Іваничівський гамбіт

Іваничівський гамбіт

Місцева преса під пресом?

Те, що у царині комунальних та державних засобів масової комунікації назріли зміни, нині розуміє чи не кожен. І ось перша ластівка: національне телебачення має стати суспільним. Чітко означені функції, котрі мало чим різняться від попередніх, про механізми та деталі – як води в рот набрали. І тут хочеш чи ні, а напрошується старе, як світ: «Свежо преданьице, да верится с трудом»… Чи не виллється реформа у банальну заміну таблички на дверях гендиректора? Скільки того діла: було національне – стало суспільне, була обласна держтелерадіокомпанія – став корпункт… А все тому, що «змінювати все» у нас зазвичай беруться ті, кому до того, м’яко кажучи, руки не лежать. Не все гладко і на рівні районів.

Як не дивно, одним із перших пунктів прицільної уваги нової влади на Іваничівщині стала не якась чиновницька структура, де навіть двері відчиняються за гостинець, а… маленький колектив редакції районної газети «Колос» на чолі із заслуженим журналістом України Валентиною Петрощук.

Двічі на тиждень колектив іваничівського видання «Колос» (у штатному розписі усього 7 посад, із них тільки 3 належать творчим працівникам) видає газету, співзасновниками якої разом із ним є райрада та райдержадміністрація. Приміщення редакції розташоване хоч і на вулиці з гучною назвою Грушевського, але в досить скромних апартаментах, зарплати теж скромні. Левова частка друкованої площі – за місцевими новинами і розповідями про людей Іваничівщини, але значна її частина – під численними розпорядженнями, проектами, звітами структур виконавчої та представницької влади району.

На початку квітня, представляючи іваничівцям нового керівника райдержадміністрації Андрія Бадзюня, котрий прийшов на зміну Лідії Томашевській, голова облдержадміністрації Григорій Пустовіт наголосив на необхідності проведення кадрових змін. Однак чи не перша зміна, виявилося, має стосуватися не якогось чиновника-корупціонера, а – головного редактора «Колоса». Озвучили й причину: газета не писала про Майдан. Хоча сама редактор упевнена: причина тут одна – це її позиція. Зокрема, вважаючи, що районна влада під керівництвом Лідії Томашевської для добробуту Іваничівщини зробила більше, як ніяка інша в період незалежності, Валентина Петрощук як депутат не віддала свій голос проти Томашевської. Зробила – по совісті. Про це, до речі, говорила і на недавній зустрічі з журналістами…

Тепер же їй наполегливо пропонують написати заяву і піти з посади. А колективу просять передати: не піде редактор – не матимуть роботи, бо… не виділять гроші з бюджету. Мало того, згодом керівники повідомили про намір створити комісію (це в той час, коли перевірки ЗМІ в державі заборонено за вказівкою в. о. Президента!) для перевірки редакції. Ще згодом – внесли питання про звіт редактора на сесію райради і повідомили про бажання змінити статут редакції. Попри те, що розробка, прийняття та внесення змін до статуту належать виключно до компетенції лише одного із трьох співзасновників – трудового колективу редакції. Два інших мають опікуватися витратами, пов’язаними з передплатою, розповсюдженням газети, друком, оплатою праці журналістів – і все.

Валентина Петрощук, яка працює в «Колосі» 40 років, із них 13 – головним редактором, писати заяву на звільнення відмовилася: «Кому я заяву маю писати? Сама собі? Я казала нашим керівникам: маєте претензії – приходьте в колектив, говоріть. Жодної такої зустрічі не було. Упевнена, що нинішні голови не передплачують нашої газети і не читають її. Натомість дорікають за те, що друкували багато матеріалів про роботу тодішньої влади. Не одні ми їх друкували! Запитують, чому ми не публікували іншої точки зору. Так жодного спростування на ці публікації не було! Зрештою, ми й продовжуємо висвітлювати діяльність української влади. Для прикладу, недавно отримали з адміністрації матеріали, що висвітлюють точку зору в. о. Президента України, Голови Верховної Ради України Олександра Турчинова на розвиток подій у державі».

Її позицію поділяє колектив, котрий відстоює право самостійно визначати редакційну політику. У протоколі зборів трудового колективу ще від 11 березня ц. р записано: «Повноваження редактора районної газети «Колос» Петрощук В. П. трудовий колектив підтверджує і засуджує тиск окремих політиків на редактора та газету в цілому». А статут видання каже: «Редакцією керує редактор, який обирається загальними зборами колективу. Його кандидатура погоджується зі співзасновниками». І поки голови райради (Віктор Вілентко) та райдержадміністрації (Андрій Бадзюнь) ведуть неофіційні перемовини з Валентиною Петрощук, редакція – у підвішеному стані. Розмови позаочі даються взнаки, люди бояться втратити робоче місце.

Спробу обговорити тему тиску на районну газету нові керівники Іваничівщини сприйняли скептично. Але все-таки дали зрозуміти, що у намірі змінити редактора та статут видання – непохитні. Хоча чому ця тема не заслуговує публікації? Як на мене, з’ясування стосунків із комунальною пресою – ніщо інше, як сваволя тих, хто ратує за свободу та демократію. Суть навіть не у редакторові видання. А в тому, що депутати разом із керівниками представницької та виконавчої гілок влади району вирішили: можуть змінити єдине, що гарантує редакції мінімальну незалежність, – її статут. Де, до речі, є й таке: «Редакція, керуючись законодавством, самостійно здійснює політику видання».

