→Регіони →Регіон

Телефони-автомати...

Мало хто зараз пригадає ці рядки зі старої радянської пісні «Плачет девушка в автомате», але несподіване застосування лондонських телефонних будок та ліквідація цього сегменту зв’язку в Україні примусили їх пригадати.

Отже, з 1 лютого у м. Києві демонтували фактично всі вуличні таксофони. До кінця року «Укртелеком», який належить олігархові Рінатові Ахметову, планує повністю завершити цей процес. У компанії пояснюють, що таксофони вже своє віджили, не приносять прибутків, дорогі в ремонті та й, до всього іншого, в Україні не виготовляються…

«З січня до жовтня 2019 року українці розмовляли у таксофонах протягом 380 тис. хвилин, у 2017 р.– 900 тис. хвилин. У середньому щодня з одного таксофона відбувається приблизно 2,5 хвилин розмов. Зараз мережа налічує близько 4,8 тис. таксофонів. Практично усі вони розміщені у містах», – змальовували картину колеги з порталу «Хмарочос» рік тому.

Втім, технічний процес незупинний, тож таксофони поступово зникають у багатьох країнах світу. І чим бідніша держава, тим швидше вони там гинуть. Але чимало де їх усе ще активно використовують. Так, у США, приміром, досі діють понад 100 тис. таксофонів, хоча їхня кількість за останні 20 років зменшилася на 95%. П’ята частина з цих апаратів – у м. Нью-Йорку.

«При цьому компанії-оператори таксофонів навіть звітують про прибутковість цього бізнесу!», – додає «Хмарочос». – Тому в деяких містах телефонні будки не демонтують, а використовують інакше. Передусім це стосується Лондона – червона будка вважається його символом. Там таксофонні будки переобладнують на маленькі офіси PodWorks із Wi-Fi, джерелами живлення та маленьким столиком для роботи. У китайському Шанхаї у будках облаштовують мікробібліотеки. Кабінки таксофонів також перетворюють на кіоски, клумби, пункти буккросінгу, точки роздачі Wi-Fi тощо».

Довелося провести міні-журналістське дослідження, щоб достеменно встановити, як же ж насправді у столиці Великої Британії використовують червоні телефонні будки. Так, демонтувати їх ніхто не має права. Але й порожніми вони стояти не повинні. Тому в більшості з них усередині є цілком справні телефонні апарати, якими можна скористатися за прямим призначенням. Але деякі почали використовуватися… жрицями кохання, які рекламують своє тіло яскравими оголошеннями, додаючи фото та номери мобільних телефонів. Цілком очевидно, що бліц-зустрічі з клієнтами можуть відбуватися буквально всередині цих самих будок!

Це, звичайно, привертає увагу громадськості та обурює суспільство. Небайдужі громадяни та поліція регулярно знищують оголошення від повій, збільшується кількість звернень до органів місцевої влади, адже дуже часто телефонні будки розміщені біля релігійних храмів, студентських гуртожитків, шкіл і навіть лікарень…

І в цьому сенсі пригадалася одна зі старих пісень, пов’язана з телефоном-автоматом (таксофоном). Її історія розпочалася ще в 1959 р., коли поет Андрєй Вознєсєнскій написав вірша «Первый лед». На нього звернув увагу композитор Оскар Фельцман та написав музику, змінивши тільки назву та перше слово першого куплету. Так і народилася пісня «Плачет девочка в автомате», вперше яку виконала Ніна Дорда.

У 70-ті роки минулого століття пісню «Первый лед» виконала вже група «Веселые ребята». В її версії «дівчинка» стала «дівчиною», і вона знову «мерзне», а не «плаче».

Утім, співак Євгєній Осін згодом записав цю ж пісню для свого альбома «70 широта». Але знову переінакшив текст на свій лад. Утім, зміни тодішній попсовій публіці сподобалися, і пісню заспівали… До речі, 17 листопада виповнюється 2 роки, як помер неймовірно популярний колись співак Євгєній Осін…

Ось така вона, історія про телефонні будки та представниць «прекрасної половини людства» в них…

«Плачет девушка в атомате,

Кутаясь в зябкое пальтецо,

Вся в слезах и губной помаде.

Перепачканное лицо.

...Мерзлый лед на щеках блестит.

Это след от мужских обид.

От мужских обид, от мужских обид...»,

– справді стара пісня.

І справді вже мало хто знає, що в цьому контексті означало слово «автомат», багато з яких (правда, не червоного, як у Великій Британії, а жовтого кольору було розміщено і по українських містах. Щоб скористатися розміщеним усередині телефоном-автоматом, треба було в часи СССР опустити монету номіналом 2 коп., отримавши право кудись зателефонувати тривалістю розмови на 1 хв. Згодом таксофони стали сучаснішими, для того, щоб ними скористатися, потрібно було використовувати пластикові картки чи жетони…

Але що фактично вже ніде на Волині немає жодного діючого вуличного телефону-автомату, та й мало хто вміє ним користуватися, якби і знайшов, то це також істина. Хоча, зрештою, їх можна було б використати з більшою користю. Можливо, не так, як у Лондоні, але хоча б, як у Китаї чи США.

Світлана КОМА.

На фото Ольги КЕРЗЮК, Віктора ЧУХРАЯ та порталу «Хмарочос»: червоні будки таксофонів у м. Лондоні; колишні телефони-автомати на Театральному майдані м. Луцька; «Укртелеком» завершив демонтаж; реклама інтимних послуг по-лондонськи.