→Архів

Не мав грошей – отримав золото

Завдяки скарбу чоловік побудував дітям оселю, а дружині подарував Париж.

Обійстя Івана і Надії Гарватів неможливо минути без уваги. Бо хоча розміщене воно далеко від центру Шацька, втім вабить своєю красою. Та й як не вабити: тільки сніг розтанув – увесь двір уже заквітчаний. Хата – ясно-зелена із білою верандою. І навіть скло на вікнах – теж у квітах.

– Це ми з чоловіком за красу змагаємося, – жартами зустрічає господиня дому Надія Семенівна.

А от глава сімейства – чоловік поважний. І не тому, що цьогоріч Іван Петрович 60-ліття святкуватиме. Просто, каже, до будь-якої справи звик ставитися по-серйозному.

– Справ тих у мене ніколи не бракувало. А все тому, що постійно бракувало грошей, – так хитромудро пояснює Іван Гарват. – Тож мусив використовувати свій золотий запас.

І щоб показати, який саме, чоловік простягає мозолясті руки.

Що той «запас» постійно над «дивідендами» працює, свідчить інструмент, у руках із яким Іван Петрович вийшов побалакати. А ще демонструють численні вироби у хаті й надворі.

– Ось цей дім, – показує простору оселю, – звів власними руками, як тільки одружився. І не біда, що будівельної освіти не мав! Разом із батьком, братом та швагром заливали фундамент, цеглинку до цеглинки клали, дах крили, підлогу стелили – словом, від «А» до «Я». Бо вважаю так: не маєш грошей заплатити – сам ставай робити.

Власноруч добудував чоловік і веранду коло хати, а все житлове приміщення обшив «вагонкою».

– Навіть квіти на вікнах – і ті сам зробив, – спішить похвалити Надія Семенівна.

На мій здивований погляд чоловік розказує: коли на заробітках працював у Білорусі, побачив, як тамтешні майстри на склі візерунки малюють. Захотілося й собі спробувати. Тож повернувшись додому, знайшов старого пилососа, запасся піском і так став для веранди квіти видувати.

– Художньої освіти не маю. Та коли в різьбярському цеху працював, навчився потрібний мені малюнок один в один копіювати. З рослинами на склі так само вийшло: пішов на клумбу, квітку побачив, запам’ятав і подібну піском намалював.

Слухаючи таке, вкотре не можу приховати подиву. Однак сам господар результати своєї праці сприймає, як щось другорядне. Мовляв, за свій вік стільки гарних меблів переробив, стільки дерев’яних шкатулок вирізьбив, що квітки на склі – це вже дрібниці.

А от що майстер називає своєю гордістю, так це… Ейфелеву вежу. Не ту, звісно, що в Парижі височіє, а ту, котра Гарватове подвір’я прикрашає.

Аби кожен міг оцінити витвір, умілець Іван її поставив над самою дорогою. Удень «паризьку даму» прикрашають квіти, а вночі освічують ліхтарики від сонячної батареї, вмонтованої всередину вежі.

– Думка зробити щось особливе зріла в голові давно, – зізнається майстер. – Але банальні вози, качелькі, лебеді вже оскомину набили. От і прийшло на допомогу телешоу, на сцені котрого я побачив Ейфелеву вежу.

Аби діяти за усталеним звичаєм – «прийшов, побачив, змайстрував» – Іван Гарват попросив онука роздрукувати з Інтернету зображення споруди. І отримавши чорно-білу картинку, чоловік узявся копіювати її у, так би мовити, 3D-форматі.

– Молоток, 150 метрів дроту і цілу зиму – цок-цок-цок-цок, – дає Іван Петрович майстер-клас. – Частину дротів мав, частину зять привіз, добрі люди дали. Кожен дротик зачищав, іржу знімав, молотком вирівнював і паяв-паяв-паяв…

– Я вже сварила його і на сміх брала, – зізнається Надія Семенівна. – «Чи тобі, діду, зайнятися нема чим, що таку кумедію придумав!» – казала. Але він у мене як уже задумав – мусить закінчити.

Щоб зі спаяних дротів зробити каркас, чоловік не пошкодував грошей на купівлю в магазині кутиків. Самотужки придбав фарбу, якою тричі покривав вежу. А весною, як сніг зійшов, подарував нарешті своїй Наді шматочок Парижа.

– Копію виготовив точну, але з масштабом 1:100. Тобто, якщо французька вежа має висоту 325 метрів, то наша – 3,25, – зазначає майстер. – На другому ярусі навіть ресторанчик прилаштував.

– Але мене в нього не запрошував. Казав: «Моя Надя в печі все одно ліпше приготує», – сміється пані Гарват. – Хоча в нас дійсно так заведено: я займаюся усім, що в домі, а решта – чоловікове.

– В народі ж не дарма прислів’я є: господиню оцінюють по хаті, а чоловіка – по двору, – підтверджує Іван Петрович.

Робота подружжя вже зараз цілком заслуговує на максимальну оцінку. Втім шацький винахідник і надалі хоче обійстям дивувати. Що саме майструватиме – ще не придумав. А може, в секреті тримає? Але після зимового цокання-паяння-фарбування мріє зустріти весну не менш оригінальними сюрпризами.

Оксана БУБЕНЩИКОВА.

Фото автора.