Насправді нинішня ситуація – ярмо для працівників усіх без винятку районних ЗМІ: коли, з одного боку, це ніби й самостійні колективи, а з іншого – як прикормлені бюджетними дотаціями карасі. Бо хоч як сумлінно районки будуть інформувати місцевий люд про події, все ж сподобатися ці матеріали мають у першу чергу тим, хто вирішуватиме, давати газеті чергову порцію бюджетного фінансування чи ні. А тому – очевидно: якщо карась і гниє з голови, то голова у цьому випадку – не редактор, а – сам принцип існування комунальної преси, яку час від часу комусь хочеться пресувати.

Після задекларованої реформи телебачення, очевидно, слід чекати і реформи комунальних та державних ЗМІ, згадки про необхідність якої є навіть в програмах деяких кандидатів у Президенти. Втім наразі у столичних коридорах влади не вирішили, що робити з армією місцевих районних, міських чи міськрайонних мас-медіа. То чим тоді є спроби колотити воду на місцях, як не банальним зведенням рахунків?

Олена ЛІВІЦЬКА.

На фото Романа УСТИМЧУКА: редактори місцевої преси, серед яких Валентина Петрощук, спілкуються з головою облдерж-адміністрації Григорієм Пустовітом.

Коментар

Віктор Вілентко, голова Іваничівської райради:


«Формат публікацій районної газети не відображає емоцій, якими живе суспільство. Вона завжди працює в руслі рупора місцевої влади. Одне із останніх моїх прохань до редактора районки стосувалося того, аби мої фото перестали друкувати на сторінках газети. Для цього у мене є офіційний сайт Іваничівської районної ради. Офіційну інформацію ми все одно даємо в газету. Моя думка – роль редакційної політики полягає в тому, що не має так бути: я, царьок, знаходжу неугодного керівника і кажу: «Розмажемо його». І вони розмазують… Так було. А найбільше вбило те, що чотири місяці люди стояли на Майдані – і жодної публікації про це в іваничівській газеті. Ми хочемо людину пенсійного віку заставити мислити по-іншому? Яким чином? Стереотип совковий залишився. Це проблема системи. Добре, сьогодні – так, а завтра прийде узурпатор, скаже районці «к нагє» і – все. А як же та молодь, яка стояла на Майдані, яка гинула? Ми не маємо людей у системі змінити, а саму систему. А щоб це зробити, треба дати вільний ковток повітря. Щоб прийшла людина незаангажована. Колектив тут ні до чого. Він хоче одного: отримувати зарплату. І це – не помста за голосування по Томашевській. Мене не цікавило, хто голосує. Зрадник – завжди зрадник. Нас цікавлять ідейні люди, які мають власну думку. Валентина Петрівна як депутат районної ради від «Єдиного Центру» сповідує ідеї Партії регіонів. Як вона може об’єктивно писати? Як би вона була поза політикою, питань не виникало б».

Андрій Бадзюнь, голова Іваничівської райдержадміністрації:


«Ніяких особистих зауважень до Валентини Петрощук як до людини нема. Народ хоче змін. А я тут і є для того, щоб ці зміни сталися. За два місяці Майдану в газеті не було жодного слова, що в країні щось відбувається, йде Революція гідності, що наш Іваничівський район безпосередньо долучається до київських подій. Це й стало переломним моментом. До колективу ніхто не має претензій. Ви, напевне, думаєте, що хтось хоче розігнати колектив? Ні! Так само статут. Ми просто попросили його подивитися, бо районна державна адміністрація є співзасновником газети. У статуті навіть не вказано, коли його зареєстровано. На мою думку, його склали з порушеннями. Там, наприклад, не визначено частки кожного співзасновника. Але не мені це вирішувати. Для цього є юридичні служби та районна рада».

Михайло Савчак, голова Волинської обласної організації Національної спілки журналістів України:


«Позиція спілки журналістів – у тому, аби всі непорозуміння та конфлікти, які виникають у колективах засобів масової інформації комунальної власності (особливо після виборів або перед ними), вирішувалися згідно з чинним законодавством. Якщо є потреба вносити зміни до статуту, то це треба робити в законний спосіб. Але наміри – очевидні: змінити статут, створити з редакції комунальне підприємство і запровадити контра-ктну систему для головних редакторів, щоб за будь-якої нагоди мати змогу їх звільняти. Є деякі районні ради на Волині, які намагаються монополізувати право на районні газети, мотивуючи це тим, що виділяють гроші на функціонування цих видань. У нинішній ситуації прошу колег, аби вони посилалися на слова нової влади. На першій прес-конференції голови облради та його заступників було сказано, що в тій ситуації, коли хтось буде чинити тиск на пресу, влада в першу чергу зважатиме на думку колективу. Наскільки мені відомо, колектив підтримує Валентину Петрощук».

P.S. 25 квітня районна влада запросила колектив редакції на розмову, під час якої цікавилася, як працівники оцінюють працю редактора. Крім того, попросила копії 9-ти установчих документів. І це в той час, коли перевірки ЗМІ на час виборів заборонено постановою Верховної Ради України. Того ж дня Валентина Петрощук написала заяву до прокуратури про тиск на журналістський колектив.


  • Коментуйте FaceBook
  • Коментуйте ВКонтакте
  • Опитування
  • Результати

Чи варто Україні запровадити візовий режим із громадянами Білорусі та Росії?

Чи варто Україні запровадити візовий режим із громадянами Білорусі та Росії?

Давно пора (612) - 86.1%
Пізно (26) - 3.7%
Яка різниця? (14) - 2%
А як тоді наші заробітчани поїдуть у РФ і РБ? (24) - 3.4%
Мені байдуже (30) - 4.2%