Депутат, закоханий у… гирі

Депутат, закоханий у… гирі

У турійчанина Андрія Книша все почалося з бажання «підкачатися». Бо коли тобі 16, хочеться перед ровесниками м'язами пограти, перед дівчатами – силу показати, та й собі додати впевненості.

Отож, став Андрій навчання зі спортом поєднувати, на тренажери ходити. У ДЮСШ витривалого юнака помітили старші спортсмени, запропонували за гирі взятися. І відтоді (а це майже чверть століття) Андрій Книш не уявляє свого життя без гир.

До речі, пан Андрій власним прикладом розвіяв стереотип, ніби в «качків» чим більші м'язи, тим менший інтелект. Навпаки: заняття спортом не завадили юнаку закінчити школу із золотою медаллю, а університет – із червоним дипломом.

Навіть після здобуття фаху педагога та юриста чоловік зумів поєднати серйозну роботу з регулярними тренуваннями. Тож сьогодні Андрій Миколайович суміщає депутатство в Турійській райраді і – тренерство у дитячо-юнацькій спортивній школі.

На першому оповідач воліє не зупинятися. А от про спорт, каже, міг би хоч увесь день розповідати:

– Не знаю, як це вийшло, але ще в 11-му класі я, місяць потренувавшись, став кращим на чемпіонаті серед школярів Турійщини. Тоді ж, у 1990-му, виконав норматив першого дорослого розряду: 30 разів підняв дві гирі по 24 кілограми.

А відтоді пішло-поїхало: кубки, чемпіонати, спортивні фестивалі. 150 грамот, нагород «ціла тумбочка». Хоча кожен, навіть мінімальний результат давався щоденними виснажливими тренуванннями. Тому витривалість гирьовиків дійсно вражає! До прикладу, на початках, коли правила змагань із гирьового спорту ще не вдосконалили (тобто не вводилися часові обмеження), один атлет міг по шість годин поспіль піднімати гирю кілька сотень разів. Та після випадку на чемпіонаті СССР, коли журі впродовж чотирьох годин рахувало кількість підйомів Федора Усенка, вирішено було лімітувати: 10 хвилин на поштовх і 10 хвилини – на ривок.


Однак повернемося до Турійська. Точніше – до Андрія Книша, який далі розповідає за себе:

– На шкільному випускному отримавши разом із золотою медаллю розрядну книжку спортсмена першого дорослого розряду (її бережу донині), я всерйоз думав вступати до Інституту фізичної культури. Втім батьки порадили вибрати більш «серйозну» спеціальність: мовляв, спорт науці не завада. Звісно, послухав і почав навчання на факультеті історії та правознавства.

По завершенні вузу й отриманні червоного диплома Андрій Книш працював учителем історії та правознавства у Соловичіській школі, паралельно брав участь у різного рівня змаганнях, навіть став чемпіоном області та здобув звання кандидата в майстри спорту. І все це, до речі, – без наставника.

А от перемоги на всеукраїнському рівні завойовувати допомагав заслужений тренер України Сергій Гетьманенко із Херсонщини.

– Знайомство із Сергієм Володимировичем вважаю посланням долі, – пригадує співрозмовник. – Це сталося на всеукраїнських змаганнях, коли я підняв 140 разів гирі по 24 кілограми та «вирвав» 240 разів (за що посів третє місце). Так-от, Сергій Володимирович мене помітив, підійшов і запитує: «Андрей, ты что, без тренера?» – «Так, сам займаюся». – «Да ты уже готовый мастер спорта! Не хочешь у меня тренироваться?» Звісно, я не міг не погодитися. І ось так – за посередництвом телефону – ми співпрацювали.

Коли у 2008-му тренер переїхав до США, Андрій Книш знову став «самостійним». Але вдосконалюватися не закінчив. Причому не тільки у спорті, а й у науці.

– Здобув другу вищу освіту, став юристом, змінив роботу за фахом. А з 2007 року ще й почав у районній ДЮСШ займатися з дітьми, – додає оповідач. – Тож нині є тренером вищої категорії.

Емоції, з якими Андрій Миколайович розповідає за своїх вихованців, без слів показують вагомість цієї справи. Не дарма йде сьогодні мова про те, аби присвоїти панові Книшу звання «Заслужений тренер України».

За які ж досягнення турійчанин здобув таке визнання у світі спорту?

– Офіційно я став працювати у ДЮСШ з 2007 року. Чотири дні на тиждень по три години проводжу заняття з юними гирьовиками (це на додачу до основної роботи! – авт.). Їжджу разом із вихованцями на змагання. Хто закінчить школу, але хоче продовжувати тренування, тих консультую телефоном. Тим паче, що кращі з них отримують не лише гарну фізичну форму, а й запрошення до найпрестижніших вузів України.


