→Інтерв'ю

Волинський прорив

Журналісти «Волинської газети» разом зі своїми колегами з інших мас-медіа мали можливість поспілкуватися з ректором Волинського національного університету імені Лесі Українки Анатолієм Цьосем. Анатолій Васильович відверто і щиро відповів на всі запитання медійників.

А вони прозвучали від Олександра Зелінського («Волинські новини»), Надії Глущук («ВолиньPost»), Оксани Коваленко («Волинь-нова»), Дарини Поліщук («Волинська правда»), Олени Швидак («Район.Луцьк»), Володимира Приходька та Сергія Цюриця («Волинська газета») та інших.

Подаємо нотатки з цього своєрідного освітнього форуму, який без перебільшення став цікавим і для науковців згаданого університету, і для журналістів. Відчувалося, що вони про Лесин освітній заклад знають чимало, але хочуть поглибити цей арсенал. Це й породжувало цікавість, у тому числі й Віти Сахник:

– Анатолію Васильовичу, у всіх на слуху – дуальна освіта, яка успішно впроваджується Волинським національним університетом імені Лесі Українки. Хотілося б знати, скільки договорів уже укладено і з якими університетами?

– У першу чергу я вже казав, що дуальна освіта – це одне із пріоритетних завдань нашого університету, тому що ця форма навчання вирішує головне завдання: наближення теорії до практики. Ми розпочали із 20 осіб, впроваджуючи елементи дуальної освіти та підписавши тристоронні угоди із фірмою «Інтернетдевелс». Згодом така тенденція поширилась на інші сфери діяльності. Зокрема, БК «Старий Луцьк», «Волиньгаз», фірму «Несвіч», засоби масової інформації, луцькі школи, туристичні агенції. Тепер майже 200 осіб у нас і навчаються, і працюють за системою дуальної освіти. Карантин на це, звичайно, частково вплинув, але не суттєво. Він не став тим фактором, який не дав розвиватися дуальній освіті.

– Які перспективи розвитку дуальної освіти?

– Продовжуємо підписувати тристоронні угоди з іншими установами. Чому це потрібно, яка користь від цього студентам? Студент іде на практику і отримує практичні знання. Працедавці – це найуспішніші люди нашого регіону і студент може познайомитися та побачити, як працюють найкращі у галузі, яка система роботи і управління тощо.

Працедавці зі свого боку мають можливість оцінити якість підготовки, можуть підказати, на що потрібно звернути увагу під час професійного вишколу в університеті. І відібрати для себе найбільш талановитих студентів для подальшої роботи. Це дуже важливо, і це наступний крок у впровадженні елементів дуальної освіти – це створення спільно з виробництвом сучасних наукових лабораторій. Думаю, ми працюватимемо в цьому напрямку.

– У своїй передвиборчій програмі Ви декларували відкриття військової кафедри в університеті. На якому етапі ця справа?

– Над цим ми активно працюємо. Зараз мова йде про паралельні напрями у відкритті військової кафедри. Перше, це подали документи про наші напрацювання у Міністерство оборони, для того щоб вийти на Кабінет Міністрів та включити ВНУ імені Лесі Українки до постанови про підготовку офіцерів запасу і того додатку, який є. Це перший крок. Одночасно веду перемовини із кафедрою військової підготовки у Миколаєві, яка є базовою кафедрою для підготовки офіцерів для десантно-штурмових військ України. А ви знаєте, що Андрій Ковальчук, який є начальником штабу, першим заступником командувача десантно-штурмових військ Збройних сил України, одночасно є головою наглядової ради нашого університету. Тож у Луцьку маємо відкрити філію цієї кафедри і в цьому році вже розпочати набір для підготовки фахівців. Я переконаний, що за півроку чи два військова кафедра у нас буде.

– Свого часу виникали питання стосовно автопарку, який належить університету. Яка доля автівок?

– Всі автівки передано до університету і вони офіційно стоять на балансі Фонду розвитку університету, як воно і мало бути. Та вас, мабуть, цікавить цей дорогий «Мерседес». Зважаючи на резонансність, цей автомобіль продано відповідно до нормативних документів. Ці кошти зберігаються на рахунку для того, щоб відкрити дві лабораторії – синхронного перекладу для студентів факультету іноземної філології і кібербезпеки. Найближчим часом вони запрацюють. Хай краще студенти мають якісні умови для навчання, для здобуття якісної освіти, аніж це авто роз’їжджатиме Луцьком. Його продано, щоб кошти послужили потребам студентів.

– За скільки продано цей «Мерседес»?

– Орієнтовно 600 тис. грн.

