 1988 року вперше вивів на сцену оперного театру в Києві з-поміж видатних мистецьких колективів Кафедральний хор собору святого Володимира.

- сприяв зародженню „Малих академій мистецтв“,

- був серед засновників Першого міжнародного фестивалю сучасної пісні „Червона рута“, що відбувся 1989 року.

- Здійснював програму „Нові імені України“, мета якої – виявлення й підтримка у навчанні та становленні обдарованої молоді з усіх видів творчості й виконавської майстерності. Щорічно за цією програмою відбувалися огляди-конкурси, переможці відзначаються стипендіями, Дипломами та знаками лауреата, рекомендуються для навчання в провідних мистецьких навчальних закладах. За роки дії програми понад 500 дітей одержали стипендії і близько 700 відзначені Дипломами. Чимало з них вже стали знаними митцями.

- вів виставкову діяльність творів образотворчого, народно-прикладного мистецтва, художньої фотографії, книг тощо. Лише у залах Фонду культури щорічно влаштовується близько 30 різних вернісажів, а в усіх регіонах відбувається кілька сотень.

- організував виставку творів Івана Макаровича Гончара „Україна і Українці“, та сприяв створенню музею на основі його приватної збірки, що нині діє як „Український центр народної культури“ Музей Івана Гончара».

- Вів програму «Повернення» (художніх та історичних цінностей в Україну). Фонду вдалося повернути безцінні матеріали Марка Вовчка – періоду її життя і творчості за кордоном; частину творчого спадку Володимира Винниченка, Богдана Лепкого, Уласа Самчука, твори Т.Шевченка, І.Рєпіна, О.Архипенка, Я.Гніздовського, Є.Буковецького, В.Касіяна, І.Труша, Д.Левицького, О.Павленко, унікальну ікону Охтирської Божої матері та інші неперехідні вартості.

- сприяв відродженню культур меншин, що мешкають в Україні: єврейської, тюркомовних народів, грузинської, грецької, німецької, російської та інших національних громад, центрів, асоціацій та об'єднань.

- УФК заснував і присуджує літературно-мистецькі премії імені Григорія Сковороди, Володимира Винниченка, Івана Нечуя-Левицького, лауреатами яких уже стало чимало знаних діячів культури і доброчинців як вітчизняних, так і зарубіжних.

- подавав достойників і мистецькі колективи для удостоєння Національної премії України імені Тараса Шевченка.

Волинь. Микола Онуфрійчук: «…Робота в УФК мала культурологічно-краєзнавчий характер, про що свідчать й цільові програми, які ми розробляли і втілювали, а саме: ”Тарас Шевченко і Волинь”, ”Леся Українка і Волинь”, ”Діти, молодь і культура”, ”Книга”, ”Відродження і розвиток”, ”Волинь пам’ятає”, ”Старе місто”, ”Волинь – край козацький”, ”Волинська ікона”, ”Холмщина”. У ту пору я брав участь у залученні громадськості доспорудження пам’ятника Шевченкові в Луцьку, облаштуванняЛесиних місць на Волині, сприяв виданню краєзнавчих книг,відродженню обласних товариств краєзнавців, ”Просвіти”, створенню товариств ”Холмщина”, ”Меморіал”, культурних об’єднаньнаціональних меншин, хорового колективу холмщан (нині Народний аматорський хор ”Дзвони Холмщини”).

Для підтримки обдарованих дітей та молоді, письменників, працівників культури і мистецтва, краєзнавців і народних майстрів подбав про заснування доброчинної стипендії ім. Галшки Гулевичівни, громадських премій ”Надія” і ”Одержимість”. З головою обласної організації СПУ Василем Геєм ініціював заснування обласної літературно мистецької премії ім. Агатангела Кримського…»