Чекати нема коли

Чекати нема коли


У Нововолинську самотужки обмундировують тих земляків, які поїхали на війну.

У Місті гірників охоче відгукнулися на клич «Підтримай українську армію». Але сподівання на державну підтримку бійців досі не виправдалися. Тому громада міста взялася діяти самостійно.

Заступник Нововолинського міського голови Андрій Сторонський розповів: насамперед усі небайдужі нововолинці разом із жителями Володимир-Волинського та Любомльського районів ремонтували бойову техніку, яка десятиліттями простоювала у Володимирі-Волинському і мала, м’яко кажучи, незадовільний стан. Чимало хлопців, які зналися на ремонті машин, удень і вночі крутили гайки. Причому жодної копійки за це не взяли! Коли потрібні було запчастини, їх придбання взяли на себе місцеві бізнесмени. І теж виключно з громадянських позицій.

– Ливарний завод, наприклад, закупив акумуляторів на 50 тисяч гривень. Олійно-жировий комбінат подбав за скати. Завод «Кроноспан» закупив 400 «розгрузок» (жилетів, які вдягаються поверх бронежилета і куди вміщуються набої, зброя та подібне), – перераховує заступник міського голови. – Працівники освітніх, медичних, комунальних підприємств і апарату міської ради передали нашим хлопцям одноденний заробіток. Причому не стали чекати зарплати, а пішли в бухгалтерію, запитали «цифру» денного заробітку й відразу дістали з власної кишені. Таким чином загальна сума допомоги склала десь півмільйона гривень.

Коли з Нововолинська на Схід було мобілізовано 169 чоловіків, але в зоні бойових дій вояки стикнулися з відсутністю елементарного, громада міста не стала чекати обіцяної від Міноборони підтримки.

– Зрозуміло, що перш ніж закупити зброю, обмундирування й подібне, уряд зобов’язаний оголосити тендер, дати час зареєструватися охочим узяти участь у торгах, потім провести тендер і лише після цього закупляти необхідні речі. Тобто, вся процедура затягується на декілька місяців, – пояснив Андрій Миронович. – Я не буду поширюватися про те, що в умовах війни кожен день зволікань може стати для бійця останнім, а тому діяти треба миттєво (ті ж, приміром, рішення про закупівлю Верховна Рада могла би прийняти буквально за день).

Відтак у Нововолинську прийняли рішення передати фінансову допомогу не Міністерству оборони, а конкретно своїм бійцям.

– Ми сформували штаб оперативного реагування, куди ввійшли представники влади, бізнесу, громадських формувань. Склали список військових та координати їхніх родин, – Андрій Сторонський показує на столі папір із іменами.

Координувати роботу із підтримки нововолинських бійців узявся громадський активіст Валерій Курстак. Він, до речі, жодного разу не афішував свою персону, не зробив жодної самореклами, але за покликом сумління декілька разів їздив на Схід, аби завезти землякам ту допомогу, яку зібрали городяни.

А що вона потрібна, підтвердили від імені військовослужбовців їхні родичі:

– Нещодавно в міську раду прийшла делегація, десь коло 20-ти осіб (здебільшого мами і дружини). Просили допомогти з обмундируванням і поїздкою в Миколаївському область, де на Широкому Лану дислокувалися їхні сини й чоловіки, – передав Андрій Сторонський.  

Оскільки бронежилет вартує від п’яти тисяч гривень, плюс каски, одяг і подібне, то сума необхідна чимала. Але штаб оперативного реагування прийняв рішення обмундирувати нововолинських бійців із голови до п’ят.

– Сьогодні я зустрівся з воєнкомом і попросив зв’язатися зі всіма 169-ма хлопцями, аби з’ясувати, що і кому необхідне: чи розгрузочний жилет, чи каска, чи той самий бронежилет. Предмети захисту треба передати найближчим часом.

Щодо поїздки на Миколаївщину, то її забезпечили жінкам одразу. Міська влада домовилася з перевізниками, аби ті взяли за транспортні послуги по мінімуму.

– За автобус необхідно було заплатити 20 тисяч гривень. 12 тисяч із цієї суми погодилися дати знову ж таки підприємці. Тобто, 49 людей, які попросилися поїхати, доплатили всього по 200 гривень за дорогу, – пояснив Андрій Сторонський. – До речі, ми не відмовили й тим родичам бійців, які були з Іваничівського та Володимир-Волинського районів.

А щодо засобів захисту, то Валерій Курстак уже їздив на Київ до фірми-виробника. Але там сказали: зараз мають величезне замовлення від Міноборони та Дніпропетровських бізнесменів, тому спочатку передадуть бронежилети туди, а вже потім – у Нововолинськ.

– Дружина одного з бійців звернулася до міської ради із проханням допомогти влаштувати в дитсадок маля. Ми теж пішли їй назустріч. Родині загиблого під Волновахою чоловіка вручили 10 тисяч допомоги на похорони і посприяли, аби мамі і сестрі оперативно надійшло з обласної ради ще 100 тисяч гривень. Хто поранений і лікується (їх із Нововолинська троє), тим дали по три тисячі гривень. Тобто, – підсумував Андрій Сторонський, – стараємося оперативно вирішувати всі ті соціальні чи фінансові питання, які з’являються ледь не щодня.

Оксана БУБЕНЩИКОВА.

Фото автора. 

  • Коментуйте FaceBook
  • Коментуйте ВКонтакте
  • Опитування
  • Результати

Чи варто Україні запровадити візовий режим із громадянами Білорусі та Росії?

Чи варто Україні запровадити візовий режим із громадянами Білорусі та Росії?

Давно пора (64) - 87.7%
Пізно (2) - 2.7%
Яка різниця? (2) - 2.7%
А як тоді наші заробітчани поїдуть у РФ і РБ? (0) - 0%
Мені байдуже (4) - 5.5%