– Є питання щодо дистанційної освіти та її якості. Знаємо, що в школі вчителі навчаються додатково. А чи навчаються додатково викладачі університету? Запитуємо про це, бо люди поміж себе вже кажуть, що потрібно взяти на замітку цю «дистанційку», щоб відстежувати, коли вчилися лікарі, і, якщо це припадає на 2020 рік і далі, то уникати таких ось випускників.

– Навчання в університеті передбачає певну систему. Якщо його зводити до запам’ятовування певних знань, то таке навчання не є ефективним. Адже можна зайти в гугл, якщо ти вмієш читати, сформувати запитання і отримати будь-яку інформацію. Навчання в університеті передбачає аналіз ситуації, дискусії, вміння робити висновки. Якщо це хімія, то практичні вміння створювати нові речовини, якщо мистецтво – майстерність писати картини, якщо спорт – то вміння грати у футбол чи баскетбол. Тому ми максимально використовували і будемо використовувати систему очного навчання. На сьогодні університет продумано вибудовує логістику лекційної і практичної підготовки. Згідно з обмеженнями Кабінету Міністрів України ми не можемо створювати групи більше двадцяти осіб. Отже лекції проходять у дистанційному режимі, всі практичні заняття відбуваються в очному режимі. Якщо група нараховує менше 20 осіб, лекції також проводять очно. Якщо говорити про якість підготовки, я надіюся, що оцей карантинний період суттєво не знизив якість підготовки, а зараз робимо все від нас залежне, щоб така якість підготовки була високою.

– Розкажіть детальніше про цьогорічні ремонтні роботи у гуртожитках.

– Якщо брати цьогорічні ремонтні роботи, то вони проводилися як в навчальних корпусах, так і в гуртожитку №3. Згідно з нашими зобов’язаннями, ремонтується сорок кімнат на п’яти поверхах. Крім того, у блоках на п’яти поверхах відремонтовано коридори, душові, вбиральні, їдальні. Закупили нові меблі, плитки. Тобто змінили всю інфраструктуру. У цих блоках ми повністю оновили стояки. Все це забезпечить комфортні умови проживання. Загальна вартість цих робіт понад 2 млн грн. Крім того, вартість меблів, які будуть туди закуповуватися, ще складе один млн грн. Що будемо далі робити у цім році? У гуртожитках №4 і №6 потрібен ремонт покрівлі. Є місця, де вони протікають, і це найважливіше зараз – полагодити їх. І друге, це продовжити ремонт ще одного стояка у гуртожитку № 3. Якщо ми реалізуємо це в цьому році, то зробимо велику справу.

– Анатолію Васильовичу, Ви окреслили широке коло питань. Ось хоч би й про медичний факультет, який створюєте. Для цього потрібне відповідне обладнання, викладачі. У вас є лабораторії, які цікаві світовій науці. Волинський національний університет імені Лесі Українки сьогодні – візитівка нашого краю в Україні та світі. Чи є розуміння отого потенціалу університету, викладачів, їх місії у владних коридорах, зокрема, в облдержадміністрації, серед депутатів обласної та Луцької міської рад?

– Щонайперше, почну із коштів. Вони із неба самі не падають. Є державний бюджет, а є кошти, які ми заробляємо для того, щоб забезпечити якісний навчальний процес. Зараз назву дві суми і ви уявите, які це великі кошти, які забезпечують роботу нашого університету. За минулий рік з державного бюджету витрачено 199,5 млн грн., у тому числі 2,5 млн грн. пішло на наукові розробки. Але за минулий рік університет заробив сам 85,5 млн грн., і плюс на науці ще 3 млн грн., тобто понад 88 млн Лесин університет заробив самостійно. Звичайно, що майже 75 відсотків цих коштів іде на заробітну плату. Інші кошти спрямовуються на оплату комунальних послуг, які досить-таки значні, бо маємо багато корпусів. І за рахунок раціонального використання цих коштів та розумної фінансової політики університету ми маємо можливість робити і ремонти, і забезпечувати якісну освіту. Ми не ходимо і не просимо кошти на щось. Але разом з тим вони нам дуже потрібні і ми готові працювати і з владою: з обласною, міською радами, обласною державною адміністрацією, з ОТГ для того, щоб поліпшити стан. Для прикладу. Ми не просто сидимо і фантазуємо, чують нас державні інституції чи не чують, допоможуть чи не допоможуть, а активно працюємо в цьому напрямку. Зокрема, ми подали гарний грант у Державний фонд регіонального розвитку на побудову на нашій базі на Світязі серйозного мультифункціонального спортивного комплексу вартістю майже на 20 млн грн. Попередні конкурси ми пройшли, тож сподіваюся, що ДФРР профінансує будівництво такого спортивного комплексу. Для чого він нам? Для того, щоб розвивати, по-перше, туристичний потенціал Світязького регіону, по-друге, щоб забезпечити функціонування бази в нелітній період і, найголовніше, щоб максимально залучити наші спортивні команди інваспорту до навчально-тренувальних зборів на базі «Світязь». Що стосується обласної та міської влади, то ми звернулися до них із проханнями про спільне видання певних творів, присвячених Лесі Українці.

