Змінити систему!

Змінити систему!

Чому Сталін досі приймає паради на меморіалі, а могили польської знаті нагадують місце бомбометання?

Проблема належного догляду за древніми похованнями представників різних народів та культур, які залишили свій слід на історичній Волині, не нова. Як і не поодинокими стають спроби представників громадськості домогтися, щоб кожна пам’ятка архітектури та кожен старий цвинтар перебували в цивілізованому стані. Але якщо на реконструкцію чи відбудову капітальних споруд потрібні значні кошти, то справа догляду за могилками багато в чому залежить від ініціативності та дієвості національно-культурних товариств Волині, духовенства та представників органів місцевого самоврядування.


Характерний приклад того, як ці елементи не стали одним дієвим механізмом, й досі – в центрі смт Олика Ківерцівського р-ну, де неподалік місцевого базару розташовується старе римсько-католицьке кладовище з похованнями представників роду Радзивіллів. Про цю проблему «Волинська газета» вже розповідала в статті «На руїнах совісті», опублікованій ще 10 квітня ц. р. Згодом заступник голови Ківерцівської райдержадміністрації Євген Зубенко поінформував:

«На відновлення зруйнованих пам’ятників та каплиці на кладовищі потрібна велика сума коштів. Відділом культури райдержадміністрації заплановано проведення акції «Могилу прадіда врятуй від забуття», в рамках якої на старому польському цвинтарі буде проведено комплекс заходів із відновлення старовинних надгробків, очищення території від сміття, відкопування та закріплення повалених плит, відновлення написів. Також заплановано створити реєстр цих занедбаних могил».

У той же час польський досвід показує ще один шлях вирішення проблеми догляду за древніми похованнями. В одному випадку місцева влада байдуже ставиться до пам’яті православних українців, які до 1945 р. населяли територію Люблінщини і чий прах перебуває на дуже часто занедбаних кладовищах. Як правило, місцева влада пояснює це дуже просто: за польським законодавством цвинтарі перебувають у віданні певних релігійних конфесій, а не органів влади. Відтак якщо православне кладовище десь заросло чагарниками, то це – на совісті Польської православної церкви. У свою чергу єпископ Люблінщини Авель пояснює це по-своєму: місць поховань у воєводстві багато, а православних парафіян, які могли б за ними доглядати – обмаль. Саме тому в недавньому минулому органи влади Волині брали під свій контроль хід робіт зі здійснення необхідного комплексу відновлювальних робіт. Але зараз, схоже, ця ідея спущена на гальмах…

Проте є випадки, коли наші західні сусіди демонструють приклад вирішення проблеми, який слід взяти на озброєння. Приміром, на історичному кладовищі в центрі Любліна, що неподалік торговельного комплексу «Plaza», існують різноманітні поховання: від польських генералів позаминулого століття до радянських солдатів періоду Другої світової війни. Але є там і квартал, де покоїться прах вояків армії Української народної республіки, які в 1921 р. разом із солдатами Юзефа Пілсудські загинули в боях із більшовиками. Час та байдужість зробили свою чорну справу: бетонні хрести та центральний монумент із написом «Україно, Україно, ось де твої діти…» були на грані повного руйнування… Але диво сталося навесні нинішнього року: бригада кваліфікованих будівельників та реставраторів узялася за реконструкцію цих та інших православних поховань (серед них, наприклад, є й могили ще царських офіцерів, які служили в Любліні до 1914 р.), здійснюючи комплекс робіт за найсучаснішими технологіями! Звідки гроші на ці дорого вартісні заходи?


Виявляється, на цьому та всіх інших кладовищах Любліна є спеціальні скриньки для пожертв, куди кожен, хто відвідує місце останнього спочинку наших пращурів, опускає пожертву. Особливо потужно зростають грошові надходження в період поминальних свят. Тому адміністрації кладовища вдалося зібрати достатню суму, аби відремонтувати надгробки загиблих українських вояків.

У цьому сенсі виникає просте питання: а чому під час наших провід усі пожертви йдуть у кишеню духовенству і жодна копійка потім не використовується для наведення порядку на могилах, за якими просто нікому доглядати?


Особливість нашого менталітету полягає ще й у небажання відмовитися від нав’язаних нам роками комуністичної пропаганди стереотипів. Наприклад, важко пояснити, чому роками не вирішується елементарне питання: встановлення на луцькому Меморіалі «Вічна слава» пам’ятного хреста з табличкою, яка б нагадувала: тут до 70-х років минулого століття було древнє римсько-католицьке кладовище, котре зруйнувала радянська влада, щоби на його місці спорудити меморіал, де серед елементів оздоблення, крім цілком доречних символів перемоги над гітлеризмом, чомусь досі є медаль із зображенням… Іосіфа Сталіна.

Тому систему догляду за похованнями, що дісталася нам у спадщину від тоталітарного режиму, вже давно пора змінювати. В іншому випадку ми ніколи не навчимося шанувати ні минулого, ні сучасного. Бо як інакше пояснити той факт, що навіть металево-бетонна конструкція з написом «Волинська область» на автодорозі між с. Пітушків Млинівського р-ну Рівненщини та с. Личани нашої Ківерцівщини перетворилася на щось химерне і незрозуміле?

Володимир ДАНИЛЮК.

На фото автора та Олени ЛІВІЦЬКОЇ: рештки древніх поховань в Олиці; реконструкція поховань вояків УНР у Любліні; так зустрічає В…линь гостей із Рівненщини; а бронзовий Сталін досі приймає паради на Меморіалі «Вічна слава»…

 

  • Коментуйте FaceBook
  • Коментуйте ВКонтакте
  • Опитування
  • Результати

Чи варто Україні запровадити візовий режим із громадянами Білорусі та Росії?

Чи варто Україні запровадити візовий режим із громадянами Білорусі та Росії?

Давно пора (612) - 86.1%
Пізно (26) - 3.7%
Яка різниця? (14) - 2%
А як тоді наші заробітчани поїдуть у РФ і РБ? (24) - 3.4%
Мені байдуже (30) - 4.2%