Ножем – у серце батька
Сімейний ювілей закінчився кривавим убивством.
Щасливими не назовеш тих сорок років, які прожило подружжя Поліщуків із Ківерцівщини. Бо хоча й родилося в них двійко синів, а потім – онуки, втім із главою сімейства Петром ніколи легко не було.
На те, що любив випивати, вже ніхто й уваги не звертав. А от що від горілки ставав на звіра схожий, дійсно лякало. Бо тоді давав волю не тільки кулакам. Не раз він жбурляв у рідних усе гостре та ріжуче. Іноді хапав навіть вила та сокиру.
Сусіди Поліщуків постійно прихищали «бідну Гальку», коли жінці вже не сила було витримати побої або коли в руках Петра опинялася холодна зброя. «Кухонного ножа він постійно тримав у себе під подушкою. Коли чоловіка в хаті не було, того ножа я на кухню відносила – від гріха подалі. Та тільки старий виявляв пропажу – знов клав зброю під подушку. Як-то з головою щось було не в порядку», – розповідала дружина Галя.
Та й синам від батька діставалося. Кілька років тому під час сварки Петро від погроз перейшов до діла й ледь не зарізав свого старшого сина Андрія.
«Рани були дуже тяжкими, – підтверджували лікарі. – Тож хлопцеві дивом вдалося вижити».
За таку жорстокість Петро опинився в тюрмі. Відсидів. Але сказати, що вину усвідомив, покаявся, змінився? Ні. Повернувшись додому, знову взявся пити, дебоширити, рідним погрожувати.
Винятком не стало і родинне свято – 40 років, відколи вони з Галею одружилися. Привітати батьків із ювілеєм прийшли двоє синів, невістка з онуками.
Андрій, який дивом вижив від «татового виховання», мав до Петра особливу «любов». А от менший Іван старався жити мирно. Рідні та знайомі в один голос казали: «В нього із батьком були приязні стосунки. Ніяких претензій один до одного не мали».
Тож і на святкуванні ювілею троє чоловіків, як годиться, випили. Сварок чи непорозумінь за чаркуванням не виникало, й надвечір гості зібралися йти додому.
«Близько сьомої години я разом із чоловіком Іваном та дітьми вийшли на вулицю. Коло воріт зупинилися попрощатися. Іван присів на траві покурити. Свекор чогось до хати вернувся. Мати – за ним. Аж раптом почувся свекрушин крик», – згодом відтворювала події невістка Поліщуків.
Іван довго не чекав, забіг у будинок і застав картину: батько замахується на матір саморобним ножем, із коси.
«Я злякався за її життя. Відштовхнув убік і став перед батьком. Той зі злістю різонув по мені косою», – пригадував Іван.
«Старий розсік синові ліву щоку, губу, праве плече. Побачивши в сина кров, я теж перелякалася. Вхопила віника і вибила ножа з рук старого», – додавала матір.
Та главу сімейства це ще більше розлютило. В ту мить, коли Іван казав матері втікати на вулицю, батько підбіг до столу, вхопив там іншого ножа й зі словами «Всіх поріжу!!!» кинувся на сина.
Що відбувалося далі, ніхто не бачив. Тому вірити лишалося тільки Іванові.
«Я намагався боронитися. Підняв догори батькові руки. З лівої забрав ножа. Старий налягав на мене. Я відступав. Аж раптом зачепився за килим і став падати спиною на землю. Батько по інерції – на мене. Ми опинилися на підлозі. А коли старий піднявся, я побачив ніж у його грудях», – озвучував молодший із синів.
Підвівшись, Петро простогнав: «От і все». Та зігнутий побрів до ліжка.
«Я саме дивився телевізора, як батько зайшов до маленької кімнати, – пригадував старший із синів, Андрій. – Старий був до пояса роздягнутий. Тож я відразу побачив рану у нього в грудях. Але крові не було. Доки набирав номер швидкої, забігла матір».
Побачивши зблідлого Петра, Галя зойкнула та кинулася на вулицю. «Старий наш мертвий! Що ж ти накоїв, сину!» – заголосила.
«Почувши таке, я теж забігла до хати. Свекор лежав на ліжку. Кров із грудей била фонтаном! Ми стали прикладати рушника до рани. Обливати водою. Нічого не помагало», – переповідала невістка.
Доки матір на вулиці причитала, а Іван її заспокоював, до села вже мчали оперативники Ківерцівського райвідділку міліції та швидка Цуманської лікарні. Прибувши на місце події, вони спершу побачили закривавленого Івана, а згодом виявили в хаті чоловіка, який не подавав ознак життя.
«На тілі потерпілого було зафіксовано множинні синці розміром 1,2-1,3 сантиметри, а на грудній клітці в проекції четвертого міжреберря – колото-різане ушкодження лінійної форми», – записав у протоколі фельдшер районної лікарні.
У свідоцтві про смерть Петра логічним продовженням стали слова: «Причина смерті – гостра крововтрата внаслідок проникаючого колото-різаного поранення грудної клітки з пошкодженням серця».
Очевидці кривавого святкування, а це дружина загиблого Галина, її старший син Андрій та невістка, намагалися вигородити Івана. Вони розповідали і за кримінальне минуле старого, і за жорстокість у поводженні з дітьми та дружиною. Андрій навіть казав, буцімто бачив, як батько падав і сам наткнувся на ножа, а потім той ніж опинився на підлозі коло печі.
Згадували свідки і жаль самого підозрюваного, який не розумів, як узагалі подібне могло статися, та до останнього визнавав свою вину лише частково.
На бік Івана стали сусіди, котрі дали виключно позитивну характеристику. І хвилювалися люди не лише за молодого чоловіка, а й за долю трьох його діток та дружини.
Однак експерти, дослідивши особливості травмування Петра, озвучили невтішні для Івана результати. Нахил, із яким лезо увійшло в тіло загиблого, а також глибина рани (13 см) свідчать про те, що Петро не міг із такою силою наштовхнутися на ніж.
«Це був сильний сконцентрований удар», – резюмували фахівці. А тому під час слухання справи підсудному інкримінували злочин за ст. 118 Кримінального кодексу України: «Умисне вбивство».
Злочин у стані алкогольного сп’яніння (Іван дійсно перед нанесенням удару випив) став мінусом під час обрання покарання. Позитивна характеристика чоловіка за місцем проживання і прохання постраждалої (тобто матері) суворо не карати сина додали плюсів. Але суд вирішив, що Івана таки доведеться ізолювати від суспільства.
Вирок, оголошений колегією суддів Луцького міськрайонного суду, підвів риску у справі з убивством: один рік і шість місяців позбавлення волі.
Але якщо такий вердикт не влаштує котрусь зі сторін судового процесу, апеляцію можна подати ще у квітні.
Оксана БУБЕНЩИКОВА.
Від редакції. З етичних міркувань імена учасників цієї кривавої драми змінено.
- Коментуйте FaceBook
- Коментуйте ВКонтакте
ТОП Новини
Гриблянка по-закарпатськи Ухилянт не розкаявся Родині загиблого Сергія Демчука вручили посмертну нагороду Героя Як «годує» ліс Остання путь Василя Мазурика Представники влади Волині вклонились памʼяті видатного державотворця На Волині трапилось три ДТП з постраждалими Волинська ОВА підписала Меморандум про співпрацю з ТзОВ «Ю-Контрол» Ворог отруїв дружину керівника ГУР? Новий потяг до Будапешта та Відня буде їхати через ЛуцькІнтерв'ю


- Опитування
- Результати