→Регіони →Регіон

Трагедія чи різанина?

«Волинський слід» «на величину волосини» у польських президентських виборах.

Вибори Президента Республіки Польща, які завершилися 12 липня, були направду найбільш інтригуючими та скандальними.

В день другого туру обидва кандидати – діючий Президент Анджей Дуда та опозиційний мер Варшави Рафал Тшасковські – увечері виголосили промови, запевняючи виборців у своїй перемозі.

Навіть після оголошення результатів екзитполів прихильники мера писали в соцмережах, що екзитполи не враховували голосування за межами Польщі. Особливо – у Великій Британії, де 180 тисяч поляків виявили бажання голосувати, та й полонія у США чимала, а свідома польська діаспора не могла проголосувати за консерваторів, лише за Рафала Тшасковські, який вільно спілкується п’ятьма мовами. Так сподівались його прихильники – переважно молоді, освічені жителі міст та більшість мешканців північно-західних воєводств Польщі.

Але противників було трішки більше, бо більше в Польщі глибоко віруючих селян та малоімущих, яким влада напередодні виборів не шкодувала матеріальних подачок. Та й костел підтримував діючого Президента, який навіть задля прихильності виголосив, що ідеологія сексуальних меншин гірша комунізму.

Щодо голосування за кордоном, то на думку шефа опозиційної «Громадянської платформи», організація виборів за межами Польщі була свідомо незадовільною, за що міністр закордонних справ повинен піти у відставку.

Як зауважила «BBC News», це була перемога на волосину, з найменшою різницею між кандидатами від 1989 р.

Але була ще одна обставина, яка схилила результат на величину «волосини». І ця обставина називається «Волинським слідом».

Поясню. Вибори Президента відкладались у зв’язку із коронавірусом, правила змінювались, кандидати теж. Загалом була організаційна мішанина, з якої не було видно кінця. І ось влада оголошує дати першого та другого туру. Ну, нарешті, видихнув виборець. 12 липня, неділя, другий тур. Чом би й ні!

Та задумка влади торкалась не 12 липня, а 11-го. Це – день тиші, агітація не дозволена, рейтинги кандидатів - в минулому, завтра – чесне голосування. А 11-го можна говорити, показувати, дискутувати, писати про все, що не стосується виборів. Що ж це за дата – 11 липня?

Сейм Республіки Польща у 2016 р., коли більшість в ньому складала партія А. Дуди «Право і Справедливість (PiS»), ухвалив нове свято – «Національний день пам’яті жертв людобуйства (мовою оригіналу), скоєного українськими націоналістами над мешканцями Другої Речі Посполитої Польщі».

Як ви напевно здогадались, цей день визначено саме 11 липня. Пригадуєте, тоді ж була прийнята Ухвала про геноцид поляків на Волині, визначено кримінальну відповідальність за публічне заперечення геноциду і т. д. І хоча потім Конституційний Трибунал Польщі визнав неконституційними ряд положень цієї Ухвали, PiS і досі не вніс зміни до законодавства.

Зате у день тиші він провів низку гучних заходів з приводу так званої «Волинської різанини». Заходи ідентифікувались саме з партією Анджея Дуди.

Луцька «Волинська газета», яка відстежувала події, описала їх так:

«Урочистості у столиці Польщі розпочалися з покладання квітів до меморіальної дошки у Польовому кафедральному соборі Війська Польського, присвячене жертвам Волинської трагедії, а також, з богослужіння. Після меси урочистості перемістилися на площу Пілсудського, де представники родин жертв та державної влади запалили свічки...».

Звичайно, публічні ЗМІ широко висвітлювали подію у Варшаві. Звичайно, ні слова про вибори.

Як ви думаєте, меморіальні знаки жертвам «Волинської різанини» розміщені лише у Варшаві? Ні! А скільки їх на теренах сусідньої держави?

Разом із колегою-дипломатом, з яким ми були Ініціаторами створення Інституту дослідів Волині, «Вінніпег-Київ», нарахували понад 250 і збились з рахунку. Чи на цих знаках лише слова скорботи? Залишимо це на совісті, як би іх назвати, шовіністичних елементів.

Одним словом, 11 липня церемоніальний рух по містах і містечках в день тиші був показовий. Дійовими особами були зовсім не прихильники мера Варшави. Рафал Тшасковські навпаки став чи не єдиним кандидатом, хто звернувся до української громади, подякував за допомогу та побажав успіху.

