Сторінки щоденника
(березень 2014 р.)
«Майбутнє України требавибудовувати уже сьогодні»
Що мені відклалось в скарбничку пам’яті після зустрічі з «Днем», у Луцьку, в Східноєвропейському національному університеті імені Лесі Українки, де в науковій бібліотеці вишу проходила зустріч з газетою «День». Це було справді так – зустріч не тільки з редактором, а саме з газетою, творчий колектив якої Лариса Олексіївна Івшина очолює. Запрошені на це дійство розкошували, прямо таки «кайфували!» в межах і поза заданою програмою.
Фотовиставка найкращих світлин фотоконкурсу «День»–2013», презентація нової збірки «Підривна література» з Бібліотеки газети. Цю серію широко представлено такими беззаперечними авторитетами в царині історичних досліджень як Іван Огієнко, Вячеслав Липинський, Степан Бандера (з передмовою Петра Кралюка!), Ліна Костенко і ще низкою відомих імен. Тепер я маю ці книги… До речі, щиро вдячна за царський подарунок від знаної в Луцьку людини – це книга Джонса Мейса «Мертві вибрали мене», теж з Бібліотеки газети. Її, як і інші книги, можна було придбати на ятці «Дня». Кортить ще мати «бабусю» Бібліотеки газети – за відгуками-суперкнигу! – це «Україна Іncognita». Сьогодні особливо важливо для читача, що в книзі є такі статті як «Римський світ на півдні України», «Севастополь – місто чиєї слави?», автор-відомий філософ Сергій Борисович Кримський. В цій же книзі розміщена його стаття про Софію Київську… Це ті необхідні нам сьогодні історичні фрески, які є посилом і в день сьогоднішній, і в наше завтра. Ми переконуємося ще і ще раз, що саме незасвоєні уроки минулого дозволяють горе-політикам уседозволеність, яка болюче б’є по сьогоденню.Торувати шляхи в успішне майбутнє України (з допомогою в тому числі й історичних знань) – таке завдання поставив перед собою колектив газети «День» і успішно працює в цьому напрямку. Я читач газети зі стажем. Сорок літ віддано журналістиці. Працювала в ЗМІ і кореспондентом, і редактором газети, і на радіо, маю власний погляд і оцінку праці колективу газети «День» в наш непростий час змін.
Хочеться подякувати пані Наталі Яворській і її команді за злагоджену, чітку роботу з аудиторією читачів, що підходили, брали книги, буклети, гортали, читали, радились і приймали рішення, яку книгу придбати. На всі питання пані Наталя давала вичерпні, точні відповіді. Імпонувала висока культура спілкування… Європейський стиль!!! Так, ятка з книгами бібліотеки газети «День» – це також один з «брендів» заходу.
Із унікальною фотовиставкою фотоконкурсу «День» – 2013» раджу призначити побачення – осмислення всій Україні, куди тільки газета «День» з своїм дітищем завітає. «Майдан», «Небесна сотня» не відпустять вас і півгодини, і годину, і більше… Ви переглянете фоотосвітлини і раз, і вдруге, і втретє… Вони прикують ваш зір, ваше серце, ваші думи-міркування…
Наче з ікон зійшли лики українців – наших бабусь і дідусів. Це щось особливе, вселенське… Мудрість, біль, радість, любов, добро і зло.
А ще обличчя ровесників моєї внучки-студентки, і внука-шестикласника… Вдивлялася в них – і клубок щемко підкотив під горло… Такі красиві, світлі! Майбутнє моєї країни – саме вони, молоді, його вже засіяли подвигом Небесної сотні і так заявили про себе, що весь світ ахнув: «Оце Україна! Оце українці! Оце нація! Оце народ! Слава, слава Україні!!! Героям слава!!!». Здається, такі пафосні слова, але в світлі подій листопада, грудня 2013 р. і січня, лютого, березня 2014 р. звучать так природно… Природно, бо таким є сьогоднішнє буття в Україні. Ми всі наче білі янголи летимо в майбутнє, поєднані спільною бідою – в Україну прийшов окупант, сусід, який називав себе братом, а виявився великошовіністичним російським «наці» з імперськими амбіціями і фашистським почерком. Цей «брат» знає тільки одну мову – мову насильства!