Перелічуючи успіхи підопічних, Андрій Книш називає не лише волинян. Львів'янин Михайло Домінюк, майстер спорту міжнародного класу, який торік став чемпіоном світу з гирьового спорту, теж тренується (і теж телефоном) в Андрія Миколайовича. Цими днями хлопець бере участь у чемпіонаті Європи з гирьового спорту в м. Санкт-Петербург, уже зумів там завоювати срібну і бронзові нагороди. А це, вважай, – зелене світло для участі в етапі Кубка світу, який у вересні цього року відбудеться в американському Лас-Вегасі.

– Похвалюся також своїм учнем, майстром спорту Ігорем Скучинським, який входив до десятки найсильніших спортсменів країн СНД, став чемпіоном України у відкритій спартакіаді на першість Державної податкової служби України, а крім того, є чемпіоном Волинської області в категорії до 75 кілограмів, – наводить приклад тренер. – Щоб ви уявили можливості Ігоря: свого часу він встановив рекорд, штовхнувши лівою рукою 24-кілограмову гирю 710 (!) разів за 76 хвилин.

Велику перспективу, на думку співрозмовника, мають також турійчанин Андрій Власюк (КМС). Хлопець навчається у Київській сількогосподарській академії, втім не полишає спорту і навіть став (завдяки тренерові Книшу) бронзовим призером на чемпіонаті України серед студентів.

Юрій Грищук із с. Селець теж під керуванням Андрія Миколайовича став КМС. Спортсмен першого дорослого розряду – Назарій Карпук із с. Дольськ. Нині він – студент однієї зі столичних академій, але з гирями не розлучається, телефоном консультується і як результат – став чемпіоном свого факультету.

Просить наш співрозмовник згадати і Владислава Сорочука – спортсмена другого дорослого розряду, який порава усі мозолі на руках, але таки став срібним і бронзовим призером на змаганнях серед студентів м. Києва.

– Та, мабуть, найбільш титулований серед наймолодших моїх вихованців – кандидат у майстри спорту Олександр Федорук. 17-річний хлопець у березні став чемпіоном обласного відкритого турніру, переміг на чемпіонатах із гирьового спорту, що цьогоріч відбувалися на Львівщині і Тернопільщині, а у квітні здобув срібло серед юніорів на чемпіонаті України в Донецьку! Щоб ви зрозуміли: хлопець, який входить до вагової категорії 78 кілограмів, піднімає 50 разів гирі по 32 кілограми і 95 разів виконує ривок 32-кілограмової гирі.


Але й на таких успіхах потенціал Волині не вичерпується, наголошує Андрій Книш:

– От зараз у мене займаються діти з Турійська та багатьох довколишніх сіл: Кульчина, Соловичів, Сельця. Займаються виключно на власному ентузіазмі. Щоби ввечері потренуватися, мусять або лишатися після школи й чекати сьомої вечора, або самотужки діставатися в райцентр і аж о пів на 9-ту вечора їхати назад. Могли б, звісно, вдома займатися, але гирі купити їм не по кишені (одна 16-кілограмова вартує до 500 гривень), – пояснює Андрій Книш.

Узяти участь у змаганнях – діти теж самостійно поїздку оплачують. Та й тренуються здебільшого взимку, коли не треба батькам по господарству помагати.


Але все одно турійчани вдало виступають. 24 травня вже згаданий Олександр Федорук і 10-класник Андрій Андрійчук із Турійська поїдуть на чемпіонат України в Західному регіоні, який відбудеться у Львові.

– Розповідаючи за результати моїх учнів, укотре запрошую молодь до занять. Тим паче, що сильних і витривалих хлопців нарозхват беруть навчальні заклади наших силових структур, прикордонники, податкова, Державна служба з надзвичайних ситуацій, СБУ, – додає Андрій Книш.

І своїм прикладом тренер іще раз доводить: спорт – це не тільки гарно, а й престижно.

Оксана БУБЕНЩИКОВА.

 

 

  • Коментуйте FaceBook
  • Коментуйте ВКонтакте
  • Опитування
  • Результати

Чи варто Україні запровадити візовий режим із громадянами Білорусі та Росії?

Чи варто Україні запровадити візовий режим із громадянами Білорусі та Росії?

Давно пора (67) - 85.9%
Пізно (3) - 3.8%
Яка різниця? (2) - 2.6%
А як тоді наші заробітчани поїдуть у РФ і РБ? (1) - 1.3%
Мені байдуже (4) - 5.1%