Олександр Прендецький: «Роботу оцінюю за результатом!»

Олександр Прендецький: «Роботу оцінюю за результатом!»


За результатами виборів 25 жовтня 2020 р. головою Олицької селищної територіальної громади обрано самовисуванця Олександра Прендецького, якого підтримали майже 45% виборців. Це доволі потужний результат, який говорить про високий рівень довіри місцевого населення до Олександра Миколайовича.


27 листопада 2020 р. голова Олицької селищної територіальної виборчої комісії Юлія Марчук оголосила результати місцевих виборів голови і депутатів ОТГ,  вручивши голові та депутатам відповідні посвідчення. Обранці громади склали присягу. Серед 22 депутатів – 9 самовисуванців, 7 представників політичної партії «За майбутнє», 3 – від ВО «Батьківщина», 2 – «Європейська солідарність» та 1 – «Слуга народу».

Так розпочалася нова сторінка в житті укрупненої Олицької селищної ради, доля якої вирішилася буквально в останній момент, коли рішенням Кабміну було внесено доповнення в раніше затверджений план і вирішено зберегти в смт Олиці статус центру ТГ.

І ця обставина, і той факт, що нарешті буде реконструйовано місцевий Замок Радзивіллів, і стали спонукальними причинами до зустрічі, яка відбулася цими днями.

– Олександре Миколайовичу, Ви абсолютно нова людина в органах місцевого самоврядування Волині. Людина молода, перспективна і рішуча.  Роблю такий висновок хоча б тому, що не так просто було відважитися взяти участь у виборах голови ТГ, враховуючи, що Ви балотувалися як самовисуванець. Тоді як потужні політичні партії робили ставку на зовсім інші кандидатури…  Як виникла ідея поборотися за посаду селищного голови?

– Ще коли в 2016 р. в країні почався процес децентралізації та створення нових об’єднаних територіальних громад, ця тема мене дуже зацікавила. Уважно вивчав цю тему і ствердився в переконанні, що створення ОТГ – це справді хороша перспектива розвитку місцевих громад. І з того часу ці думки мене не залишали… Але для того, щоб брати активну участь у цьому процесі, треба не бути стороннім спостерігачем. Тому я й узяв участь у виборах у жовтні минулого року.

– Що було найважче на виборах?

– Нічого складного в цьому процесі я не побачив. Чесно Вам кажу! Тому навіть і не здивувався, коли люди «промили кістки» повністю не тільки мені, але й усім родичам… Але нічого крамольного так і не знайшли, бо його немає.

– Це не дивує, бо в віддаленіших селах, можливо, про Вас і менше знали, а в Олиці – все на виду, всі знають Олександра П ледь не від народження! До речі, будь ласка, кілька слів про себе…

– Народився 18 липня 1987 р. у смт Олика. У 2005 р. закінчив місцеву школу , потім навчався в Харківській національній юридичній академії імені Ярослава Мудрого. Після закінчення був призначений на посаду слідчого в УМВСУ у Волинській області. Служив в органах внутрішніх справ до 2012 р. А потім вирішив зайнятися адвокатською діяльністю, і цей період мого життя тривав до 2020 р. Саме тоді вирішив балотуватися на посаду Олицького селищного голови. 

– Ви одружені?

– Так. Дружину звати Аліна. У нас двоє діток. Доньці Поліні – 11 років, синові Матвієві скоро виповниться два. Мешкаємо в Олиці.

– Повернімося до виборів…

– Як уже говорив, нічого складного в цьому процесі не виявилося. Тим паче, що я ж місцевий. І навіть в інших населених пунктах зі мною знайомі, бо 8 років роботи адвокатом теж не минули безслідно… Я ж, до речі, міг залишитися жити в тому ж Луцьку, але повернувся на рідну землю. І фактично щоденна робота з реальними людьми також дала конкретний результат. Як адвокат я раніше допоміг відстояти законні права багатьом землякам, а коли настав день виборів, то вони подякували за це суттєвою підтримкою.

– В результаті Олицька ОТГ виявилася для області унікальною: найбільше депутатів – 9 – не представляють жодну партію, а виграли як самовисуванці! Плюс голова безпартійний! В чому шукати пояснення цього феноменального явища?

– На мою думку люди хочуть у владі бачити, насамперед, реальних і конкретних людей, а не великі і віддалені партії. Саме тому мешканці Олицької округи так проголосували, і тепер мають повне право спитати зі своїх обранців за результат. Але це – моя власна думка. Можливо, існують ще якісь причини саме таких, а не якихось інших результатів волевиявлення громадян.

– А партійні депутати вже охололи від політичних гасел чи досі з прапорами ходять? В Луцьку, до речі, виставляти їх поряд із кнопками для голосування доволі популярно…

– Загалом робота з депутатським корпусом налагодилася і відбувається в конструктивному руслі, з максимальним врахуванням позиції та пропозицій кожного. Тож у цьому плані все добре.

– У багатьох громадах каменем спотикання стало призначення старост. Інколи навіть цей процес мітингами закінчувався, бурхливими дебатами на сесіях. А як у вас? І скільки старост мають досвід роботи в органах місцевого самоврядування?

