→Регіони →Південь

Добрий настрій на щодень

Наша зустріч з директоркою дошкільного навчального закладу «Сонечко» с. Коршовець, що належить до Боратинської об’єднаної громади, Вікторією Шмигою дещо віддалена у часі. Але загалом розмова з Вікторією Павлівною вийшла цікавою та змістовною.

Садочок тут почав діяти дев’ять років тому. Під цей заклад переобладнали колишню корчму. Фінансували роботи за кошти місцевих жителів, благодійного фонду «Рідна Волинь» та приватного підприємства Степана Москвича. Прикметно, що на урочистостях з нагоди відкриття «Сонечка» побував і тодішній голова обласної державної адміністрації Борис Клімчук.

Як повідала Вікторія Шмига, у дошкільному закладі організовано дві групи: старша і середня. З минулого року приймають дітей віком від двох до шести років. Колектив дружній та творчий. «Я ним, дійсно, горджуся», – не приховувала своїх емоцій наша співрозмовниця.

– Звичайно, що справжніми господарями садочка є наші маленькі діти, якими ми тішимося, – з неабияким пафосом мовить Вікторія Павлівна. – Усі працюємо на благо дітей. Дуже радіємо, коли вони у доброму настрої, проявляють своє задоволення. Повірте, що тоді і справді йдеш на роботу, неначе на свято.

– Більше уваги, напевно, завжди приділяєте навчальному процесові?

– Безумовно, що навчальний процес відбувається регулярно. Стараємося робити його цікавим та змістовним для вихованців. Але ми, в першу чергу, зосереджуємо свою увагу на тому, щоб наші дітки мали гарний та позитивний настрій. З цією метою застосовуємо різноманітні засоби, в тому числі ігрового характеру. Дітей ні в якому разі не варто обтяжувати, аби вони згодом не боялися переступати поріг школи. Вона для них має бути чимось новим та цікавим. Ми не хочемо забирати в них дитинство.

– Ми на основі спостережень за нашими внуками бачимо, що вони чимало часу проводять з гаджетами, прогулянки на свіжому повітрі як би відійшли на другий план. Що можете сказати з цього приводу?

– Зізнаюся чесно: я проти різних сучасних телефонів та планшетів. Безперечно, маємо йти в ногу з часом. Але потрібно контролювати, аби дитина якнайменше часу дивилася телефонні ігри. Їх дуже й дуже багато і все переглянути просто немислимо. Дитина в першу чергу має розвиватися творчо. Краще прочитати їй якусь казочку, вивчити вірш, позайматися легенькою математикою. Користі буде більше, зір не так сідатиме. Адже ми живі свідки: з маленького віку бачимо діточок в окулярах. А що далі? Над цим варто замислитися нам, дорослим.

Ні для кого не секрет, що діти вашого покоління і теперішні – дуже різні. Нинішні гіперактивні. До них треба шукати особливі підходи, аби дійсно чимось зацікавити. Коли ще була дитиною, тішилася гарною лялькою, новою машиною. Нам це було цікаво. Зараз такими забавками наших дітей не здивувати. З кожною дитиною треба працювати індивідуально. Одному, скажімо, подобається щось конструювати, в іншого потяг до будівельної техніки. Тож його більше зацікавлюють іграшкові підйомні крани чи бульдозери.

– Слухаючи розповідь, робимо висновок, що Ви керівник мудрий та досвідчений. Напевно, вже сьогодні за нахилами дітей можете визначити, хто ким буде в майбутньому?

– Ви знаєте, в нашому садочку підібрався гарний колектив. Це дійсно люди, які не приходять для того, аби просто заробити кошти, хоча це також немаловажно, не просто відбувати робочі години. Вони приходять для того, аби насправді отримувати задоволення і нашим маленьким вихованцям справді було цікаво щоденно повертатися до спільного дому.

– Вікторіє Павлівно, у загальних рисах ми почули думку про очолюваний колектив. Хто щоденно поруч з Вами? Скільки працівників у штаті вашого дошкільного навчального закладу, хто вони, яка у них освіта?

– У нас молодий колектив і я, чесно кажучи, горджуся ним. Це люди, які люблять свою роботу. У нас працює три вихователі. У їх числі один чоловік, який безмежно любить свою роботу, не думаю когось цим образити, бо чоловік-вихователь – досить рідкісне явище у виховному процесі. Розповідаю про Олександра Гоцика. Одне з видань назвало Олександра Анатолійовича «вусатим нянем». Він дуже гарно ставиться до дітей. Уміє їх сконцентрувати, організувати, згуртувати, що іноді диву даєшся, як це йому так вдається. Мені навіть дивно, що він так успішно справляється зі своїми обов’язками. Добрих слів заслуговує вихователька Марія Тимчук. Марія Володимирівна прийшла до нас студенткою і відразу гарно вписалася у колектив. На початках у мене закрадався сумнів, що їй буде важко. У неї поки що нема своїх дітей і, зрозуміло, материнського інстинкту та відповідного підходу. Але приємно, що все в неї вийшло. Вона якось відразу налагодила контакт з вихованцями. Діти горняться до неї і вона все робить для того, аби малечі було цікаво та весело.

