→Рубрики →Медицина

Повернути з того світу

Журналіст, як повітря, проникає скрізь і всюди. Тож і я, скориставшись нагодою провідати хвору родичку, опинилась в одній із місцевих лікарень, причому не де-небудь, а у відділенні реанімації, де людей повертають із того світу.

Порівняно невелика за площею кімната, в центрі якої стиснуті один до одного, завалені купою документів, далеко не нові письмові столи. За ними, схиливши голови, – медики, які швидко вносять необхідну інформацію в спеціальні журнали та зошити (бідні наші ескулапи: все пишуть і пишуть! За цією писаниною на лікування часу залишається значно менше!). В полі їхнього зору по колу розміщено міні-палати. Точніше сказати – післяопераційні ліжка, розділені одне від одного тонкими пластиковими перетинками. Їх у відділенні дванадцять. Над кожним ліжком – невеликий екран, на якому бігають кольорові зигзагоподібні смужки. Пульс, тиск, циркуляція крові – все під контролем пильного погляду лікарів і медсестер, які тут постійно. Зазирнувши до хворих, котрі перебували поруч моєї родички, з подивом помітила, що їхній фізичний стан дуже різниться. Один із пацієнтів – непритомний, інший – щось читає з нетбука. Лікар-реаніматолог відповів: усі абсолютно хворі перебувають тут суто за медичними, передбаченими відповідними інструкціями, показниками. Наприклад, після складної операції або у випадку, коли потрібен постійний нагляд медпрацівників. Я звернула увагу на чоловіка, який був увесь жовтий. Мені пояснили, що цей пацієнт давно зловживає спиртними напоями, має важку ступінь хронічного гепатиту. І судячи з усього, покинути свою згубну звичку не збирається. Недаремно кажуть, що медик – найблагородніша з професій: витягають із лап смерті навіть тих, хто сам не докладає жодних зусиль, щоб звідти вирватися!

Помітила медсестру, яка схилилася над одним із пацієнтів. Тихим лагідним голосом вона щось промовляла хворому. Я поцікавилася, чи важко працювати тут. Медсестра відповіла:

– Нелегко, адже кожен неточний рух може завдати хворому додаткового болю. А ще потрібна особлива уважність, тому що деякі хворі навіть покликати до себе не можуть. І взагалі, розслаблятися тут ніколи. Потрібно бути завжди напоготові, щоб у будь-яку хвилину надати необхідну допомогу.

До реанімаційного відділення заглядає стурбована, з переляканими очима молода жінка:

– Лікарю, я до мами!

– Ви ж хвилин двадцять тому були. Дорогенька, не хвилюйтеся. Стан вашої мами стабільний. У нас – усе під контролем…

Скільки толерантності та терпіння має бути в лікаря, щоб ще й родичів заспокоювати, подумалося раптом. Згадала, що у передпокої для тих, хто хоче бути поруч зі своїми близькими, облаштований куточок відпочинку з м’якими диванами, над якими – сучасні світильники. Приємна така турбота!

А ось щодо вартості лікування… Тут мій настрій різко погіршується. Не маєш грошей – сподівайся на Божу милість. Звичайно, для соціально незахищених верств населення існує мінімальна кількість препаратів. Вмерти не дадуть! Але ж цього зовсім недостатньо, щоб отримати повноцінне лікування. А ще вкрай необхідна сучасна апаратура, адже та, якою користуються в наших лікарнях, давно застаріла.

Медицина – яскраве відображення реального становища економіки країни в загалом. А у нас воно, як всім відомо, просто жахливе. В Україні всього 3,7% ВВП виділяється державою на охорону здоров’я, тоді як у високорозвинутих державах світу в рази вище. Для порівняння: у США – 15%, Франції, Бельгії, Швеції – біля 10%. Відповідно й середня тривалість життя на Україні – 62 роки, а у вищеперерахованих країнах загалом – 80. Прикро, але ці цифри свідчать не тільки про недостатність фінансування з боку держави, але й про небажання наших співвітчизників самостійно дбати про самих себе. Так вважають самі ескулапи. Не модно в нас приділяти увагу власному здоров’ю. Ось де є над чим працювати з юним поколінням!

І найактуальніше питання – заробітна плата. Залежно від відділення, враховуючи усі надбавки, вона коливається від 2 тис. 100 грн до 3 тис. 500 грн у місяць. А зарплати так званих фахівців із базовою та неповною вищою освітою, серед яких медсестри, фельдшери, лаборанти, значно рідше перетинають позначку у 2 тис. грн. Звичайно, щотакий труд має оплачуватися краще. Проте сподіваюся, що зміни, на які дуже очікують українці, відбудуться і в такій необхідній галузі, як охорона здоров’я.

З нагоди професійного свята хочу подякувати всім медпрацівникам за їхню невтомну працю, за чуйність сердець, турботу і людяність. Нехай клятва Гіппократа ніколи не буде для них обтяжливим обов’язком, а лише приємною місією!

Ірина ШАБАЛА.

Фото автора.