→Рубрики →Війна

Чим живе церква в Волновасі?

У перший день листопада у м. Волноваха прибув посланець із Волині, якій привіз православній громаді храму Миколая Чудотворця чергову гуманітарну допомогу. Це означає, що наш край не забуває про далеку географічно, але близьку за патріотичними устремліннями невеличку частину Донеччини.

Отже, кілька років тому на Волині виникла ініціативна група «Луцьк – Волноваха: разом збудуємо храм!», котра за координації члена правління Благодійного фонду «Волинь – 2014», виконавчого директора Аграрної спілки СПАС, колишнього начальника УСБУ у Волинській області Володимира Мельниковича поставила за мету благородну ідею: збудувати в місті-побратимі Луцька перший у цій частині Донбасу православний храм української церкви.

Узагалі, першим цю ідею озвучив ще за життя Луцький міський голова Микола Романюк, який і започаткував партнерські стосунки між громадами обох міст. Коли ж Микола Ярославович відійшов у Вічність, то ініціативна група вирішила не просто реалізувати цю благородну ідею, але й назвати церкву на честь Миколая Чудотворця.

Для чого, власне, волиняни споруджували на далекому Донбасі храм, який нині належить до Православної Церкви України? Не тільки, щоб піднести патріотичний дух населення цього прифронтового міста. А й аби повсякчас згадувати жертовність наших земляків, які полягли на Сході України під час російсько-української війни, котра триває досі. Бо ж першими піддалися кривавій атаці з боку російсько-сепаратистських бандформувань ще весною 2104 р. бійці з батальйонно-тактичної групи на той час 51 Окремої механізованої бригади капітана Леоніда Полінкевича. У ніч на 23 травня підступний ворог здійснив напад на місце розташування підрозділу, внаслідок чого і командир не вийшов із бою, а також полягло ще 17 мобілізованих військовослужбовців, переважна частина яких були волинянами…

У м. Волноваха сталася ще одна трагедія, яка досі ятрить серця багатьох волинян. 21 березня 2015 р. у центрі міста сталося вбивство капітана СБУ із Волині Віктора Манзика, який намагався перекрити потік контрабанди з окупованих територій. Вбивцею офіцера був Денис Гордєєв – помічник народного депутата з Дніпра Андрія Денисенка. До речі, як і в випадку з атакою бойовиків на підрозділ 51 ОМБр, вбивця Віктора Мандзика та інші причетні до цього злочину особи досі не засуджені, справа розглядається судом у м. Дніпрі…

І якщо, крім цього, ще врахувати, що підрозділи спочатку 51 ОМБр, а згодом і 14 мехбригади з м. Володимира-Волинського тримали лінію фронту саме на околицях м. Волновахи, то цілком зрозуміло, що будівництво українського православного храму саме в цій точці підконтрольного Україні Донбасу було логічним.

За короткий час в нашій області за рахунок добровільних пожертв, благодійних аукціонів було зібрано сотні тисяч гривень, які було використано для спорудження храму Миколая Чудотворця. Також на Донеччину було відправлено велику кількість будматеріалів. На Волині було відлито дзвони, тут благодійники придбали та доставили у м. Волноваху іконостас, а також подаровані для потреб храму ікони. І – церква постала!

Урочисте відкриття та її освячення відбулося 22 травня 2018 р. На урочистостях побували і родичі полеглих Героїв, і представники органів влади нашої області різних рівнів, і всечесне духовенство, і представники громадськості, зусиллями яких храм на Донбасі став реальністю.

А що ж зараз? На Волині фактично вже не згадують про непересічну гуманітарну акцію, аналогів якій не було за всі роки Незалежності України. Щоб з’ясувати стан справ, довелося добряче попрацювати. І хоча період карантинних обмежень аж ніяк не сприяє далеким мандрівкам, існують інші способи та засоби отримання інформації.

Вдалося поспілкуватися з настоятелем церкви, отцем Макарієм Дядусем.

