Сторінками минулого. 24 червня 2020 року

Сторінками минулого. 24 червня 2020 року

40 років тому

Ложки для Москви

«Волинь славиться майстрами місцевих сувенірів. Це розписні ложки, виготовлені умільцями з Камінь-Каширського лісгоспзаг, шкатулки і тарелі, які різьблять майстри з Ківерців. Ці сувеніри мали великий успіх на міжреспубліканському ярмарку по заготівлі і продажу галантерейних і парфюмерно-косметичних товарів у Москві».

(«Радянська Волинь», 1980 р.).

30 років тому

Два прапори

«12 липня 1990 р. рішенням №2/6 Луцька міська Рада народних депутатів відновила на території м. Луцька національну символіку: синьо-жовтий прапор, Герб – Тризуб, а також Гімн – «Ще не вмерла Україна…». На мітингу з нагоди підняття над міськрадою синьо-жовтого прапора міський голова Антон Кривицький сказав: Тож нехай наші символи об’єднують усіх, незалежно від віку, національності і віросповідання, в один народ, який прагне свободи і прогресу… Згодом Антон Федорович прокоментував цю подію: «Було тоді 122 депутати, з них 69 – комуністи. Вони проголосували проти. Я зробив перерву і сказав: «Шановні, все одно той прапор буде. Ми дійдемо до того!». І – рішення відбулося. Якийсь час біля входу в міськраду висіло два пропар та висіли два герби – УРСР і Тризуб».

(«Луцький замок», 2011 р.).

20 років тому

Міліція і преса

Начальник Луцького міськвідділу внутрішніх справ полковник міліції Сергій Швачка (був убитий у під'їзді житлової багатоповерхівки у м. Луцьку 11 травня 2002 р., злочин досі не розкрито, – ред.)  на прес-конференції заявив: «Міліція повинна бути відкритою для працівників засобів масової інформації. За винятком, звичайно, питань пов'язаних із оперативно-розшуковою діяльністю. Є речі, які ми не висвітлюємо не лише перед журналістами, але навіть перед деякими нашими працівниками…Мені дуже приємно як новому керівникові міськвідділу, що в пресі та на телебаченні проводять опитування, що люди думають про міліцію».

(«Віче», 2000 р.).

10 років тому

100 гривень… за німця

«У володимир-волинському селі Яковичі біля церкви Флора і Лаври вирішили прокопати газолін. І – знайшли людські кістки! З'ясувалося, що то німецькі військові поховання часів Другої світової війни. Згодом і старожили підтвердили: тут у 1944 р. стояли дерев'яні хрести, які з часом зруйнувалися… Після знахідки до сільради звернувся керівник Робочої групи Німецької спілки по догляду за військовими похованнями в Україні Ульріх Шрьодер. Запропонував перенести рештки солдатів Вермахту на централізоване кладовище в с. Потелич Львівської обл. Селяни погодилися, але поставили умову, щоб німці допомогли матеріально з ремонтом церкви та благоустроєм після ексгумації. Домовилися, що німецька Спілка заплатила в сільраду по 100 грн за кожних 2 метри розкопаної землі. В результаті знайдено 24 скелети, ще 3-4 треба шукати…». 

(«Волинська газета», 2010 р.).

На фото з архіву: під час ексгумації солдатів Вермахту в с. Яковичі.

Підготував

Сергій ШРАМЧУК.