Не змовчали 11 липня і головні польські інформаційні видання. Навіть толерантний і поміркований «Wprost» опублікував ніби то історичне дослідження про Волинь. Читати на ніч не варто. Та є родзинки. Цитую:

«Від Волинської різанини» загинуло 100 тисяч із півтора мільйона поляків, що жили на тих теренах. Наступні 300-400 тисяч змушені були втікати... В польських акціях самооборони в 1943-1947 роках, аж до початку акції «Вісла», загинуло 10-15 тисяч осіб».

Як же так? Анджей Дуда на мітингу в українському містечку Олика Ківерцівського р-ну раніше назвав цифру 5 тисяч загиблих українців. Невже «Wprost» має іншу думку? Ні, просто нове історичне відкриття:

«Частина українських жертв була замордована самими українськими націоналістами за поміч полякам»...

Напередодні 11 липня Посольство України в Республіці Польща поширило повідомлення під назвою «11 липня – спільний біль українців та поляків». Виважений і правдивий зміст. Чи багато польських ЗМІ його опублікувало до виборів? Можливо, вітчизняні медіа захочуть поширити? Варто було б!

Розуміємо, що перед виборами і у них, і у нас потоки дезінформації, маніпуляції, відвертої неправди нерідко фонтанують. Та не варто зачіпати ні наші, ні їхні національні почуття.

На останній зустрічі Президентів України та Польщі Володимир Зеленський запропонував подумати над спільним знаком історичного примирення на кордоні двох держав. Тоді відповіді не прозвучало.

А перед виборами у Польщі відповідь знайшлася – створення «музею людобуйства поляків на Волині» у м. Холмі (місто в Люблінському воєводстві РП, засноване українським Королем Данилом у 1237 р., до примусового виселення українців після Другої світової війни складалося, як і весь повіт, переважно з православних українських мешканців, – ред.).

На шостий рік війни на Сході України наша відповідь формується сама по собі – це була історична трагедія двох народів, велика трагедія і ми щиро сумуємо. Щоб трагедії не повторювались, не слід зазіхати на українські землі, як би вони не були названі: «Новоросія» (мається на увазі кремлівський проект відторгнення територій України на Сході та Півдні нашої держави, – ред.), Бесарабія (йдеться, зокрема, про Буковину та частину Одещини, – ред.), угорська автономія» (на українському Закарпатті, – ред.) чи «Східна Малопольща» (маєється на увазі українська Галичина, – ред.).

Сергій ШЕВЧУК, голова МГО «Волинське братство», м. Київ.

Від редакції. На Волині, починаючи з 5 липня 2020 р., також проводилися публічні заходи, присвячені 77 річниці «Волинської трагедії», яку польська сторона продовжує називати «Волинською різаниною». Зокрема, в Луцькому костьолі РКЦ Святих Петра і Павла було зачитано таке звернення Президента РП Анджея Дуди, текст якого опублікувала газета «Monitor Wolynski»:

«Учасники заходів із вшанування 77-річчя Волинського злочину Луцьк – Павлівка – Гута Пеняцька.

Ваше Преосвященство! Шановні пані та панове!

Волинська різня, жахливий злочин, скоєний проти польського населення Волині та Східної Малопольщі у 1943-1945 рр., як болісний колючий терен у нашій національній пам’яті. Волинська трагедія має універсальний вимір, який шокує всю людську спільноту, всі народи. Це був геноцид, який забрав близько 100 тис. жертв і увійшов в історію як один із найкривавіших масових воєнних злочинів, вчинених проти цивільних осіб під час Другої світової війни.

Ескалація злочину відбулася в липні 1943 р. 11 липня ми згадуємо як символ терору, як кульмінацію різні. У цей день відбулися скоординовані напади на близько 100 сіл, у яких жили поляки, саме тоді, коли люди збиралися в костелах на недільні богослужіння. Одним із найжорстокіших нападів було вбивство жителів містечка Порицьк, нині – Павлівка. Методичні заходи, проведені злочинцями з ОУН-УПА, – яскраве свідчення того, що це була запланована кривава етнічна чистка. Винищення здійснювалося з надзвичайною жорстокістю, жахливої смерті зазнавали чоловіки і жінки, люди літнього віку та діти. До сьогодні неможливо без морального шоку та жаху дивитися на свідчення злочинів. Жодна людина не може бути байдужою до масштабів тієї ненависті та потворного зла, джерелом котрих був безрозсудний націоналізм та зневага до людської гідності.

