→Рубрики →Політика

12 місяців. Не казка…

3 грудня виповнюється рік перебування Юрія Погуляйка на посаді голови облдержадміністрації. Чого він досяг за 12 місяців роботи і чи буде звільнений найближчим часом?

Отже, рік тому, з двогодинним запізненням та окремим спілкуванням в іншому приміщенні з учасниками АТО/ООС, 3 грудня у м. Луцьку відбулося представлення нового голови облдержадміністрації. Як і очікувалося, ним став Юрій Погуляйко, який раніше працював першим заступником голови Луганської військово-цивільної адміністрації.

Перший заступник Керівника Офісу Президента України Сергій Трофімов тоді прибув у м. Луцьк на борту гелікоптера. Затримку чиновник пояснив поганими погодними умовами в столиці, величезними «корками» на дорогах та зустріччю в Посольстві США.

Президент Володимир Зеленський, як одразу повідомив Сергій Трофімов, через важливі державні справи не зміг прибути на Волинь, щоб особисто представити новопризначеного голову облдержадміністрації Юрія Погуляйка (як відомо, глава держави перед зустріччю в «Нормандській четвірці» терміново скликав засідання РНБОУ, – ред.). Він додав, що Володимир Олександрович «прекрасно усвідомлює важливе стратегічне значення Волині для України».

В свою чергу Юрій Погуляйко сказав, що «починається важкий етап у його біографії» та заявив, що хоче «бачити в своїй команді патріотів і професіоналів». Він розуміє глибинні мотиви голосування облради проти його призначення, але «налаштований на співпрацю».

Сергій Трофімов, продовжуючи представлення, вручив Юрієві Михайловичу посвідчення та сказав, що основне завдання нового голови – «покращити життя всіх, а не окремих, людей». І що роботи попереду дуже багато...

Що бачили в столиці пріоритетами? І що з них за рік вдалося реалізувати?

Було заявлено про намір відкривати нові пункти пропуску на кордоні. Шацькі озера як магніт повинні притягувати інвесторів, а міліють через господарську діяльність. Будуть боротися з незаконним видобутку бурштину та випробуванням лісів...

Нових МАПП на кордоні немає, існуючий «Ягодин-Дорохуск» не розширено, а про величезні корки вантажівок у жовтні ц. р. бізнесмени розповідали навіть Президентові.

Шацькі озера поповнилися водою не через діяльність влади, а тому, що допомогла «небесна канцелярія».

Незаконний видобуток бурштину й так не був актуальним для Волині, а «вирубування лісів» – це вічна тема, адже боротися з розвитком державної галузі такими методами, це все одно, що захищати право риби на життя, сидячи за столом із печеними карасями.

Представник авіаремонтного заводу «Мотор» попросив сприяння у розвитку підприємства. Нуль реакції.

Розблокування роботи КП «Волиньприродресурс» та зупинити приватизацію «Волиньторфу». Плюс.

Критика Держгеокадастру за «махінації та корупційну складову». Не почули, а чиновників на Волинь, як і раніше, шлють із Києва через Львів.

Говорили, що дорога від Луцька через Ковель у Ягодин мусить мати дві смуги, і на це потрібні колосальні державні інвестиції. Безрезультатно.

Відкриття в Ковелі Інтерпорту дозволить покращити комунікацію з країнами Західної Європи – немає нічого.

Наголошували, що добудова шахти №10 у Нововолинську також без сприяння центральної влади неможлива. В результаті гірники продовжують страйкувати через невиплату зарплат, а перспективну шахту взагалі хочуть чи закрити, чи приватизувати.

Майно профспілок розбазарюється… Тут узагалі без коментарів, бо виконавча гілка влади про колишню «школу комунізму» забула, і там живуть своїм власним життям.

Власне, нічим не стала кращою і погана робота Фонду держмайна, яка і рік тому, за словами тодішньої голови облради Ірини Вахович, призводила до занепаду цілих галузей та розкрадання будівель, потрібних Волині.