– Які це твори?

– Як каже мій проректор Юрій Громик, цього року ми дуже тісно працюємо над двома виданнями «Лісової пісні» Лесі Українки. Нагадаю, що за минулі роки ми реалізували три проєкти: здійснено українсько-англійське, українсько-німецьке та українсько-польське видання «Лісової пісні». Зараз працюємо над виданням українською і кримськотатарською мовами. Таким чином хочемо зробити на Волині промоцію і кримськотатарської культури та мови. Водночас готуємо до друку українсько-білоруське видання. Є чудовий переклад професора В’ячеслава Рагойші з Мінська. Ще готуємо невеличкий збірник – це фольклорні записи Лесі Українки і її брата Михайла, зроблені на Волині приблизно десь у 1880-х роках. Вони зберігаються у московському архіви Климента Квітки, знані в Україні, але досі не опубліковані. Сподіваємося на підтримку міської та обласної рад, обласної державної адміністрації. Поки що такі обіцянки є. Заплановані і монографії. Одна колективна про дослідження творчості видатної поетеси науковцями з-за кордону. І ще декілька наукових проєктів, які більше зацікавлять науковців, але, сподіваємось, будуть вони помічені і в інформаційному просторі України.

– А як бачать співпрацю з Волинським національним університетом імені Лесі Українки в об’єднаних територіальних громадах, які сьогодні отримали реальні кошти і також потребують якісних кадрів?

– Що стосується ОТГ, це надзвичайно важливе питання і дуже на часі. Результатів поки що ми ще не маємо, але активно працюємо, щоб максимально укласти угоди і сприяти розвитку як громад, так і щоб залучити громади до співпраці з університетом для користі і регіону, й університету.

– На вулиці Володимирській є ділянка близько 10 гектарів, яка передана університету років десять тому. Зараз вона у занедбаному стані, а там же планувалося збудувати студмістечко. Чи буде університет це робити? Чи, можливо, захочете повернути цю ділянку цілком чи бодай частково назад місту?

– Це земельна ділянка, яка надзвичайно потрібна для розвитку університету. На сьогодні ми активно проводимо роботу із Міністерством освіти і науки і з інвесторами щодо можливості будівництва там студентського містечка. Справа в тому, що чекати, доки держава надасть нам колосальні кошти, нераціонально та й недоцільно, бо таких великих коштів, мабуть, ніхто не зможе виділити на будівництво. Тому потрібно починати будувати поступово з одного об’єкта. Ми підготували вже певний комплект документів до Міністерства освіти і науки, щоб почати працювати над будівництвом гуртожитку на цій землі. Контактуємо з інвестором, щоб почати будівництво будинку на певній дольовій участі для викладачів. Далі будемо думати, як побудувати там комплекс чи окремі приміщенні для окремих факультетів. Тобто це поетапна робота, думаю, що невдовзі будуть певні результати.

– Ви говорили про подвійний диплом. Це, звичайно, добре. Ми йдемо у Європу, інтегруємося з нею. Але чи цей плюс не буде мінусом потім, чи не будемо ми втрачати фахівців, які їхатимуть працювати за кордон, замість того, щоб залишатися в Україні?

– Філософське питання. Ми вже пережили з вами той час, коли наші кордони ще за Радянського союзу були під замком і не пускали або старалися не пускати за кордон розумних людей, людей, які мислять, хочуть щось створити, водночас не даючи їм розвиватися тут, у колишньому союзі. Я більш, ніж переконаний, що створення залізної завіси, як тоді говорили, нічого доброго не дасть. Розумні, талановиті студенти, вони для цього і є розумні, знайдуть спосіб, якщо вони цього захочуть, поїхати з України. Тому в моєму розумінні програма подвійного диплома, навпаки, є плюсом, здатним заохочувати студентів навчатись в Україні. Ні для кого не секрет, що дуже багато українських випускників вступають, зокрема, в польські заклади вищої освіти. Наводять різні цифри статистики – скільки дітей там навчається. Говорять про 70 і 700 тисяч. Я не знаю такої статистики, але це велика кількість. Тож ми пояснюємо нашим волинянам і студентам: для чого їхати у ту ж Польщу і сплачувати за навчання доволі значні гроші, щоб отримати там лише польський диплом, коли краще вступити до нас, у Волинський національний університет імені Лесі Українки, навчатися паралельно і в Україні, і в Польщі і отримати два дипломи. Один український, а другий польський. А далі, як складеться доля. Якщо випускник знайде свою долю (можливо, це й не патріотично звучить) і краще реалізує себе у Польщі чи в Німеччині, то цьому варто радіти, бо дитина реалізує себе краще. Вона однак буде носієм української культури і українських звичаїв, формуватиме позитивну думку про Україну в тому середовищі, де вона живе. Якщо ж працюватиме в Україні, також плюс, тому що, окрім української освіти, вона отримала освіту європейську і матиме кращі знання для реалізації свого потенціалу. Тому в цій ситуації потрібно максимально допомагати нашим випускникам самореалізуватися. Дай Боже, щоб вони реалізувалися там, де створені для цього найкращі умови.

