→Інтерв'ю

Нове виробництво громади

Нове виробництво громади

У славному місті Горохові ми побували минулорічної осені, про що розповіли на сторінках «Волинської газети». Але далеко не всі матеріали за браком газетної площі тоді видрукували.

Вони знаходилися у наших журналістських записниках та чекали слушного часу. Тепер виносимо їх на широкий читацький загал у черговій чотири сторінковій розгортці. Тоді разом з міським головою Віктором Годиком ми побували на кількох нових виробництвах, які лише ставали на ноги. Одне з них започаткувало виготовлення бруківки. Розмістилося на території місцевого автобусного парку, якою вільно гуляв гурт овечок. На наші здивовані погляди один із засновників нового виробництва Сергій Шелест пояснив, що не треба наймати косаря. Тварини виїдають всю траву. Ще й шашлика можна іноді запекти.

– Ми називаємося «Роєл-брук», – каже Сергій Шелест. – Я є директором підприємства. Зараз випускаємо лише три види продукції. Серед них «цеглинка», потім «старе місто» і «Венеція». Маємо різнокольорову гаму. Потім коли наробимо цієї продукції, будемо переходити на інші зразки. Для того маємо закупити нові матриці. Найбільш ходовою є «цеглинка сіра». Коли приймаємо замовлення, виробляємо іншу продукцію. Кому яка кольорова гама припаде до вподоби. Відштовхуватися будемо від самої пропозиції.

Хочемо, щоб в нашому місті працювало нове виробництво. З часом його розширимо, вдосконалимо технологічний процес. Територія дає можливість це робити. У цьому, сподіваюся, зацікавлені не тільки ми, а й керівництво міської ради. Казна міста отримає додаткові надходження. Чим сильніші ми, тим сильнішим буде наша об’єднана територіальна громада.

– Перш, ніж розпочати виробництво, потрібно було придбати відповідне обладнання. Воно вітчизняне чи закордонного виробника?

– Обладнання ми закупили українське. Дотримувалися принципу: свій до свого за своїм. Ми побували на тих підприємствах, які займаються виготовленням бруківки, ознайомилися з технологіями, умовами, процесами та організацією виробництва. Цікавилися усіма питаннями, що і як. Справа нова і вимагає неабиякої уваги до себе. Треба все зважити й оцінити та проаналізувати. Потім це може бути пізно. Недарма кажуть: поспішиш – людей насмішиш. Більшість привозили обладнання з Польщі, але на сьогоднішній день вже є українські виробники, яке роблять добротне сучасне обладнання, що не поступається закордонним аналогам. Вони закупили відповідні зразки, за якими і виготовляють обладнання. Так що придумувати новий велосипед не потрібно. Ним давно користується весь світ. Сідай та крути педалі. Інженери наші не менш талановиті, ніж в інших країнах чи то Євросоюзу, чи світу. Усе закупили, привезли, налаштували, запустили виробництво і тихенько працюємо. Деякі складники матеріалів, яких нема в нас чи вони нижчої якості, доставляємо з-за кордону.

– Звідки берете сировину для виробництва плитки?

– Наша Волинь багата різними покладами. І все ж певні складові треба шукати. Пісок, скажімо, має бути певної фракції. Він іде на верхній шар бруківки, тому має бути дуже чистий. Так само окремий вид цементу потрібен для верхнього шару. Для нижнього вже інший. Ви ж знаєте, що цемент буває різних марок: 500, 400 і т. д. На все є відповідні чітко прописані технологічні норми, від яких нікуди не дінешся. Не кожен пісок придатний для виробництва плитки. Його ще треба додатково просіяти, аби очистити від шкідливих домішок, які згодом можуть призвести до деформації продукції. Тобто негативно позначитися на її якості. Допустити цього аж ніяк не можна. Це ж не тільки наш престиж, а ще й наші доходи. Хто, скажіть, захоче працювати з бракоробами. Коли людина купує плитку, то вона, скажімо, вже наперед уявляє, який прекрасний вигляд набуде її подвір’я. А тут замість краси бачить якесь кришиво. Вона ж десятому закаже, щоб у той Горохів навіть не поривався. Ні, коли вже взявся за щось, то роби на совість. Адже набагато приємніше отримувати добрі відгуки, ніж тебе хтось хулить.

Робимо все, щоб подібного не допустити. Зайвого чогось на бруківці не повинно бути. З часом на ній може з’явитися білий осад у вигляді соляного нальоту. Подібне можна спостерігати на цегляних огорожах. Ми стараємося з допомогою цементу, різних хімічних добавок подібних недоречностей уникнути. Це нелегко робити, але стараємося, щоб наша продукція була якісною і довго служила власникові.

