Повернути з того світу
Журналіст, як повітря, проникає скрізь і всюди. Тож і я, скориставшись нагодою провідати хвору родичку, опинилась в одній із місцевих лікарень, причому не де-небудь, а у відділенні реанімації, де людей повертають із того світу.
Порівняно невелика за площею кімната, в центрі якої стиснуті один до одного, завалені купою документів, далеко не нові письмові столи. За ними, схиливши голови, – медики, які швидко вносять необхідну інформацію в спеціальні журнали та зошити (бідні наші ескулапи: все пишуть і пишуть! За цією писаниною на лікування часу залишається значно менше!). В полі їхнього зору по колу розміщено міні-палати. Точніше сказати – післяопераційні ліжка, розділені одне від одного тонкими пластиковими перетинками. Їх у відділенні дванадцять. Над кожним ліжком – невеликий екран, на якому бігають кольорові зигзагоподібні смужки. Пульс, тиск, циркуляція крові – все під контролем пильного погляду лікарів і медсестер, які тут постійно. Зазирнувши до хворих, котрі перебували поруч моєї родички, з подивом помітила, що їхній фізичний стан дуже різниться. Один із пацієнтів – непритомний, інший – щось читає з нетбука. Лікар-реаніматолог відповів: усі абсолютно хворі перебувають тут суто за медичними, передбаченими відповідними інструкціями, показниками. Наприклад, після складної операції або у випадку, коли потрібен постійний нагляд медпрацівників. Я звернула увагу на чоловіка, який був увесь жовтий. Мені пояснили, що цей пацієнт давно зловживає спиртними напоями, має важку ступінь хронічного гепатиту. І судячи з усього, покинути свою згубну звичку не збирається. Недаремно кажуть, що медик – найблагородніша з професій: витягають із лап смерті навіть тих, хто сам не докладає жодних зусиль, щоб звідти вирватися!
Помітила медсестру, яка схилилася над одним із пацієнтів. Тихим лагідним голосом вона щось промовляла хворому. Я поцікавилася, чи важко працювати тут. Медсестра відповіла:
– Нелегко, адже кожен неточний рух може завдати хворому додаткового болю. А ще потрібна особлива уважність, тому що деякі хворі навіть покликати до себе не можуть. І взагалі, розслаблятися тут ніколи. Потрібно бути завжди напоготові, щоб у будь-яку хвилину надати необхідну допомогу.
До реанімаційного відділення заглядає стурбована, з переляканими очима молода жінка:
– Лікарю, я до мами!
– Ви ж хвилин двадцять тому були. Дорогенька, не хвилюйтеся. Стан вашої мами стабільний. У нас – усе під контролем…
Скільки толерантності та терпіння має бути в лікаря, щоб ще й родичів заспокоювати, подумалося раптом. Згадала, що у передпокої для тих, хто хоче бути поруч зі своїми близькими, облаштований куточок відпочинку з м’якими диванами, над якими – сучасні світильники. Приємна така турбота!
А ось щодо вартості лікування… Тут мій настрій різко погіршується. Не маєш грошей – сподівайся на Божу милість. Звичайно, для соціально незахищених верств населення існує мінімальна кількість препаратів. Вмерти не дадуть! Але ж цього зовсім недостатньо, щоб отримати повноцінне лікування. А ще вкрай необхідна сучасна апаратура, адже та, якою користуються в наших лікарнях, давно застаріла.
Медицина – яскраве відображення реального становища економіки країни в загалом. А у нас воно, як всім відомо, просто жахливе. В Україні всього 3,7% ВВП виділяється державою на охорону здоров’я, тоді як у високорозвинутих державах світу в рази вище. Для порівняння: у США – 15%, Франції, Бельгії, Швеції – біля 10%. Відповідно й середня тривалість життя на Україні – 62 роки, а у вищеперерахованих країнах загалом – 80. Прикро, але ці цифри свідчать не тільки про недостатність фінансування з боку держави, але й про небажання наших співвітчизників самостійно дбати про самих себе. Так вважають самі ескулапи. Не модно в нас приділяти увагу власному здоров’ю. Ось де є над чим працювати з юним поколінням!
І найактуальніше питання – заробітна плата. Залежно від відділення, враховуючи усі надбавки, вона коливається від 2 тис. 100 грн до 3 тис. 500 грн у місяць. А зарплати так званих фахівців із базовою та неповною вищою освітою, серед яких медсестри, фельдшери, лаборанти, значно рідше перетинають позначку у 2 тис. грн. Звичайно, щотакий труд має оплачуватися краще. Проте сподіваюся, що зміни, на які дуже очікують українці, відбудуться і в такій необхідній галузі, як охорона здоров’я.
З нагоди професійного свята хочу подякувати всім медпрацівникам за їхню невтомну працю, за чуйність сердець, турботу і людяність. Нехай клятва Гіппократа ніколи не буде для них обтяжливим обов’язком, а лише приємною місією!
Ірина ШАБАЛА.
Фото автора.
- Коментуйте FaceBook
- Коментуйте ВКонтакте
ТОП Новини
Гриблянка по-закарпатськи Ухилянт не розкаявся Родині загиблого Сергія Демчука вручили посмертну нагороду Героя Остання путь Василя Мазурика Як «годує» ліс Представники влади Волині вклонились памʼяті видатного державотворця На Волині трапилось три ДТП з постраждалими Волинська ОВА підписала Меморандум про співпрацю з ТзОВ «Ю-Контрол» Ворог отруїв дружину керівника ГУР? Новий потяг до Будапешта та Відня буде їхати через ЛуцькІнтерв'ю


- Опитування
- Результати