…Спілкування з редактором газети «День» мала особисте – «очі в очі» – і досить тривале, в формі діалогу, бо наболіле в мені шукало мудрого співрозмовника… Ми з Ларисою Олексіївною знайомі вже років із шість – вона була запрошена на ІІІ канал українського радіо «Культура. Духовне відродження» на одну з передач в якості «знакової постаті». Так в ефірі відбулось наше знайомство. Потім в №226 за 12 грудня 2009 року газета «День» опублікувала мою статтю «Син землі сибірської». Завдяки тому, що видання «тримовне» – видається українською, російською і англійською мовами, сьогодні відвідувачі музеїв велета світової літератури, яким ще при житті став Віктор Петрович Астафьев, можуть прочитати це число газети «День» і в рідній письменникові сибірській Овсянці, що поблизу Красноярської ГЕС, і в музеї Віктора Петровича Астафьєва в Красноярську, і в музеї Західносибірського медичного університету імені В. Ф. Войно-Ясенецького (святителя-хірурга Луки) і в наукових бібліотеках вузів міста Красноярська… І це знаково, це свідчить про мудру далекоглядну видавничу політику колективу редакції, бо одна лиш українська версія газети не мала би такого резонансу!
… «Мої університети» – під такою назвою в 2005 році вийшла книга Л. Івшиної. Маю її з автографом автора… І розумію, що продовження буде. І про цю зустріч зі студентами Східноєвропейського національного університету імені Лесі Українки і лучанами – читачами газети «День» теж буде мова. Цей захід спонсорував «Фонд Ігоря Палиці – Новий Луцьк». Хороше діло зроблене хорошими людьми! Спасибі…
… «Майбутнє України треба вибудовувати уже сьогодні – в свідомості громадян» – ось що поєднало усі діалоги, зустрічі, знайомства з бібліотекою «Дня» і новою серією «Підривна література», з фотовиставкою «День» – 2013», через спілкування поза програмою…
Як поширити територію розуму? Треба, треба усвідомити наслідки НЕ читання… Про російські ЗМІ та внутрішнє роззброєння; про самоаналіз і патріотизм; про закономірність ситуації в країні… і ще десятки «про» були темою діалогів… Бо Лариса Івшина на початку спілкування заявила: «Наша зустріч має відбуватися в формі діалогу… Ви запитуєте, ви апелюєте, ви опонуєте, ви відстоюєте свою точку зору… Пропонуєте – дійте!!! Тільки так! Гартуйте себе в ділі…»
Особисто на моє болісне: «Я прожила серед росіян 30 літ і думала, що знаю їх…», Лариса Івшина сказала: «Сьогодні Росія вже інша, це вже не є Росія цього велетня духу Віктора Петровича Астафьева. В цій країні сьогодні культ російського великодержавного імперського шовінізму…»
Зустрічалася Лариса Івшина з лучанами 7 березня 2014 року. Реальність «ПІСЛЯ» мені не могла приснитись в найстрашнішому сні – вона перевершила всі прогнози: Росія порушила кордони суверенної держави – моєї України, під дулами автоматів провела референдум на захопленій території, рішенням – одностайним (а хотілось написати «одностадним») – свого законодавчого органу – Державної Думи РФ приєднала Крим до Російської Федерації… Розлучаємося з ілюзіями… Який братній народ, коли росіяни «ликуют» від такого рішення Госдуми?! Тих, хто засуджує політику Путіна щодо України, в Росії сьогодні – меншість. Бацила шовіністична вже розрослась до рівня злоякісної пухлини, причому, в самій критичній, IV-ій останній стадії. Ця країна знає сьогодні тільки одну мову – мову насилля. Путінську Росію спинить сьогодні тільки світ… Тільки світ і Україна… При умові, що політики українські будуть дбати про державу, а не про свій гаманець.
Євгенія КИРИЛЮК
місто Луцьк.
- Коментуйте FaceBook
- Коментуйте ВКонтакте
ТОП Новини
Ворог отруїв дружину керівника ГУР? «Нас на русскую бабу проміняв»? Мудрик став на хибну стежку Тимощука? Через Волинську митницю ввезли майже 425 тисяч тонн благодійних пожертв Луцька картонно-паперова фабрика – один із лідерів по працевлаштуванню ВПО на Волині Ковельська громада виручила на торгах понад 35 млн грн від продажу земельних ділянок У Нововолинську працюватиме мобільна бригада БФ “Право на захист” Вареники з бобом по-волинськи Удесяте під суд Шість медичних автомобілів від латвійських партнерів Камінь-Каширська міськрада передасть для... У Володимирі діятиме благодійна їдальняІнтерв'ю


- Опитування
- Результати