Я молюся з Вами за душі вбитих і схиляю голову перед їхньою мученицькою смертю. Наша пам’ять про Волинський злочин – це вшанування загиблих, обов’язок, якому ми завжди залишатимемося вірними. Висловлюю велику повагу всім свідкам, родичам жертв і охоронцям правди, котрі протягом багатьох років цю пам’ять культивували. Хочу також висловити глибоку подяку українцям, які в жахливі часи різні допомагали полякам, а також подякувати тим людям доброї волі в Україні, які сприяють вшануванню Волинської трагедії та ретельному вивченню історичних фактів.

Від імені Республіки Польща я хочу висловити сподівання, що наш спільний осуд болісного минулого та рефлексії над історією допоможуть побудувати добре польсько-українське майбутнє. Упродовж останніх майже 30 років, починаючи з моменту, коли Польща стала першою у світі державою, яка в 1991 р. визнала незалежність України, наші країни багато чого досягли завдяки співпраці та дружньому сусідству. Перед нами також стоїть багато спільних стратегічних викликів і, відповідно, загроз, що мають нас мобілізувати. Я твердо вірю, що вивчення історії може нам лише допомогти в успішному протистоянні цим викликам, а не зашкодити. Правда очищає і визволяє, правда зближує людей і народи. Тільки завдяки правді ми можемо впоратися з тягарем пролитої крові і лише на правді ми зможемо творити успішне майбутнє. Болісний крик убитих ніколи не замовкне. Цей крик – це волання про правду і справедливість, про перемогу добра над злом. Ми в боргу перед тими, хто постраждав. Вічна Їм пам’ять!».

Крім цього, 11 липня в смт Павлівка Іваничівського р-ну Волинської обл. України (колишня назва – Порицьк, – ред.) за участі Надзвичайного і Повноважного Посла Польщі в Україні Бартоша Ціхоцькі, Генерального консула РП у Луцьку Вєслава Мазура, представників полонійної громади та місцевого населення відбулися урочистості та богослужіння.

«Monitor Wolynski» наводить слова Бартоша Ціхоцькі щодо неможливості проводити поляками в Україні ексгумацій ні роботи:

«Мені б дуже не хотілося, щоб чергові жести з польського боку закінчувалися пошуками українською владою чергових претекстів, щоб залишити чинними рішення, які неможливо узгодити з дуже популярним в Україні закликом стосовно нас: «Прощаємо і просимо прощення». Одвіку ми живемо – поляки й українці – разом. І ще багато століть ми будемо жити разом. Ми стоїмо перед спільними викликами й загрозами, сьогодні це передусім агресивна політика Росії. Це економічні наслідки пандемії коронавірусу, це кліматичні зміни. Так склалося, що я в липні вже був на Донбасі, охопленому пожежами, буду на заході України, постраждалому від повеней – всюди ми стараємося нести допомогу. Ми стоїмо перед величезним спільним завданням – захист життя, захист сім’ї. Успіхи ми можемо здобути тільки разом, а кожна поразка буде спільною […] Заявляю від імені Республіки Польща: ми прагнемо взаєморозуміння з Україною і віримо, що воно відбудеться».

Потім, як зазначає видання, голова Павлівської об’єднаної територіальної громади Андрій Сапожник сказав:

«Нам потрібно знайти взаєморозуміння та прощення заради майбутнього. Ми повинні працювати спільно, щоби такі трагічні події більше ніколи не відбувалися».

Ієрархи Римо-католицької церкви України та Православної церкви України – єпископ-ординарій Луцької дієцезії Віталій Скомаровські, єпископ-сеньйор Одесько-Сімферопольської дієцезії Броніслав Бернацькі та владика Матфей (Шевчук), єпископ Володимир-Волинський і Турійський РПЦ в Україні (УПЦ МП), помолилися за жертв «Волинської трагедії» біля відкритого 11 липня 2003 р. Президентом України Леонідом Кучмою і Президентом РП Алєксандром Квасьнєвські пам’ятнику польсько-українському примиренню та православної каплиці, збудованої на місці спаленого під час війни костьолу.

За результатами президентських виборів на дільниці, що діяла на території Генконсульства РП у м. Луцьку, 390 польських громадян віддали свій голос за Анджея Дуду, 340 – за Рафала Тшасковські.

На фото прес-служби Президента РП, «Волинської газети» та видання «Monitor Wolynski»: інсталяція на резиденції глави польської держави у переддень виборів; Анджей Дуда; відкритий у 2003 р. у смт Павлівка пам’ятник польсько-українського примирення; лист Анджея Дуди щодо «Волинської різанини»; посол Бартош Ціхоцькі та генконсул Вєслав Мазур під час перебування в смт Павлівка, 11 липня 2020 р.; голосування громадян РП на дільниці в Генконсульстві РП у Луцьку, 12 липня 2020 р.