Як інвалід із мафією боровся

Як інвалід із мафією боровся

Три останніх роки перетворилися для пенсіонера Леоніда Охримовича на ходіння по муках. А точніше – по владних кабінетах. Тож випускника вищого військового училища та колишнього моряка продовжує штормити навіть після того, як чоловік осів у тихій гавані Турійська.

Щойно зайшовши на обійстя Леоніда Сергійовича, розумієш: він – людина працьовита, хоч і є інвалідом ІІІ групи. Всюди трактори, машини, власноруч складені агрегати для виготовлення будівельних і тирсоблоків. Маючи вільну ділянку при дорозі, родина Охримовичів запланувала ще й продуктового магазинчика відкрити.

Із 2008-го протягом двох років чоловік день у день трудився на об’єкті. Хотів навіть бруківкою прилеглу територію обкласти. Адже магазин мав стати своєрідною візитівкою районого центру. Однак потративши на спорудження та холодильне обладнання коло 10 тис. дол., відчинити магазин подуржжя пенсіонерів не омже ось уже 4 роки. Бо…

– Паралельно із завершенням будівництва я звернувся у районну філію «Волиньобленерго», аби приєднали мій кіоск до електромереж. Ті пішли назустріч, уклали договір від 7 липня 2009 року. Навіть закопали біля магазину електроопору. А одного «прекрасного» дня приїхала машина, стовпа вирвала, й відтоді я не можу того свєту дочекатися, – зітхає пан Охримович і дістає стоси пояснювальних листів, проектної документації, письмових звернень.

Переглядаючи їх, дивуєшся: куди тільки не ходив пенсіонер! У які двері не стукав! Районна держадміністрація та відділ містобудування і архітектури, селищна рада, прокуратура районна та обласна, райвідділ міліці, Держінспекція сільского господарства, Держземагентсво і філія «Волиньобленерго». До окремих посадовців чоловік ходив по декілька разів. Одні радили детальніше вивчити закон. Інші спрямовували ще в якусь інстанцію. Були й такі, наголошує Леонід Охримович, які відверто казали: це питання треба вирішувати більш «предметно».


– Коли я заявив: нікому хабарів давати не збираюся, один із тих чинуш прямо так і сказав: світла мені не бачити! – емоційно переповідає пенсіонер. – Тоді навіть хлопці з СБУ (відділу по боротьбі з економічними злочинами) пробували помогти. Казали, щоб я ще раз зайшов у кабінет до того посадовця й таки запропонував йому гроші. Але ж Турійськ – самі розумієте – кожен кожному як не сусід, то сват чи брат. Словом, сталася «утєчка інформації», хтось шепнув тому начальнику про мою розмову з ДСБЕЗ. І коли я знову зайшов у кабінет, то ще не встиг слова сказати, як чиновник ніби в мікрофон крикнув: «Я хабарів не беру!» Хоча своєї печатки з підписом на дозвільних документах усе одно не поставив.

Звідки ж ті палки в колесах узялися? Кому було вигідно їх ставити? Адже, за словами Леоніда, електроопору біля кіоску вирвали ще до того, як прозвучав недвозначний натяк про хабар.

Можливо, відповідь дасть фото із зображенням так і «ненародженого» кіоска та поруч із ним… іще одного продуктового магазину (у документах названим «торговий павільйон»).

Леонід Сергійович не приховує: павільйон цей відкрився ще десять років тому, 2004-го. Тож великого розуму не треба, щоб зрозуміти: відкриття паном Леонідом нового і значно просторішого магазину (розмір останнього – 6 на 13 м, ромір павільйону– 6 на 5 м) – це збитки для сусіда-бізнесмена, а може, й навіть хрест на торговельному бізнесі. Тож не варто відкидати припущення, що до катавасії з під’єднанням  (точніше – від’єднанням) має причетність власник саме продуктового павільйону.

– Я більш ніж упевнений, що це він підкупив тих чиновників! Що з його подачі приїхала машина і вирвала елетроопору, бо, мовляв, вона стоїть не на моїй землі! Тільки от дивно, чому на самого сусіда управи так і не знайшлося попри те, що він порушив закон (про це є висновки Держінспекції сільського господарства)! – переходить на крик оповідач.


Але трохи заспокоївшись, чоловік пояснює, в чому справа. Так-от, 2004-го сусід відкрив торговий павільйон шість на п’ять метрів (за документами – малу архітектурну споруду, тобто таку, яку можна в будь-який момент розібрати, знести, перенести). А ще через пару років бізнесмен узяв та й розширив свої володіння: біля павільйону добудував із цегли додаткове приміщення площею шість на півтора метри.