Від початку роботи садочка працює у ньому Ганна Мойсеєва. Ганна Олексіївна вже мала досвід спілкування з дітками, коли прийшла до нас. Набула його в дошкільному закладі, що в р-ні ПрАТ «Гнідавський цукровий завод». Я задоволена її роботою. Дуже хороша вихователька, відповідально ставиться до своїх обов’язків.

– Так розуміємо, що це далеко не весь колектив…

– Вихователям довелося б сутужно, якби не працювали в унісон зі своїми помічниками. А це Ольга Максимів, Людмила Томачел та Світлана Гертанчук. Це права рука вихователів. Помічники завжди мусять бути біля діток та допомагати в організації навчально-виховного процесу. В їх обов’язках також видача їжі, яку беруть у харчоблоці і яку готує досвідчений кухар Ірина Петровець. Ще раніше Ірина Сергіївна працювала в кондитерському виробництві, що в р-ні ПрАТ «SKF-Україна». Деякий час була без роботи. Коли ми відкрилися, прийшла до нас. До слова, живе поруч, через дорогу від закладу. Людина вона дуже хороша, старанна у роботі, чесна й сумлінна. Оскільки вона вже сама бабуся, то з великою любов’ю ставиться до всіх вихованців. Уявляє, що це її внуки. І майстриня неперевершена. Мені, здається, що жодна господиня не зуміє приготувати такі смачні омлети та запіканки, які виходять з-під рук пані Ірини. Не гірші і котлети, смак яких пам’ятаю ще зі школи.

– Хто ще допомагає кухарю, аби діткам смачними були всі страви?

– На кухні підсобляє Людмила Томачел. Окрім основних обов’язків, про які вище, Людмила Віталіївна рахується ще й підсобним працівником. Справляється успішно і тут. На півставки завгоспа працює і Ольга Максимів. Ольга Миколаївна замовляє продукти та приймає їх від постачальників.

– Серед усіх питань найважливішим, на наш погляд, є здоров’я Ваших вихованців.

– Цим щоденно, окрім медсестри Лілії Герасимчук, опікується весь колектив. Лілія Леонідівна разом з завідуючою господарством стежать за якість та калорійністю їжі, технологією її приготування, нормами видачі. Дбаємо і про вітамінізацію для наших малят. Є у їхньому раціоні яблука, банани, апельсини, у літній період – полуниця.

– Денний сон для дітей також у насолоду?

– О, ні, цього сказати не можу. З цим видом спочинку неабиякі проблеми. Маленькі дітки ще сплять. Старшенькі в більшості хитрують. Зранку просять своїх мамусь, аби ті домовилися з вихователями, що їх чада сьогодні спати не будуть. У такому разі доводиться йти назустріч і ставити зустрічні умови: діти мають лежати тихенько. Розуміємо, що не всім до вподоби денні сеанси сну.

– Ніхто з нас не застрахований від всіляких недуг, тим більше у період коронавірусної пандемії. Яка реакція колективу, медичної сестри, коли дитина раптово захворіла, маєте для того якісь медзасоби?

– Ми не маємо права займатися лікуванням. Ми ж не знаємо, як дитина реагує на той чи інший препарат, чи є в неї алергія. Якщо піднялася температура, діємо оперативно. Відразу телефонуємо мамі та інформуємо, що в нашому арсеналі є норофен та парацетамол. Батьки ж краще знають, що давати. Відтак стежимо за такою дитиною до приходу рідних.

– Нині у світі все міняється, у тому числі й клімат, з’являються нові, досі незнанні хвороби. Скажіть, ваші дітки захищені від них, чи мають вони необхідні щеплення?

– Керівник нашої Боратинської об’єднаної громади Сергій Яручик не тільки постійно цікавитья справами навчальних закладів, а й надає їм посильну матеріальну допомогу, у тому числі й щодо забезпечення різними профілактичними засобами та препаратами. За це щиро йому дякуємо. Що ж до щеплень, то їх мають усі наші вихованці. Без відповідної вакцинозації ми не маємо права приймати діток у садок. В осінньо-зимовий період для профілактики кожній дитині під час приймання їжі на окрему тарілочку кладемо часник та цибулю. Окремі малюки такі «ласощі» споживають із задоволенням. У якійсь мірі ці заходи безпекового характеру допомагають. Діти стають загартованішими і менше хворіють.

– Вікторіє Павлівно, праця педагога почесна і відповідальна, водночас не з легких. Не виникало бажання поміняти профіль діяльності?

– Поки що така крамольна думка не народжувалася. За роки роботи переконалася, що з дітками набагато легше та простіше, ніж з дорослими. Дитина ніколи тебе не образить, не зробить тобі боляче чи якусь прикрість. Звичайно, малеча трапляється різна, деяка любить побешкетувати. Але робить це не зі зла. Це від її енергійності, гіперактивності. Деякий час працювала в школі, то можу порівнювати поведінку дітей та дорослих. Вона не на користь останніх, серед яких трапляються прояви егоїзму, заздрості, упередженості. У дитячих душах – одна доброта та щирість.

Володимир ПРИХОДЬКО.

Сергій ЦЮРИЦЬ.

На фото Віктора РАЙОВА: директорка Вікторія Шмига; коршовецьке «Сонечко»; «дитяча докторка» Лілія Герасимчук.