– Скільки людей задіяні на Вашому виробництві?

– На сьогоднішній день всі працівники оформлені за договорами підряду. З 1 жовтня ми офіційно зареєструвалися в податковій. Заявки ми подали раніше, але нам відмовили, бо вносили деякі зміни до трудового законодавства. Така доля спіткала й інших власників. Та нині все стало на свої місця, тож офіційно прийматимемо працівників на виробництво. Вони матимуть повне фінансове та соціальне забезпечення. Хоча багато людей для такої сфери діяльності не треба – мінімум три працівники. Хтось має заповнити продукцією піч, а далі оператор повинен стежити за проходженням технологічного циклу. Далі все робить сама лінія. Вона видає готову продукцію і сама її складає. Далі бруківка потрапляє в герметичну камеру зберігання, яка ще й виконує роль сушарки. Газами, які виділяє бруківка, і просушується продукція. Саме виробництво не є складним. Варто лише дивитися на відповідність пропорцій та стежити за якістю складників. Воно все взаємопов’язано. Дотримуєшся доброї збалансованості, отримаєш відповідну якість. Ми, як молода фірма, зацікавлені в тому, аби працювати та робити добротну продукцію. За тим щоденний контроль з боку власників. Буваємо не менше двох-трьох разів за зміну. Хочемо спокійно дивитися людям в очі. Хочемо працювати і розвиватися далі.

– Коли продукція буде якісною, то покупців довго шукати не доведеться.

– Ми також на тому будуємо свою виробничу політику. Розуміємо, що виробників такої продукції в області вистачає. Щоправда, в нашому місті плитки досі ніхто не робив. Її доставляли з інших регіонів. Конкуренція в області досить велика. Тільки в одному Луцьку є приблизно тридцять-сорок виробників бруківки. Але кожен споживач завжди шукає найвищу якість. Ставку на неї робитиме і наше підприємство. Щоб людина взяла і сама порекомендувала своєму брату, кумові, другу. Як кажуть, через сарафанне радіо найкраще рекламуватися. Йдемо таким методом і хочемо працювати та розширюватися. Далі побачимо, може з часом відкриємо ще якесь виробництво. Розуміємо, що на сьогоднішній день потрібно займатися або фермерством, або виробництвом. Непоганий ще зиск дають магазини та аптеки. У кожного свій профіль.

– Що можете сказати про співпрацю з місцевою об’єднаною територіальною громадою? Маєте якусь допомогу?

– Нам усі допомагають, у тому числі наші друзі. Не тільки рекомендують комусь, а самі купують нашу продукцію, аби викласти чи подвір’я коло власної садиби, чи десь доріжку в садку. У нашому виробництві зацікавлені всі. Адже багата громада – багаті люди. Це найголовніший чинник і мірило всього.

– Що в основі вашого методу роботи?

– Хочете, як ми працюємо. Ми добре знаємо деяких вкладальників плитки. Коли зустрічаємося, відразу цікавимося якістю бруківки, її кольоровою гамою. Йдемо простим апробованим методом. Можна просто наробити продукції, розпродати її і далі тебе голова не болить. Ми йдемо дещо іншим шляхом. Майстер, який вкладає бруківку, найкраще може її охарактеризувати. Прагнемо одного – робити товар лише якісний. Коли бруківка йде одного розміру з нею набагато легше працювати. І ще плитка не повинна бути крихкою, бо в такому разі швидко розсипатиметься. Зробили 20 квадратів і заміряємо простим методом – рулеткою. Взяв ширину і висоту і все ясно. Головне, аби витримувалися параметри висоти. Тоді вона лягатиме рівненько й акуратно. Кольори також відіграють важливу роль. Буває, що з цих самих складників робимо плитку, а вона має різний колір. Ламаємо голову, чому це так? Причина виявляється банальна – залежить від кількості води в замісі. Постояла сім-вісім днів і стала однакова. Вона має пройти природні процеси і сама спожити необхідну кількість вологи. Цемент тут також грає певну роль. Даси цемент іншого виробника і бруківка колір поміняє. Нюансів дуже багато і ми хочемо вникнути детально в ці процеси.

– Ціна Вашої продукції не відлякує покупця?

– Поки що поставили собі за мету брати не ціною, а кількістю продукції. Більше випустимо, більше заробимо. Треба зважати на сьогоднішню економічну ситуацію. Далеко не всі люди нині при грошах. Коронавірусна пандемія збідніла багатьох. Цей чинник також не треба скидати з рахунку.

Сергій ЦЮРИЦЬ.

Володимир ПРИХОДЬКО.

На фото Віктора РАЙОВА: Сергій Шелест та Олег Мужик.