– У Дідичах ми затвердили старостою Галину Романову, яка впродовж багатьох років успішно очолювала місцеву сільраду. У Покащеві старостою стала колишня секретар сільради Зінаїда Свинцицька. У Жорнищах обрано недавнього вчителя місцевої школи  Петра Козака. В Дерно – людину, яка раніше не стикалася з роботою в самоврядних органах влади – Олександра Нероду.

– Як складаються стосунки з досвідченими керівниками сусідніх громад – Цуманської Анатолієм Дорощуком і Підгайцівської Юрієм Семенюком? Тим паче, що виникають чи виникатимуть проблеми, важливі для вирішення для всіх трьох волинських громад. 

– На жаль, спілкуємося рідше, ніж хотілося б, бо в кожного голови громади – дуже багато роботи на підвідомчій території, але в телефонному режимі контакти відбуваються. 

– Олицький Замок Радзивіллів. Схоже, що невдовзі реконструкція цього унікального не лише для України, а навіть для Польщі, Франції і США, таки зрушить із мертвої точки. Але крім замку є ще й селище, котре також мусить набути нового, європейського вигляду. Що скажете на цю тему?

– Замок – не лише велика європейська цінність, але й дуже велика споруда. Головне розуміти, що можна буде розмістити в ньому після завершення реставрації, котра повинна от-от розпочатися. Я не переконаний, що в усіх 365 кімнатах та багатьох допоміжних приміщеннях треба зробити лише музей. Можливо, треба подумати також про готельний комплекс, про якусь розважальну складову? Крім цього, в Олиці від роду Радзивіллів залишилися не тільки костел і замок, а й багато інших будівель. Наприклад, Луцька брама між Залісочем і селищем, споруда поліклініки, чимало житлових будинків того періоду… Власне, навіть дорога з бруківки від Олики до Цуманського перехрестя, яка також збереглася до наших днів, але потребує уваги… Тому Замок Радзивіллів – це не лише один об’єкт національної спадщини нашої держави, це набагато ширше інфраструктурне поняття. Тому покладаємо великі надії, що цей проект буде розвиватися комплексно і з користю для Олицької громади.

– Вже є якісь конкретні угоди, на основі яких можна говорити не на загальні теми, а по суті?

– Я спілкувався з архітектором, який займається проєктом. Це – Володимир Заборотний. Він розповів, що перший етап робіт  вже погоджений у Міністерстві культури. Володимир Олександрович пообіцяв, що наприкінці березня приїде до нас з Києва та ознайомить із цим документом. І тоді логіка розвитку ідеї стане зрозумілішою. Як і подальше бачення розбудови селища.

– А що з психлікарнею, яка досі в замку?

– Можна сказати, що її фактично вже й немає. Працівники отримали попередження про закриття закладу на початку квітня. Відтак, хворих у приміщенні скоро не буде.

– В різних громадах різна ситуація фінансова. Дано багато прав, але мало хто думав, що виникне ще більше обов’язків! Тому одні справді при грошах, а інші вже думають, де взяти копійчину… Як у вас?

– Ми здатні утримувати всі заклади бюджетної сфери нашої територіальної громади. Не виникатиме ніяких проблем і щодо виплати зарплати працівникам із нашого бюджету, які трудяться в різних закладах: освітніх, медичних і так далі. Але ми наполегливо працюємо, щоб громада в фінансовому плані міцніла і розвивалася. Бо є дуже багато ідей, які прагнемо реалізувати. Тому всерйоз думаємо над створенням привабливих умов для відповідальних інвесторів. Наприклад, у с. Котів за сприяння колишнього заступника голови облдержадміністрації і Луцької міськради Василя Байцима розвивається проект із вирощування лохини в промислових масштабах. А це крім податків ще й сезонна робота для мешканців нашої громади!

– На керівних посадах є дві рівновіддалені категорії людей. Одні трудоголіки, які приходять на роботу навіть у вихідні. Другі – з’являються в кабінеті як ясне сонечко, вважаючи, що підібрали команду, яка здатна ефективно виконувати їхні вказівки.  А як побудували свій стиль роботи Ви особисто? 

– Чесно кажучи, роботи багато. Але я її по часові не рахую, оцінюю за результатом. Є результат – значить, попрацював добре, а ні – то треба знову братися спочатку… Наразі бачу перші результати, і це надихає.

– Дякую за відвертість, успіхів Вам і олицькій громаді!

– І Вам дякую за цікаву розмову. 

Інтерв’ю вів

Володимир ДАНИЛЮК.

На фото Романа УСТИМЧУКА: Олександр Прендецький.

  • Коментуйте FaceBook
  • Коментуйте ВКонтакте
  • Опитування
  • Результати

Чи варто Україні запровадити візовий режим із громадянами Білорусі та Росії?

Чи варто Україні запровадити візовий режим із громадянами Білорусі та Росії?

Давно пора (612) - 86.1%
Пізно (26) - 3.7%
Яка різниця? (14) - 2%
А як тоді наші заробітчани поїдуть у РФ і РБ? (24) - 3.4%
Мені байдуже (30) - 4.2%