Говорили і про погане залізничне сполучення від Луцька в інші частини України і що воно мусить змінитися на сучасне та комфортне. Жодного пасажирського потягу не додалося…

Крахом завершилася навіть пропозиція передача військового госпіталю під музей…

Це, власне, все, що торік пролунало під час представлення Юрія Погуляйка.

Можна, звичайно, списати невирішеність більшості проблем на Covid-19, але й у цьому сегменті волинські благодійники та депутати зробили більше, ніж виконавча влада. Тому коронавірусом прикритися не вдасться, хоча на нього перехворіло багато людей, у тому числі і сам Юрій Погуляйко, його заступники, радники та помічники…

Крім цього, рік тому Сергій Трофімов і Юрій Погуляйко закликали «не ділитися на місцевих і не місцевих, а спільно вирішувати стратегічні завдання». Утім, на практиці навіть на рівні обласних органів влади Юрій Михайлович зробив ставку на привезених чиновників із-за меж Волині. І навіть після скандального звільнення з посади першого заступника голови облдержадміністрації Леоніда Кирильчука (суд першої інстанції постановив повернути його назад, справа на розгляді в апеляції, – ред.) не став очікувати логічного розв’язання проблеми на підставі чинного законодавства, а посадив у кабінет також командированого з Луганщини Сергія Мовенка…

Місцеві вибори 2020 р. стали для Президента і його команди по суті першими справжніми виборами, бо обидві тріумфальні кампанії 2019 р. вигравались «Зе!командою» на емоціях і новизні.

Колеги з «Української правди» Роман Романюк та Роман Кравець в аналітичному дослідженні «Президент (без) регіонів» звернули увагу, що справді «Слуга народу» завела у ради різних рівнів найбільшу місцевих депутатів, однакпрезидентська партія програла вибори в усі облради, крім чотирьох, і не спромоглась здобути крісло міського голови в жодному обласному центрі. Результати на Волині – більш ніж красномовні…

Тож першим попросили на вихід Першого заступника глави Офісу Президента Сергія Трофімова, який на Банковій відповідав за регіональну політику та рік тому представляв у м. Луцьку Юрія Погуляйка (якого також вважають наближеним до київського сусіда – колишнього секретаря РНБОУ Олександра Данилюка).

«Сергій Трофімов останнім часом жив у якомусь своєму світі, нікого туди не підпускав, і ніхто не знав, що там відбувається. Він ніколи не звітував ніде, тільки часом на нарадах, коли був уже геть якийсь зашквар, то Президент міг запитати, типу «Сергій, що там таке?». Сергій Трофімов щось відповідав, а проблеми лишались», – описує ситуацію останніх місяців співрозмовник УП в Офісі Президента.

Відтак, виникла кардинальна потреба щось змінити в стосунках центральної влади та областей, адже в результаті децентралізації новостворені ОТГ, а також укрупнені районні та доволі самостійні обласні ради також починають жити власним життям. Тим паче, що в різних частинах України їх взяли під контроль різні олігархічні групи… І ключова проблема – голови облдержадміністрацій, до яких продовжує належати луганчанин Юрій Погуляйко.

Оскільки за 12 місяців Юрій Михайлович так і не провів жодної прес-конференції, щоб відповісти на всі можливі запитання від журналістів, то залишається використовувати в контексті його цілком можливої відставки лише його власні епізодичні судження. Нещодавно в коментарі журналістам ТРК «Аверс» Юрія Михайлович заявив:

«Заяву на звільнення я подавав ще у серпні за власним бажанням. Навіть якщо мені на сесії висловлять недовіру, рішення все одно приймає Президент. Я нічого поганого для Волині не зробив, а про свою роботу відзвітую ось 3 грудня».

Тож чинний голова облдержадміністрації деталізував, що написав заяву на звільнення, бо має намір «перейти на іншу посаду», вочевидь, у м. Києві.

«Мене ніхто не звільняє і ніяких претензій у Президента до мене немає», – сказав насамкінець Юрій Погуляйко.

Отже, заява написана, і рано чи пізно на ній Глава держави накладе резолюцію. Хто прийде натомість?