Священик, із яким неодноразово доводилося зустрічатися і в м. Луцьку, і в м. Волновасі, зазначив, що на території Донецької обл., як і скрізь по Україні, наразі запроваджені жорсткі карантинні обмеження. Тому недільна школа, яка раніше функціонувала, тимчасово закрита. Утім, церква працює, і сюди приходить чимало вірян. І не лише на Богослужіння: нещодавно своїми силами парафіяни облагороджували територію, де висаджено декоративні рослини.

Про це, до речі, розповіла і кореспондентка райгазети «Наше слово» Ірина Доброволенко:

«25жовтня 2020 р. – найсонячніший, найтепліший та найгарніший день тижня! Багато сімей відвідали майбутній Парк магнолій та зробили свій внесок у його облаштування. Особливо раділи діти, які щиро допомагали своїм батькам. Людей могло бути й більше, але деякі сім’ї не змогли взяти участь через хвороби…».

Олексій Гаврилов, голова Громадської ради при Волноваській військово-цивільній адміністрації, також підтвердив, що до нашого спільного храму люди ходять повсякчас. Настоятель церкви втішений цим фактом, адже наразі бути священиком Православної Церкви України на Донбасі – це також своєрідний подвиг.

Втім, панотець та парафіяни жертовно несуть свій хрест служіння Господові на Донбасі та продовжують творити добро для ближніх. 23 жовтня настоятель храму отець Макарій від Владики Донецького і Маріупольского ПЦУ Сергія передав нові цікаві книги для волноваських дітлахів в Центральну районну бібліотеку. Як свідчать відгуки мешканців цього донецького міста, література припала до серця не лише школярам і дошкільнятам, а й дорослим.

А на Зелені свята у цьому храмі відбулася презентація книги військового поета Володимира Тимчука. У збірці віршів – жорстока правда про війну, віра в її переможне завершення на користь України та мир на багатостраждальному Донбасі.

Утім, буденність також дається взнаки, але тільки проблемою коронавірусу її не поясниш.

Наприклад, волиняни не тільки збудували церкву, забезпечили її усім необхідним начинням, а також спорудили недільну школу, де також є все необхідне для занять із дітьми. Але малеча повинна не лише відвідувати Богослужіння чи пізнавати Святе письмо – дітям потрібне дозвілля. Тож у громаді вже є сучасний дитячий майданчик, але от встановити його та облагородити територію виявилося проблемою з проблем. Ще навесні прихожани та священик зверталися до голови Волноваської військово-цивільної адміністрації Івана Лубінця за допомогою. Побувавши на церковній території, чиновник, якого призначав ще Президент Петро Порошенко, пообіцяв допомогти. Але не тільки весна та літо закінчилися, вже й осінь скоро передасть естафету зимі, а ніхто до виконання обіцяного так і не приступив.

До речі, щодо виборів, то їх нинішня влада, пояснивши близькістю до лінії фронту, 25 жовтня ні в м. Волновасі, ні на території однойменного району взагалі не проводила. Тож уся повнота влади належить виключно ВЦА. А ще традиційно великий вплив на ситуацію має народний депутат-мажоритарник Валерій Лубінець, який наразі входить до складу групи «За майбутнє».

Та тісні взаємини Волині із м. Волноваха не обриваються. Буквально 1 листопада у м. Волновасі побував черговий посланець із Волині. Від імені священиків ПЦУ він передав отцеві Макарію продукти харчування: в основному, картоплю та моркву. Як сказав настоятель храму, частину гуманітарного вантажу залишили для потреб парафії, а певну кількість – роздали між прихожанами, котрі найбільше потребують допомоги.

Ось так і живе на географічно далекому, але духовно близькому острівці України на Донбасі храм Миколая Чудотворця в місті-побратимі Волновасі. Він – як маяк світла в цьому розбурханому штормі пристрастей, воєн та ненависті.

Володимир ДАНИЛЮК.

На фото з архіву, автора, відділу інформаційної роботи Луцької міськради та Ірини ДОБРОВОЛЕНКО: на місці нападу російських бойовиків на підрозділ 51 ОМБр 23 травня 2014 р.; Луцький міський голова Микола Романюк під час візиту в зону АТО/ООС біля м. Волноваха; отець Макарій дарує книги в районну бібліотеку; після завершення Богослужіння в храмі; під час висаджування Парку магнолій біля церкви Миколая Чудотворця ПЦУ.