→Рубрики →Медицина

Підхід до кожного зважений

Про відділення торакальної хірургії цього разу попросив розповісти його керівника, хірурга вищої кваліфікації з більш чим тридцятирічним стажем Володимира Качмара.

– Торакальна хірургія, – каже мій візаві, – займається патологією органів грудної клітки, а саме: легень, межистіння,захворювань стравоходу та діафрагми. Планова торакальна хірургія – це в основному онкохірургія. Найбільше операцій робиться при ракові легень. Їх у нас проводиться досить таки багато. Минулоріч ми зробили майже 35 радикальних операцій при захворюваннях на рак легень. Можете собі уявити, якщо в 1996 році було 5 радикальних операцій при ракові легень, то в 2018 порядка 35. За 12 років ріст у 7 разів. Що це значить? Кількість захворювань зростає, а разом з тим підвищується кваліфікація наших лікарів. Ми почали більше виявляти онкохвороби на початкових стадіях, оскільки не порівняти наші можливості нинішні з тими, які ми мали більш, ніж 20 років тому. На допомогу медикам прийшли комп’ютерна томографія, МРТ, УЗД черевної порожнини. Вдосконалено бронхоскопію.

Зараз в усьому світі спостерігається пандемія онкології. Раніше, коли я тільки починав працювати, у нас з онкопатологією стільки хворих не було. Тепер у нашому відділенні половину ліжок з 20 зайнято онкохворими.

– Чим це викликано?

– Ви знаєте, це питання швидше риторичне. Ще Олександр Олександрович Богомолець казав, що все життя людини – це передопухлинний період. Якби люди не хворіли, вони жили б вічно. За статистикою міські жителі хворіють більше. Дається взнаки більша загазованість повітря та неабиякий потяг до куріння, у тому числі серед представниць прекрасної половини людства. Це дуже тривожить, бо жінка ніяк не поєднується з цигаркою. Вона ж майбутня мама, має дбати про здорове потомство, а не вбивати його ще далеко до появи на світ.

Серед сільських жителів, як правило, найбільше хворіють трактористи, оскільки найчастіше контактують з паливно-мастильними матеріалами, якість яких далека від ідеальних, вдихають вихлопні гази, інші випари. Дається взнаки й важка праця та недостатній соціальний захист.

– Що Ви можете сказати про кваліфікацію лікарів відділення?

– З наших торакальних хірургів двоє закінчили профільну клінічну ординатуру (це відома клінічна лікарня №17 Києва, та що приймала хворих з Майдану). Наш Тарас Гапонюк цього року їздив на стажування в Польщу. Відразу хочу зауважити, що торакальна хірургія в Україні розвинута дуже потужно. Ми ніскільки не поступаємося Заходу, а в деяких моментах навіть спрацьовуємо краще. Той самий Тарас Миколайович казав, що в Польщі йому не було що дивитися. Інша справа, коли говорити про оснащення, то тут вони пішли далеко вперед. А ось з операціями, які ми робимо, не порівняти. Розповім про один з цікавих випадків. До нас потрапив хворий, який важив 150 кг, з раком лівої легені. Зробили йому бронхоскопію, проконсультувався з професором, який є великим професіоналом у цій галузі. Він поцікавився, як пацієнт переніс бронхоскопію. Дізнавшись, що задовільно, порекомендував робити сміливо. Йому планувалася пульмонестомія. Але оскільки у хворого були проблеми з серцем, від операції довелося відмовитися. У нього була аритмія. У Польщі, як казав Тарас Миколайович, таким хворим через значну вагу відмовляють відразу. У них завищений ризик і їм необхідно схуднути. А це не так просто. Ясно, що через півроку такий хворий із зрозумілих причин уже не прийде.

– Яка нова техніка останнім часом прийшла на допомогу лікарям Вашого відділення?

– Отримали фібронкоскоп. Ц дає нам можливість самим робити бронхоскопії. На сьогоднішній день у нас зроблено майже 250 бронхоскопій. Деяким пацієнтам цю процедуру доводиться робити декілька разів. Практично ми замкнули на себе всю бронхоскопію обласної лікарні. Досвід у цьому маємо досить великий. Я ще починав бронхоскопію у тубдиспансері, де працював певний період. Це були 1985-1989 роки. Я починав бронхоскопію жорстким тубосом. Зараз цей метод застосовується лише при сторонніх тілах дихальних шляхів і при різних ендоскопічних операціях. Одну таку робили і в цьому році. Ми зрізали пухлину і на другий день хворий встав і сказав, що він як на світ народився. Йому стало краще, легеня почала дихати.

– Ви десь вдосконалювали свої практичні навички?

– Звичайно, якщо починати з моєї трудової діяльності, то в 1987 році побував на тримісячних курсах торакальної хірургії в онкоцентрі в Тбілісі. Був там і в дитячій республіканській лікарні. Потім два роки у Києві, в ординатурі з торакальної хірургії, місяць стажувався в інституті раку, тож добре знаю, куди має рухатися торакальна хірургія. Бажано тільки мати краще обладнання, тороскопічну стійку. Цьогоріч, у жовтні був на майстер-класі у Львові, куди приїжджав іспанець з китайцем. Цей іспанець працює в Шанхаї в торакальному центрі, де роблять майже 15 тисяч торакальних операцій в рік, що значно більше, ніж робить вся Євроа. Він нам показував майстер-клас на двох операціях. Безперечно, що це значне підвищення професійного рівня. Але все, безумовно, впирається в апаратуру. Адже світ рухається вперед Ми також не стоїмо на місці, вдосконалюємося. Епоха рукоділля у хірургії минула.

Ще хочу додати, що до нас приїжджають лікуватися і з інших областей. Недавно оперував пацієнтів з Львівщини, Рівненської області, з Києва. Це свідчення нашого зростання та професійного вдосконалення. Є іще один нюанс: у нас дешевше. Мені кілька разів телефонували з Києва і цікавилися, чи у нас справді постійно багато операцій. Торік у нас пішов великий потік хворих.

Усіх вітаю з прийдешніми Новорічними святами!

We are simply the best! (Ми є найкращими) – мовив на завершення нашої зустрічі Володимир Мар’янович, якому я вдячний за розмову.

Володимир ПРИХОДЬКО.