→Рубрики →Кримінал

Ножем – у серце батька

Сімейний ювілей закінчився кривавим убивством.

Щасливими не назовеш тих сорок років, які прожило подружжя Поліщуків із Ківерцівщини. Бо хоча й родилося в них двійко синів, а потім – онуки, втім із главою сімейства Петром ніколи легко не було.

На те, що любив випивати, вже ніхто й уваги не звертав. А от що від горілки ставав на звіра схожий, дійсно лякало. Бо тоді давав волю не тільки кулакам. Не раз він жбурляв у рідних усе гостре та ріжуче. Іноді хапав навіть вила та сокиру.

Сусіди Поліщуків постійно прихищали «бідну Гальку», коли жінці вже не сила було витримати побої або коли в руках Петра опинялася холодна зброя. «Кухонного ножа він постійно тримав у себе під подушкою. Коли чоловіка в хаті не було, того ножа я на кухню відносила – від гріха подалі. Та тільки старий виявляв пропажу – знов клав зброю під подушку. Як-то з головою щось було не в порядку», – розповідала дружина Галя.

Та й синам від батька діставалося. Кілька років тому під час сварки Петро від погроз перейшов до діла й ледь не зарізав свого старшого сина Андрія.

«Рани були дуже тяжкими, – підтверджували лікарі. – Тож хлопцеві дивом вдалося вижити».

За таку жорстокість Петро опинився в тюрмі. Відсидів. Але сказати, що вину усвідомив, покаявся, змінився? Ні. Повернувшись додому, знову взявся пити, дебоширити, рідним погрожувати.

Винятком не стало і родинне свято – 40 років, відколи вони з Галею одружилися. Привітати батьків із ювілеєм прийшли двоє синів, невістка з онуками.

Андрій, який дивом вижив від «татового виховання», мав до Петра особливу «любов». А от менший Іван старався жити мирно. Рідні та знайомі в один голос казали: «В нього із батьком були приязні стосунки. Ніяких претензій один до одного не мали».

Тож і на святкуванні ювілею троє чоловіків, як годиться, випили. Сварок чи непорозумінь за чаркуванням не виникало, й надвечір гості зібралися йти додому.

«Близько сьомої години я разом із чоловіком Іваном та дітьми вийшли на вулицю. Коло воріт зупинилися попрощатися. Іван присів на траві покурити. Свекор чогось до хати вернувся. Мати – за ним. Аж раптом почувся свекрушин крик», – згодом відтворювала події невістка Поліщуків.

Іван довго не чекав, забіг у будинок і застав картину: батько замахується на матір саморобним ножем, із коси.

«Я злякався за її життя. Відштовхнув убік і став перед батьком. Той зі злістю різонув по мені косою», – пригадував Іван.

«Старий розсік синові ліву щоку, губу, праве плече. Побачивши в сина кров, я теж перелякалася. Вхопила віника і вибила ножа з рук старого», – додавала матір.

Та главу сімейства це ще більше розлютило. В ту мить, коли Іван казав матері втікати на вулицю, батько підбіг до столу, вхопив там іншого ножа й зі словами «Всіх поріжу!!!» кинувся на сина.

Що відбувалося далі, ніхто не бачив. Тому вірити лишалося тільки Іванові.

«Я намагався боронитися. Підняв догори батькові руки. З лівої забрав ножа. Старий налягав на мене. Я відступав. Аж раптом зачепився за килим і став падати спиною на землю. Батько по інерції – на мене. Ми опинилися на підлозі. А коли старий піднявся, я побачив ніж у його грудях», – озвучував молодший із синів.

Підвівшись, Петро простогнав: «От і все». Та зігнутий побрів до ліжка.

«Я саме дивився телевізора, як батько зайшов до маленької кімнати, – пригадував старший із синів, Андрій. – Старий був до пояса роздягнутий. Тож я відразу побачив рану у нього в грудях. Але крові не було. Доки набирав номер швидкої, забігла матір».

Побачивши зблідлого Петра, Галя зойкнула та кинулася на вулицю. «Старий наш мертвий! Що ж ти накоїв, сину!» – заголосила.

«Почувши таке, я теж забігла до хати. Свекор лежав на ліжку. Кров із грудей била фонтаном! Ми стали прикладати рушника до рани. Обливати водою. Нічого не помагало», – переповідала невістка.

Доки матір на вулиці причитала, а Іван її заспокоював, до села вже мчали оперативники Ківерцівського райвідділку міліції та швидка Цуманської лікарні. Прибувши на місце події, вони спершу побачили закривавленого Івана, а згодом виявили в хаті чоловіка, який не подавав ознак життя.

«На тілі потерпілого було зафіксовано множинні синці розміром 1,2-1,3 сантиметри, а на грудній клітці в проекції четвертого міжреберря – колото-різане ушкодження лінійної форми», – записав у протоколі фельдшер районної лікарні.

У свідоцтві про смерть Петра логічним продовженням стали слова: «Причина смерті – гостра крововтрата внаслідок проникаючого колото-різаного поранення грудної клітки з пошкодженням серця».

Очевидці кривавого святкування, а це дружина загиблого Галина, її старший син Андрій та невістка, намагалися вигородити Івана. Вони розповідали і за кримінальне минуле старого, і за жорстокість у поводженні з дітьми та дружиною. Андрій навіть казав, буцімто бачив, як батько падав і сам наткнувся на ножа, а потім той ніж опинився на підлозі коло печі.

Згадували свідки і жаль самого підозрюваного, який не розумів, як узагалі подібне могло статися, та до останнього визнавав свою вину лише частково.

На бік Івана стали сусіди, котрі дали виключно позитивну характеристику. І хвилювалися люди не лише за молодого чоловіка, а й за долю трьох його діток та дружини.

Однак експерти, дослідивши особливості травмування Петра, озвучили невтішні для Івана результати. Нахил, із яким лезо увійшло в тіло загиблого, а також глибина рани (13 см) свідчать про те, що Петро не міг із такою силою наштовхнутися на ніж.

«Це був сильний сконцентрований удар», – резюмували фахівці. А тому під час слухання справи підсудному інкримінували злочин за ст. 118 Кримінального кодексу України: «Умисне вбивство».

Злочин у стані алкогольного сп’яніння (Іван дійсно перед нанесенням удару випив) став мінусом під час обрання покарання. Позитивна характеристика чоловіка за місцем проживання і прохання постраждалої (тобто матері) суворо не карати сина додали плюсів. Але суд вирішив, що Івана таки доведеться ізолювати від суспільства.

Вирок, оголошений колегією суддів Луцького міськрайонного суду, підвів риску у справі з убивством: один рік і шість місяців позбавлення волі.

Але якщо такий вердикт не влаштує котрусь зі сторін судового процесу, апеляцію можна подати ще у квітні.

Оксана БУБЕНЩИКОВА.

Від редакції. З етичних міркувань імена учасників цієї кривавої драми змінено.