Піщаний мозоль

Піщаний мозоль

Королі піщаних кар’єрів заробляють мільйони, платять – копійки. А дороги – не їхній клопіт?

Одне з питань оперативної наради при голові облдержадміністрації чи не вперше присвятили цілком конкретній проблемі кількох населених пунктів Рожищенського р-ну, яка роками обговорюється, але не вирішується. Йдеться, по-перше, про вкрай катастрофічний стан доріг Сокіл-Рожище та Крижівка-Рожище, котрі руйнуються через безперервне і безконтрольне вивезення піску з тамтешніх кар’єрів. По-друге, про порушення чинного законодавства під час видобутку корисних копалин піщаними магнатами. А по-третє, про бездіяльність (або надто кволу діяльність) різних контролюючих органів та прокуратури, зокрема щодо неодмінної та дієвої реакції на порушення закону.

Про реальну ситуацію доповів присутнім голова Рожищенської райдержадміністрації Вадим Дулюк. За його словами, видобуток піску здійснюють на території трьох сільських рад району: Сокілської, Руднянської та Луківської. Орендарі, що хазяйнують у межах Руднянської, для транспортування піску проклали дорогу через ліс. Тому там проблем нема. Щодо двох інших, то тамтешні шляхи не просто у неналежному стані: їх фактично не існує.

«Це вам навіть не дорога на Львів!» – емоційно заявив керівник виконавчої влади району, який, схоже, має на меті таки дійти толку у питанні, що вже набило оскому селянам із прилеглих населених пунктів. Мало того, люди вдаються до кардинальних методів: вони перекривають шляхи. Маршрутники теж відмовляються їздити бездоріжжям. У м. Рожище – ями на шляхах такі, що навіть фури з деревиною перевертаються. А міст через р. Стир – під загрозою руйнування.

Дороги Сокіл – Рожище та Крижівка – Рожище збудовано в 70-х. Відтоді на їх ремонт час від часу кошти витрачаються. Тільки ці інвестиції – як вода в пісок. Які шляхи витримають безперервний потік вантажівок, дощенту забитих піском?

«Ми звернулися до Служби автомобільних доріг. Вони встановили обмежувальні знаки про те, що швидкість має бути 40 кілометрів за годину, а вага вантажу – 20 тонн. Але хтось постійно їх знімає. Та й перевірити, скільки насправді важить вантаж, неможливо», – зазначає голова райдержадміністрації.

Тим часом, заробляючи на піску мільйони, орендарі мають податкові борги!

Так, у 2010-2013 рр. такі суб’єкти господарювання, як ПрАТ «Галант», ТзОВ «Надра» сплатили до Сокілської сільської ради 273 тис. грн та 400 тис. грн відповідно. У той час, коли вартість видобутого ними піску сягає 11 млн грн (понад 375 тис. т), частка відрахувань до бюджету становить лише 6,2%! Підприємство «Галант» має 78 тис. грн боргів. Хоча термін договору оренди з ним закінчився у вересні 2013-го, орендар готує документи на його продовження. Попри те, що ділянку, з якої ним же й вибрано пісок, досі не рекультивовано.

ТзОВ «Німб», що хазяйнує на території Луківської сільради, а точніше – біля с. Крижівка, сплатило 309 тис. грн до місцевого бюджету, тоді як видобуло 170 тис. т піску, розрахункова вартість якого сягає 6 млн грн! За два роки підприємство вдвічі збільшило податковий борг.

На фоні мільйонних заробітків керівники контролюючих органів смішили мізерними штрафами. Начальник Держінспекції сільського господарства у Волинській області Світлана Соколовська повідомила: під час перевірки підприємства «Німб» виявлено низку порушень. Інспекція постановила сплатити 1703 грн. Далі за невиконання цього припису призначили 177 грн штрафу. А потім передали матеріали в прокуратуру… Аналогічно із ПрАТ «Галант»: за те, що ним не рекультивовано чимало площі – постанову про сплату 510 грн, далі штраф – 590 грн, далі – матеріали в прокуратуру… Представник прокуратури на нараді рапортував: матеріали дійсно подавали, були й позови до суду, зараз рішення судів – «на стягненні у виконавчій службі». Словом, про дієвість перевірок – усе розуміло. Та й штрафи стосуються лише тих площ, які узаконені, додав Вадим Дулюк: мовляв, інспекція штрафує за порушення на 7 гектарах, а того, що поруч ще 7 розробляють без документів, – ніби й не бачить.

На що голова облдержадміністрації Григорій Пустовіт слушно зауважив: «Ми маємо масу контролюючих органів, які нічого не можуть…». Та додав: проблема ця – в компетенції центральної влади, котра самостійно призначає керівників своїх служб на місцях...

Що робити із такими горе-господарями? Конкретної відповіді не прозвучало. Хоча за підсумками наради буде підготовлене відповідне доручення голови облдержадміністрації.

Заборонити видобувати пісок – не вихід. У деяких орендарів договори до 2020 р. Та з’являються нові претенденти на нові площі. Тому дійшли думки: треба з ними домовлятися. Як вихід – однією з умов оренди передбачати обладнання вагового пункту при виїзді з кар’єру на дорогу. Але чи підуть піщані магнати назустріч потребам селян? Зокрема одному з них – власнику ТзОВ «Надра», а разом із тим засновнику провідного будівельного підприємства «Луцьксантехмонтаж №536» (до речі, весь пісок із Рожищенщини курсує на будівельні об’єкти обласного центру) – пропонували ремонт дороги на умовах співфінансування. Однак поки даремно…

Олена ЛІВІЦЬКА.

На фото автора: дорога на Сокіл.

  • Коментуйте FaceBook
  • Коментуйте ВКонтакте
  • Опитування
  • Результати

Чи варто Україні запровадити візовий режим із громадянами Білорусі та Росії?

Чи варто Україні запровадити візовий режим із громадянами Білорусі та Росії?

Давно пора (612) - 86.1%
Пізно (26) - 3.7%
Яка різниця? (14) - 2%
А як тоді наші заробітчани поїдуть у РФ і РБ? (24) - 3.4%
Мені байдуже (30) - 4.2%