→Рубрики →Політика

У семи няньок – дитя без ока?

Боротьба за чистоту вітчизняного інформаційного простору поруч із закриттям «медведчуківських телеканалів», які, за заявою РНБОУ, фінансуються Кремлем, спровокувала давню українську хворобу, яку можна охарактеризувати висловом «Бий своїх, щоб чужі боялися!». Яка роль Національної спілки журналістів України в розвитку вітчизняного медіапростору та в боротьбі з пропагандою країни-агресорки та які виклики для людей журналістськими професії НСЖУ вважає найгострішими?

9 лютого 2021 р. Секретаріат Національної спілки журналістів України на чолі з головою НСЖУ Сергієм Томіленком оприлюднив із цього приводу спеціальну заяву, де акцентовано, що він «стурбований критикою на адресу НСЖУ через трактування подій, пов’язаних із застосуванням державою персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій) та припиненням мовлення трьох телеканалів»:

1. Право держави в законний спосіб захищати інформаційний простір від фейків і пропаганди незаперечне, тим більш – в умовах гібридної війни, розв’язаної проти України. Водночас застосування інструменту санкцій РНБОУ і припинення роботи медіа має ґрунтуватися на публічних доказах і відбуватися з дотриманням визначених законом процедур.

2. НСЖУ не захищає редакційної політики жодних медіа, зокрема й «телеканалів Медведчука», а виступає за дотримання гарантованих законом прав українських ЗМІ та українських журналістів, тому висловлює стурбованість позасудовим застосуванням обмежувальних заходів.

3. Відповідно до своїх статутних завдань і повноважень НСЖУ захищає ЗМІ в конфліктах із владою: адже саме журналісти допомагають суспільству здійснювати публічний контроль за її діяльністю. Тільки за останні роки НСЖУ звертала увагу органів влади на випадки порушень прав медійників «Прямого», 1+1, «Радіо Свобода», Укрінформу та ін. Але свобода слова не дає підстав журналістам зловживати нею, хоч би де вони працювали. І коли будь-яке медіа дозволяє собі ставити під сумнів національну державність і територіальну цілісність України, виправдовувати вчинену проти неї збройну агресію – цим діям мають своєчасно давати оцінку компетентні державні органи, не чекаючи «слушного політичного моменту».

4. Ми засуджуємо розпалювання ворожнечі й заклики до насильства стосовно журналістів і працівників ЗМІ. За редакційну політику відповідальні насамперед власники й топменеджери, і на виявлені порушення має належним чином реагувати постійний наглядовий і регуляторний державний орган – Національна рада з питань телебачення й радіомовлення, якій надано для цього відповідні повноваження. Разом з тим і представники журналістської спільноти мають бути свідомими рівня відповідальності в роботі зі словом і фактами, у підготовці матеріалів і програм, дотримуючись загальноприйнятих стандартів професії, не вдаючись до маніпуляцій, які перетворюють журналістику на інструмент пропаганди.

Позасудові обмежувальні заходи – сам по собі небезпечний прецедент. Цей інструмент може бути використаний для тиску на інших мовників або для вжиття аналогічних санкцій, приміром, до телеканалів групи 1+1 (у них Віктор Медведчук володіє часткою акцій) або «телеканалів Порошенка» (мається на увазі ексПрезидент Петро Порошенко, – ред.) «Прямий» і «5 канал», які, на думку одного з високопосадовців, часто показують «агентів російської пропаганди».

5. Свобода слова в Україні передбачає широку дискусію з суспільно-політичних питань, але – на засадах дотримання законів. Спілка журналістів не має жодних сумнівів у європейському виборі українців, який ми захищаємо щодня в умовах збройної та інформаційної агресії. Немає сумнівів у тому, що Росія – країна-агресор, яка окупувала частину України. У нашій державі немає «громадянського конфлікту», а є тимчасово непідконтрольні українській владі території, на яких господарює той самий агресор, і є масована російська пропаганда, провокації та загрози інформаційній безпеці держави. За цих умов кожний журналіст і професійні, творчі об’єднання роблять свій вибір. Для НСЖУ він очевидний: лише неухильне дотримання професійних стандартів і Кодексу етики українського журналіста – необхідна умова формування в аудиторії правдивої картини подій та збереження довіри до медіа.

6. Серед 19 тисяч членів НСЖУ – представники різних поколінь, носії різних мовно-культурних і конфесійних традицій, колеги з різним життєвим і професійним досвідом. Кожний спілчанин, відповідно до власних переконань, по-різному оцінює і сучасні реформи, і події минулого. У багатоманітності думок і суджень – наша сила, а не слабкість. Спільні для всіх нас цінності зміцнюють єдність організації і залишають за дужками ситуативні розбіжності в поглядах, що цілком нормально для здорового спілчанського організму. Ми різні й водночас – єдині.

7. Незалежні, непідцензурні медіа, свобода слова, свобода самовираження – відмінна риса кожної демократичної держави. Закликаємо владу шанувати цю свободу, дбаючи про надійний захист інформаційного простору України».

У той же час деякі голови обласних організацій НСЖУ виступили з окремим зверненням, де запропоновано інші оцінки та відмінні підходи до вирішення проблеми аж до відставки нинішнього керівництва найбільшої і найдієвішої в Україні творчої Спілки.

«У цій непростій ситуації НСЖУ потрібно гуртуватися, а не займатися усобицями. Бо можемо отримати такий закон про медіа, що він стане синонімом тотальної цензури... Звичайно, на рівні Спілки потрібно чимало змінювати та модернізувати, але й на рівні областей роботи – непочатий край. Маємо, нарешті, в державі розробити чітку концепцію протидії ворожій пропаганді та боротьби з фейками, причому, з чітким визначенням завдань на рівні областей із достатнім професійним і матеріальним ресурсом. А що на практиці? Ще 17 липня 2019 р. в Офісі Президента України Володимира Зеленського відбулося засідання експертної наради «Свобода слова та інформаційна безпека України: спільні виклики – спільні рішення». Постановили створити Раду з питань свободи слова, до складу якої мало увійти по одному представнику від кожної редакції центральних ЗМІ. Очікувалося, що Рада «допомагатиме фіксувати та усувати загрози для свободи слова, прояви цензури. Також серед пріоритетів – захист права журналістів на професію. Для цього в Раді будуть представники силових відомств і медіаюристи». І який результат? Нульовий. І чому з того часу взагалі не створені аналогічні Ради при облдержадміністраціях в областях, до складу яких мали б увійти представники місцевих засобів масової інформації та НСЖУ? Переконаний, що ці структури, в тісній взаємодії з обласними радами, давно допомогли б вирішити проблему інформаційної безпеки, – висловив власну думку заступник голови Волинської облорганізації НСЖУ, Заслужений журналіст України Володимир Данилюк. – Звичайно, давно пора очистити українську журналістику від платних наймитів Кремля, інших недружніх до України держав, та тих, хто просто заблукав між трьома соснами, але при цьому всьому – не варто вихлюпнути на смітних разом із брудною водою українське 30-річне дитя свободи слова. В іншому випадку в семи няньок буде дитя без ока, а путінські окупанти тільки зловтішатимуться від черговий українських чвар».

Світлана КОМА.

На фото: фрагмент книги «Слова та війни: Україна в боротьбі з російською пропагандою».