Коротко нову кадрову тенденцію можна сформулювати так – «досвід і зв’язки» замість «нових облич».

На запитання «Української правди», звідки він бере кандидатури на кадрові призначення в регіони, Кирило Тимошенко відповів, що Офіс шукає людей, які б змогли забезпечити в областях «керованість і порядок»:

«На кожну область у нас по 5-6 претендентів зазвичай. Їх радять зовсім різні люди, в тому числі з регіонів. Загалом для нас ідеальний портрет кандидата в губернатори (мається на увазі голови облдержадміністрації, – ред.) – це людина, яку поважають в регіоні місцева влада, місцеві еліти, бізнес, і яка зможе тримати ситуацію в руках. Бо це представник Президента на місцях, він має бути владою».

За його словами, влада має намір відродити також формат Ради регіонального розвитку при Президентові.

«Але ми хочемо, щоб поруч із главами облдержадміністрацій, як представниками президентської вертикалі, були й мери, може не всіх, але обласних центрів. І також мери з якихось невеликих містечок, які показують якісь круті приклади, як можна керувати своїми громадами. От як мер Чорткова, наприклад», – сказав Кирило Тимошенко.

Але як цього досягнути на прикладі тієї ж Волині, де вибори міських голів в усіх чотирьох найбільших містах здобули представники опозиційної до Володимира Зеленського партії «За майбутнє» на чолі з Ігорем Палицею? Мало того: за призначення новим головою обласної ради, висуванця цієї ж структури Григорія Недопада проголосувало 60 із 61 депутата, тож, враховуючи, що в облраді 8 представників президентської «Слуги народу», то як мінімум 7 із них також пішли врозріз із «генеральною лінією партії»…

Тож «Українська правда» робить такий висновок:

«З реакції Президента, перестановок і руху всередині команди можна зробити висновок, що з фактом поразки команда Володимира Зеленського змирилась. І тепер, змінивши «головного по областях», намагається вскочити в останній вагон регіональної електрички. На Банковій чомусь щиро вірять у можливість укладання геральдичних союзів з місцевими князями, і, що ще більш вражаюче – у непорушність таких союзів.

Через програні обласні ради і міста, стрімке поширення коронавірусу, системну економічну кризу, Київ і Президент будуть цапом-відбувайлом для місцевої влади, на якого можна буде звалити весь негатив.

Не варто дивуватись, коли за першого ж загострення самостійні облради почнуть висловлювати недовіру «присланим з Києва» главам облдержадміністрацій. І жоден «губернатор чи заступник» із Офісу Президента цьому не зарадить, жодна таємна угода цього не змінить. Хай навіть вона буде надрукована на бланку з новим Великим Гербом України», – зробили висновок експерти «Української правди» Роман Романюк та Роман Кравець.

Тож історія про перебування на Волині Юрій Погуляйка може заслуговувати на назву «12 місяців». Але це не казка Самуїла Маршака про січневі проліски і вміння говорити «будь ласка»…

Утім, не все так погано в нашому домі. А разі ефективної кадрової політики Володимира Зеленського на рівні областей та районів багато що можна змінити на краще. Але головне, щоб ці зміни нарешті розпочалися. З урахуванням досвіду минулого та з огляду на необхідність визначатися з кандидатурами не в кулуарній тиші службових кабінетів чи самотності коридорчиків між сусідніми квартирами…

...Ранок 3 грдуня на Київському майдані м. Луцька розпочався оригінально. Вже о 8 год. 30 хв. з обох боків площі були помічені поліцейські патрулі і кілька білих автобусів із спецпризначенцями. Так у річницю представлення Юрія Погуляйка силовики готувалися забезпечувати правопорядок під час анонсованого групою молодих активістів мирного мітингу з вимогою відставки "губернатора"...

Сергій ШРАМЧУК.

На фото «Сometa-lutsk.news», «Mykniga» і пресслужби Президента України: фграмент казки «12 місяців»; під час представлення Юрія Погуляйка; Володимир Зеленський і Кирило Тимошенко під час візитів на об’єкти Програми «Велике будівництво».