– Дозвіл на добудову він-то отримав, однак документи на земельну ділянку під добудовою не виготовив. Тобто із самого початку порушив вимоги Земельного кодексу, – продовжує співрозмовник і показує один із купи документів. – Може б, як туди свого носа не сунув. Але власник павільйону самовільно захопив 70 сантиметрів МОЄЇ землі! Звісно, пішов я у контролюючі органи, попросив розібратися. І невдовзі інспекція таки знайшла порушення. Відтак надіслала бізнесмену припис «про усунення порушення в 30-денний термін». Бо інакше, мовляв, підприємця притягнуть до відповідальності за статтею 185-5 Кодексу України про адмінпорушення (це штраф від 9-ти по 15-ти неоподаткованих мінімумів). Ще в листопаді минулого року сусід мав звільнити мою землю, але робити цього, схоже, не збирається! Мало того, через його незаконну прибудову вся вода від дощу чи танення снігу тече прямо на мою територію і підсобне приміщення магазину. Однак добитиися справедливості досі не можу! – нарікає Леонід Сергійович. – Бо бізнесмену виявилося вигідніше просто заплатити штраф і далі спокійненько торгувати.

Рідні пана Охримовича радять Леонідові відмовитися від магазину. Але сам пенсіонер каже: не тої закалки він чоловік, не того виховання. І коли штормить – звик рубати канати, коли несправедливість – рубати правду-матку. От тільки травнева звістка, яку надіслали Леонідові Охримовичу з Турійської філілї «Волиньобленерго», стала черговим ударом для пенсіонера.

В документі за підписом директора йдеться: технічні умови на під’єднання магазину до електромереж і договір, який у квітні 2009-го енергетики уклали із гр. Охримовичем, уже втратили чинність.

А тому якщо Леонід Сергійович усе ще мріє під’єднатися до електричних мереж, то має знову прийти у Турійську філію обленерго та оформити документи за новими правилами. І звісно – за нову плату.

Турійські енергетики натомість вважають: їхньої вини у поневіряннях Леоніда Охримовича нема. І він сам винен, що за три роки не зумів оформити необхідні документи.

– Так, із січня 2013-го в Україні затверджено нові правила приєднання до електричних мереж. І ми, Турійська філія, не маємо права це змінити. Тому якщо Леонід Сергійович хоче підвести до кіоску світло, хай приходить до нас, пише відповідну заяву, приносить пакет документів (паспорт, ідентифікаційний код, копію документа на право власності чи користування земельною ділянкою і топогеодезичний план у масштабі 1: 2000). Ці папери ми передаємо в консультативний центр у Луцьку. І якщо звідти приходить позитивний висновок, укладаємо із заявником угоду, беремо гроші за приєднання (залежно від потрібної замовнику потужності ціна коливається від 750-ти до 1,5 тисячі гривень) і впродовж 15 робочих днів виконуємо всі роботи, – пояснив головний інженер Турійської філії ПАТ «Волиньобленерго» Віктор Князь. – Коли до мене неодноразово приходив Леонід Охримович, я все йому пояснював, пропонував переглянути, чи  необхідні документи є в чоловіка, аби копії надіслати до консультативного центру в Луцьку. Однак цей громадянин показував на сумку з паперами і зі словами «У мене всі документи є, а ви зумисне мені відмовляєте!» йшов як не в міліцію, то у прокуратуру. 


Автор цих рядків теж спробувала знайти компромісний для Леоніда Сергійовича варіант: можливо, таки спробувати приєднатися до електромереж за новими правилами, може – знайти новий клаптик землі для встановлення там електроопори. Адже кожен втрачений день – це втрачена можливість отримувати прибутки від торгівлі в магазині.

– Все це я знаю. Навіть є варіант встановити на даху магазина сонячні батареї. Але розібратися з місцевою мафією – це вже питання принципу!

Ну що ж: де емоціо домінує над раціо, там уже слова безсилі…

Оксана БУБЕНЩИКОВА.

Фото автора.  

 

  • Коментуйте FaceBook
  • Коментуйте ВКонтакте
  • Опитування
  • Результати

Чи варто Україні запровадити візовий режим із громадянами Білорусі та Росії?

Чи варто Україні запровадити візовий режим із громадянами Білорусі та Росії?

Давно пора (67) - 85.9%
Пізно (3) - 3.8%
Яка різниця? (2) - 2.6%
А як тоді наші заробітчани поїдуть у РФ і РБ? (1) - 1.3%
Мені байдуже (4) - 5.1%