– Як ви ставитеся до відміни червоних дипломів?

– Також цікаве питання. Відповідно до листа міністерства в додатку до диплома можна вказати чи це диплом із відзнакою чи звичайного зразка. Це якщо говорити про формальність. Якщо говорити про сам червоний диплом, то я ставлюся до його відміни не зовсім позитивно. Це певна традиція, нормальна практика не лише в Україні, але й в інших державах. І тому, на мою думку, він мав би бути. Тим більше, що найголовнішим є не колір диплома, а якість здобутих знань. Тож відміна червоного диплома не впливає на якість підготовки фахівця, тому це не є чимось дійсно важливим, що реформує вищу освіту.

– Що буде з ботанічним садом університету, адже старий – занедбаний, його передано парку, що на вулиці Потебні?

– Соціальне питання. Власними силами університет цей проєкт не зможе реалізувати. Але ми зараз готуємо проєкт розбудови ботанічного парку в рамках транскордонної співпраці. І ми вже розпочали реалізацію з нашими біологами проєкту Ботанічного саду. Зараз чекаємо оголошення конкурсу. Будемо співпрацювати з міською радою. Прагнемо впровадити проєкт, який би, з одного боку, об’єднав наукову складову, з другого, подарував усім мешканцям, які живуть поруч, хорошу зону для відпочинку.

– Попри гуманітарних напрямків, Волинський національний університет імені Лесі Українки завжди славився фахівцями з точних дисциплін. Тут була лабораторія по вирощуванню штучних кристалів, кафедра теоретичної фізики, прекрасні вчені, що працювали на майбутнє… Як у цих напрямках йде розвиток?

– У навчально-науковому фізико-технологічному інституті успішно розвивається робототехніка. В межах цього напрямку студенти із задоволенням конструюють системи майбутнього: від автоматизованої іграшки до складного робота. Напрям постійно розвивається та оновлюється. Зокрема, в 2020 р. придбали 3D-принтер та безпілотний літальний апарат – квадрокоптер. До речі, прототипи таких апаратів студенти конструюють у лабораторії робототехніки. Силами цієї лабораторії втілено цікаві практичні проєкти: «Автоматизована система для озвучування туристично-інформаційних таблиць», «Безпілотна платформа для відбору ґрунтів, проведення аналізу та автономної оцінки їх стану», «Безпілотна система для проведення теплоаудиту».

– Лесин виш від вчительського інституту виріс в сучасний науково-дослідний центр, а тепер вже входить й у сім’ю європейських університетів, про що свідчить практика двох дипломів. Наскільки важливим для Лесиного вишу є досвід попередників, пам’ять про них у набутті досвіду та подальшій розбудові університетської інфраструктури, зміцнення його іміджу в Україні та академічних колах європейської вищої освіти?

– Стратегія нашого майбутнього глибоко занурена у традицію. Розуміємо, як важливо навчити студентів цінувати здобутки тих, хто зробив значний внесок в розбудову та розвиток Лесиного університету, популяризувати тяглість традицій. Тож 1 березня 2021 р. урочисто відкрили аудиторію імені знаного вченого, першого ректора Волинського державного університету імені Лесі Українки професора Анатолія Свідзинського. Це дасть можливість студентам вивчити життєвий шлях, наукову творчість, осмислити здобутки засновника школи теоретичної фізики на Волині. Людина жива доти, доки її пам’ятають, цінують. Тому відкриття таких аудиторій-музеїв дуже потрібне університету.

Володимир ПРИХОДЬКО,

Сергій ЦЮРИЦЬ.

На фото Віктора РАЙОВА Анни АРТЮХ та з архіву: ректор Лесиного університету Анатолій Цьось.